12. Поняття про образ. Навколишній світ як система образів

Загальноприйнятим є визначання образу, яке дав в свій час Л. Тимофєєв: „Образ – це конкретна і водночас узагальнена картина людського життя, що створена за допомогою вимислу і має естетичне значення”. Дане визначення як таке, що відображає естетичну суть образу Л. Тимофєєв протиставляє широковживаному, але термінологічно не конкретизованому визначенню образу, як узагальненого відображення дійсності у формі одиничного, індивідуального. В основі образу, як специфічної форми відображення дійсності лежить первинний, або так званий чуттєвий образ (конкретна чуттєва данність предмета відображення, коли реальність постає такою якою ми її бачимо чи могли б побачити, сприймаючи безпосередньо. Група вторинних значень поняття образ з`являється у зв`язку з необхідністю позначення внутрішньої специфіки кінцевого результату форм образного мислення. стосовно літ-худ твору образами називають як окремі словесні уявлення так звані „мікрообрази”, чи словесні образи, під якими найчастіше розуміють тропи та різноманітні синтаксичні фігури, так і більш значні смислові одиниці твору або його макробрази, до яких відносять зображених у творі людей, тварин,і т.д.

Система образів худ. твору становлять образи дійових осіб, образи творця та адресата твору, образи природного та речового оточення. 1.Образи дійових осіб, у залежності від виконувальними ними художніх функцій і місця яке вини замають у загальній картині зображувального, а також родових ознак твору можуть бути поділені на три типи : а) образи осіб, що виступають у твор і,як об`єкти розповіді (персонаж), б) образи осіб, що виступають у творі як суб`єкти розповіді ( герої які розповідають – оповідачі), в) образи осіб, що виступають у творі як суб`єкти розповіді і водночас як її об`єкти ( герої, що є учасниками тих подій про які вони розповідають – розповідачі). 2. Образ творця твору, суб`єкта зображення (що вбирає в себе як суб`єктів, так і об`єктів розповіді, а також і всі інші образи твору – образ автора) 3. Образ адресата твору, суб’єкта адресації, зображення звичайно називають образом читача. 4.образ природного оточення – пейзаж. 5. Образ речового оточення - інтер`єр.

14. Образна тканина твору. Образність і експресивність

Загальноприйнятим є визначання образу, яке дав в свій час Л. Тимофєєв: „ Образ – це конкретна і водночас узагальнена картина людського життя, що створена за допомогою вимислу і має естетичне значення”. Дане визначення як таке, що відображає естетичну суть образу Л. Тимофєєв протиставляє широковживаному, але термінологічно не конкретизованому визначенню образу, як узагальненого відображення дійсності у формі одиничного, індивідуального. Образом, нарешті, називають і весь твір в цілому, маючи на увазі при цьому насамперед спосіб специфічної смислової його організації, численні елементи якої , врешті-решт, виступають як видозмінювані форми прояву якогось єдиного смислового цілого. На питанні: де образ у творі? можна відповісти: всюди. Образність є взагалі буття худ. твору, його матерія. Характери героїв, сюжетні положення, композиційна будова мовлення, особливості мови, авторської та дійових осіб, вся ця видима плоть, „тканина” літературного тексту, модифікації образу, його перетворення, форми, конкретні образи.

О́́бразність — мовна реалізація чуттєвого уявлення або асоціації, що лягла в основу найменування певного елемента дійсності й з різним ступенем виразності виступає як внутрішня форма слова.

Образність коливається від цілком однозначних випадків звуконаслідувальної, семантичної, словотвірної мотивованості знака (кря — крик птаха родини воронових; крякати: видавати такий крик і переносне значення — накликати нещастя) до неоднозначачних і невиразних виявів символізму звукового з різноманітними проміжними випадками між цими явищами (наприклад, бамбула, чикрижити, макуха про мляву, нерішучу людину).

Існують і вужчі інтерпретації образності, згідно з якими під образними словами розуміються тільки звукосимволічні одиниці (ідеофони) або одиниці, внутрішня форма яких здатна виразити емоційне ставлення мовця та його експресивну характеристику об'єкта (наприклад, молокосос, але не мухомор).

Експресивність. Вияв емоцій в людей індивідуальний, у зв´язку із чим говорять про таку особистісну характеристику, як експресивність. Чим більше виражає людина свої емоції через міміку, жести, голос, рухові реакції, тим більше в неї виражена експресивність. Експресивність є інтегральною функцією двох додатків: ступеня вираження (сили) емоцій і контролю людини за їхнім виявом.