
- •5Історія розвитку четвертинної палеогеографії на Україні.
- •6Наукове значення палеогеографії
- •13.Предмет, об'єкт і методи дослідження палеопедології.
- •18.Комплекс палеофауністичних методів
- •46. Осн. Тренди кліматич.Змін протягом мезозою.
- •52. Не знайшла(((
- •66. Проблема нижньої межі четвертинного періоду
- •67.Палеогеографічні та палеоекологічні особливості еоплейстоцену
- •68.Палеогеографічні та палеоекологічні особливості раннього неоплейстоцену
- •68.Палеогеографічні та палеоекологічні особливості середнього неоплейстоцену
- •68.Палеогеографічні та палеоекологічні особливості пізнього неоплейстоцену
- •71.Основні тренди кліматичних змін протягом четвертинного періоду
- •72.Основні етапи розвитку рослинного світу протягом четветринного періоду
- •73.Основні етапи розвитку тваринного світу протягом четветринного періоду
- •74.Палеоекологічні умови виникнення людини
- •75.Палеоекологічні умови людини культури олдвай
- •76.Палеоекологічні умови людини ашельської культури
- •77. Палеоекологічні умови людини мустьєрської доби
- •78. Палеоекологічні умови пізнього палеоліту
- •79. Основні етапи розвитку фізичного типу та матеріальної культури людини та їх зв'язок з палеоекологічними умовами
- •80.Основні закономірності розвитку природи у фанерозої
- •81.Основні закономірності розвитку природи у четвертинному періоді
68.Палеогеографічні та палеоекологічні особливості пізнього неоплейстоцену
неоплейстоцена - Уст. термін, запропонований у 1932р. редакційної комісією Карти четвертинних отл. Європи, для обозн. верхнечетвертічнихотл. (верхнього відділу четвертинної системи).
ПІЗНІЙ ПЛЕЙСТОЦЕН(200-30): Європа-неандертальці – не предки людини(побічна гілка еволюції). МУСТВЕРСЬКА кул-ра(1 муз.інструмент).
ВЕРХНІЙ ПЛЕНІГЛЯЦІАЛ-ОСТАННЄ ЛЬОД-Я. Початок- УДАЙСЬКИЙ етап,форм.малопотуж.лес. ГОЛОВНІ ІНТЕРГЛЯЦІАЛИ ВИТОЧ.етапу- МОЕРСКОФТ, ХЕНГЕЛЛО,ДЕКАНТО. Бузький лес-наявні ембріональні грунти,кріотурбації.РОСЛИНИ: Виточів.-подібні до Скандин.Сибіру;Бузький-тунро-степ.
ТВАРИНИ: ПРИМІТИВНИЙ МАМОНТ,ПЕЧЕРНІ ЛЕВИ І ВЕДМЕДІ,ПН.ОЛЕНІ,САЙГАКИ,ПЕСЕЦЬ,ЛЕМІНГ,БАБАК,ГІЄНИ,МАКАЛИ; інтерстадіали-ЛІСОВІ І ВЕЛИКОРОГІ ОЛЕНІ,ЕЛАСМОТРЕІЙ
40тис р.т.-у ВИТОЧІВСЬКИЙ час ЛЮДИ сучасного виду (ХОМО САПІЕНС). ПОТЕПЛІННЯ – ДОФІНІВСЬКИЙ етап. ГРУНТИ-АНАЛОГИ-конт.клімату Якутії,Чукотки.
В БУЗЬКИЙ і ПРИЧОРНГМОРСЬКИЙ етапи льодовик не досягнув Ук. Після 18тис.р.-ТАНЕННЯ ЛЬОДОВИКА відображається у відкладах СТРІЧКОВИХ ГЛИН. Для кінця ост.льодовикахарак. розгалужена річк.система. Після 15тис.р.(закін.Дофінівського)-ШВИДКЕ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ОКЕАНУ.8 тис- СУЧАС. РІВЕНЬ.Відкладизбагач.іридіумом-ознакапаіння метеориту. ДРІОДОВА ФЛОРА:лободові,полярна береза.
71.Основні тренди кліматичних змін протягом четвертинного періоду
Четвертинний період (антропоген) – сучасний період геологічної історії Землі. Почався близько 2 млн. років тому. Підрозділяється на 3 епохи: еоплейстоцен (2-0,8 млн. років тому), плейстоцен (0,8-0,01 млн. років тому). Таким чином, наш час – голоценова епоха четвертинного періоду. Для нього характерне чергування похолодань і потеплінь, з якими були зв'язані настання й відступи океану. Кілька разів змінювався клімат. На початку пліоценового періоду відбулося загальне підняття материків. Величезний гюнцський льодовик рухався з півночі, несучи із собою багато уламкового матеріалу. Його товщина досягала 800 м. Великими плямами він покрив більшу частину Північної Америки та альпійську область Європи. Під льодовиком знаходилася Гренландія. Потім льодовик розтанув, а уламковий матеріал (морена, валуни, піски) залишився на поверхні грунту. Клімат став відносно теплим і вологим. У той час острови Англії відділялися від Франції річковою долиною, а Темза була притоком Рейну. Чорне та Азовське моря були значно ширшими за сучасні, а Каспій — глибоководнішим.Протягом четвертинного періоду найбільш яскраво виразилася ритмічність змін клімату, які носили глобальний характер. Вони приводили до періодичного зміщення кліматичних поясів, і їх міграції навіть за порівняно короткий проміжок часу становила 1000-2000 км.
Зміни клімату за історичний період мали характер коливань із ритмічністю порядку декількох сторіч. На тлі вікових коливань відбувалися коливання більш короткочасні. У загальному за історичну епоху клімат можна вважати стійким, він лише коливався біля середнього рівня. За цей період не було таких істотних змін у розподілі суші і моря, в орографії, у розміщенні полюсів, що могли б мати значення для змін клімату. Тому можна впевнено зв"язувати історичні зміни клімату з чинниками позаземного походження, особливо зі змінами в сонячній активності. Починаючи з XVIII сторіччя ведуться кількісні визначення останньої (відносне число сонячних плям, а останнім часом і іншими показниками). Це дає можливість зіставляти сонячну активність з одночасними і наступними змінами метеорологічних розмірів і отримані зв"язки екстраполювати на минуле, з огляду на відомі ритми в сонячній активності.
Протягом четвертинного періоду поверхня Землі, рослинний і тваринний світи прийняли сучасний вигляд. Це час потужних тектонічних рухів земної кори, що особливо сильно виявилося в поясі альпійської складчастості в Євразії, у зоні молодих складчастих структур по периферії Тихого океану й у гірських системах Центральної і Середньої Азії; інтенсивно виявився вулканізм. На поверхні суші переважають континентальні відкладення різних генетичних типів (льодовикові, делювіальні, алювіальні й інші). Із четвертинним періодом пов'язана історія виникнення й становлення людини.