24. Роль клімату у ґрунтоутворенні

Під атмосферним кліматом розуміють середній стан атмосфери тієї чи іншої території, що характеризується середніми показниками метеорологічних елементів (температура, опади, вологість повітря) і їх крайніми показниками. Кліматичні показники відіграють важливу роль у формуванні характеру грунтових процесів, тому що з ними тісно пов'язаний водно-повітряний і тепловий режими грунту, а відповідно – спрямування біологічних процесів.

Головним джерелом енергії грунтових процесів служить сонячна радіація, води – атмосферні опади. Характеристики клімату за температурним режимом і режимом зволоження мають важливе значення для розуміння особливостей гідротермічного режиму грунтів. Термічні групи кліматів виділяються за рядом температурних показників (табл. 10), вони розташовуються на планеті у вигляді широтних смуг, закономірно характеризуються певними типами рослинності та грунтів, тому ці пояси (смуги) отримали назву грунтово-біокліматичних поясів.

Таблиця 10. Планетарні термічні (грунтово-біокліматичні) пояси

Група кліматів	Сума середньодобових активних температур (більших 10°С) за вегетаційний період, °С
Холодні (полярні)	Менше 600
Холодно-помірні (бореальні)	600-2000
Тепло-помірні (суббореальні)	2000-3800
Теплі (субтропічні)	3800-8000
Жаркі (тропічні)	більше 8000

У термічних поясах виділяють зони зволоження (групи кліматів) за коефіцієнтом зволоження. Спосіб характеристики клімату

як фактора водного режиму грунтів був застосований у грунтознавстві Г.М.Висоцьким у вигляді коефіцієнта зволоження (Кз) території:

де Р – кількість опадів за рік, мм; Е – річне випаровування з вільної поверхні, мм.

Важливість виділення груп кліматів за режимом зволоження обгрунтовується тим, що вода – найважливіший компонент земної атмосфери. Вона є неодмінною умовою формування усіх природних екосистем. До світового кругообігу щорічно залучається 577 тис. км куб води; 505 тис. км куб випаровується з поверхні океану і 72 тис. км куб – з поверхні суші, із яких десь біля 119 тис.км куб щорічно випадає на сушу у вигляді опадів.

Надходження атмосферних опадів наростає від полюса до екватора. У середині континентів спостерігається відхилення від цієї загальної закономірності. Воно залежить від розмірів материка, відстані від моря, наявності холодних і теплих течій, висоти гірських систем.

За характером зволоження прийнято виділяти такі групи кліматів (за Кз):

- дуже вологі (екстрагумідні) – >1,33;

- вологі (гумідні) – 1,33-1,00;

- напіввологі (семигумідні) – 1,00-0,55;

- напівсухі (семиаридні) – 0,55-0,33;

- сухі (аридні) – 0,33-0,12;

- дуже сухі (екстрааридні) – <0,12.

Наприклад, для грунтових зон України коефіцієнт зволоження складає для: лісостепової – 1,00; лісо-лугової – 1,38; степової чорноземної – 0,67, сухих степів – 0,38.

Клімат має прямий і опосередкований вплив на грунтоутворення. Прямий вплив – це безпосередня дія на грунт атмосферних факторів: зволоження, промочування, висихання, нагрівання, охолодження тощо. Опосередкована роль клімату як фактора грунтоутворення полягає ось в чому:

1. Клімат – важливий фактор розвитку біологічних і біохімічних процесів. Він зумовлює тип рослинності, темпи утворення або руйнування органічної речовини, склад та інтенсивність грунтової мікрофлори, фауни.

2. Атмосферний клімат істотно впливає на водно-повітряний, температурний і окисно-відновний режими грунтів.

3. З кліматичними умовами міцно зв'язані процеси перетворення мінеральних сполук у грунті (напрямок і темпи вивітрювання, акумуляція продуктів грунтоутворення).

4. Клімат багато в чому визначає процеси вітрової та водної ерозії грунтів.