61. Торфово-болотні грунти

Торфувато-болотні грунти залягають по периферії торфових боліт і характеризуються наявністю на поверхні торфового горизонту до 20 см завтовшки.  Торфово-болотні грунти мають горизонт торфу завтовшки від 20 до 50 см. Залягають по периферії низинних торфовищ, а також часто вкривають центральні частини заплав дрібних річок і днища глибоких балок зі струмками підґрунтових вод.  Властивості та потенціальна родючість болотних грунтів великою мірою залежать від характеру материнських порід, хімічного складу підґрунтових вод тощо.  Торфовищами називають болотні грунти, в яких шар торфу перевищує 50 см. Розрізняють торфовища неглибокі з шаром торфу 0,5-1,0, середньоглибокі — від 1-2 і глибокі — понад 2 м.  На Львівщині поширені головним чином низинні трав'яні (ентрофні) часто підсушені торфовища. Рослинність їх складається переважно з осок та зелених гішнових мохів (торфовища звичайно безлісі).  Торфовища разом з торфово-болотними грунтами є пануючими серед болотних грунтів області. Заторфована площа становить близько 2%, розвіданий для промислової експлуатації торфовий фонд займає понад. 36 тис. га. Поширені торфовища переважно в заплавах річок.  Найбільші масиви торфовищ є у поліських районах, зокрема на Малому Поліссі. Тут містяться два найбільші в області торфові масиви — Солокія (у заплаві р. Солокії) і Стоянівський (у заплаві р. Судилівки). На останньому товща торфу в окремих місцях досягає 11 м. Третє, найбільше за площею торфовище, що має назву «Великі болота», залягає. на Верхньо-Дністровській низовині в заплаві Дністра між селами Чайковичі і Майнич. Товща торфу тут іноді досягає 8 м.  За ботанічним складом тут найбільше поширені очеретяні торфи, менше — очеретяно-осокових, осокових, осоково-гіпнових і найменше — деревно-очеретяних та деревно-осокових.  За ступенем розкладу переважають середньомінералізовані торфи; у верхньому шарі часто — сильномінералізовані.  Реакція торфів області в основному слабокисла та нейтральна. Трапляються карбонатні торфи з високим вмістом вапна, особливо в нижньому шарі тих торфовищ, ложем яких є крейдовий мергель. У Надсанській низовині трапляються вівіанітові та охристі торфи.  У лісостеповій смузі області, а також на Верхньо-Дністровській алювіальній рівнині, торфові грунти часто поховані під делювіальними та алювіальними наносами. Це явище пов'язане з посиленим розвитком водної ерозії грунтів у сучасну епоху, зумовленим знищенням лісів і розорюванням схилів без застосування необхідних протиерозійних заходів. Торфи Львівщини, крім промислового, мають велике значення для сільського господарства, бо з них виготовляють добрива Це своєрідна «азотна руда» області.  Перезволожені та заболочені землі з дерновими і болотними грунтами становлять понад 20% сільськогосподарських угідь області. Отже, осушення і освоєння цих земель під польові культури і культурні сіножаті та пасовища є великим резервом збільшення виробництва сільськогосподарської продукції.  Уже тепер великі масиви торфовищ та інших заболочених і перезволожених грунтів осушено, площа меліорованих земель з кожним роком збільшується. Багато колгоспів і радгоспів області одержують на осушених болотних грунтах високі врожаї польових культур та сіна.