3. Методологічні засади розуміння культури

Методологія – сукупність підходів , способів , методів,прийомів, які використовують в процесі наукового пізнання та практичної діяльності.

2- методи: 1 – історичний (часовий) 2- просторовий (6-ть регіонів європейський; далекосхідний; індійський; арабо-мусульманський; тропічно-африканський; латиноамериканський

Підметоди:

• Описово-емпіричний (емпіризм – досвід) – передбачає звернення до певних артефактів(штучно зроблених) культури, які можуть реально існувати на теперішній день або ті які вже відбулися.

• Історично-порівняльний – дозволяє шляхом зіставлення порівняння виявити загальне та особливе у різних культурах.

• Історико-генетичний - до явищ які мають генетичний зв'язок, спільне походження, проте по різному виявляються в різних культурах

• Історико-дифузійний (дифузія – розлиття, проникнення) – вивчення запозичень, які відбуваються в наслідок взаємодії культур.

• Історико-типологічний – виявлення генези та еволюції певних культурних явищ у народів, що живуть у схожих географічних та соц..-історичних умовах.

• Структурно-функціональний – стверджує: в культурі нема зайвих елементів будь-які елементи притаманні культурі.

• Економічний (Франсіс Фукояма) – феномен японського дива

• Футурологічний (майбутнє) - прогнози як в майбутньому буде розвиватися культура.

• Цивілізаційний – епоха цивілізації в 5-3 ст до н.е. Ознаки: монументальні споруди в центрі міста, писемність, вода (особливо в Римі).

4. Структура культури

Культура: матеріальна та духовна

Закович – до матеріальної відносив: здобутки праці, культура побуту, культура регіону,особиста культура, фізична культура…Духовна: пізнавальна – наука, освіта, філософія; моральна – художня, правова, релігійна.

Д.Антонович виділяв 3-и: матеріальну, духовну і суспільну(політичну, церковне право, економіка)

Уайт поділив:

• Технологічна: знаряддя праці, техніка і її використання;

• Соціальна – моральна, економічна, політична, військова, професійна

• Ідеологічна – знання, ідеї, філософія, звичаї, традиції, релігії.

І.Франко говорив що духовна культура складається з 2-х складових: науково-пізнавальна та художньо-естетична.

5. Структурні елементи духовної культури.

Поняття духовної культури охоплює всю систему так званих духовних (тобто нематеріальних) цінностей: релігійних, наукових, моральних, естетичних, політичних, правничих тощо. Сюди ж належать види і способи творчої діяльності, спрямовані на створення, збереження та поширення духовних цінностей. З-поміж них зазвичай вирізняють міфологію, релігію, філософію, науку, мистецтво, мораль, право. Зокрема відомий соціолог XX ст. професор Гарвардського університету П.Сорокін (1889—1968 pp.), досліджуючи динаміку культурних процесів, вирізняв в царині культури три системи: Істини (релігія, філософія, наука); Краси (витончені мистецтва); Добра (мораль, право). Український філософ і громадський діяч М.ІІІлемкевич у відомій праці "Загублена українська людина" вирізняє такі складові частини духовної культури: релігію, мистецький образ (мистецтво) та науку. На його думку, справа духовної культури полягає у тому, щоб встановити "порядок у первіснім душевнім хаосі, надати ясні форми природному станові душі..., зорганізувати духовність".