17. Категорія цілісності. Співвідношення понять «цілісність тексту» і «завершеність тексту».

Категорія цілісності (завершеності) є однією з провід­них ознак тексту, яка відрізняє його від нетексту (набору послідовно написаних граматично правильних та усвідом­лених речень), являє собою відносну закритість тексту, що забезпечується інтеграцією всіх його структурно-зміс­тових та смислових рівнів і сприймається читачем як єд­ність. Цілісність тексту часто пов’язують чи ототожнюють із завершеністю тексту. Цілісність властива тільки завер­шеному тексту, але не його частинам. Так само і завер­шеність стосується цілого тексту, а не його фрагментів.

Цілісність тексту — це відповідність змісту тексту його формі в обсязі, визначеному автором тексту та його адресатом, технічним укладачем (проміжним споживачем) для виконання визначених ними комунікативних цілей.

Отже, цілісність тексту службового документа виявляєть­ся у процесі створення його композиційної форми і забезпе­чується такими засобами: особою, часом, способом, моделлю та типом речення за цілеустановкою, порядком слів.

Цілісність розуміється як єдність змістової (теми, ідеї,змісту), комунікативної (мети, намірів мовного спілку­вання), структурно-граматичної цілісностей.

Змістова цілісність тексту виявляється у єдності теми та забезпечується лексичним рівнем мови. Носієм теми є складне синтаксичне ціле, в якому тема поступово розгор­тається. Відбувається рух тексту від відомого до нового. Кожне нове речення логічно продовжує попереднє (або складне синтаксичне ціле). У результаті виникає тема-ре- матичний ланцюжок, який визначає характер і межі складного синтаксичного цілого. Лексичні повтори, вжи­вання ключових слів, мовних кліше, їх співвіднесеність з одним тим самим предметом дійсності — все це забезпечує єдність теми шляхом логіко-фактологічних ланцюжків.

Структурно-граматична цілісність забезпечується систе­мою узгодженості граматичних форм і зв’язків (особи, часу, способу дієслів-присудків), комунікативна — єдністю заду­му і результату реалізації цього задуму. Комунікативна та структурна цілісність характеризують принципи тексту “знизу догори”, смислова цілісність — “зверху донизу”.

Отже, поняття цілісності тексту тлумачиться за прин­ципами “знизу догори” і навпаки “зверху донизу”. Суть першого полягає у тому, що цілісність як збірне поняття складається з елементів і характеристик нижніх рівнів, які забезпечують ефект цілісності. Як правило, таким ін­тегруючим елементом є міжфразовий зв’язок.

І.Р. Гальперін вважає способом створення цілісності ін­теграцію як текстову категорію психологічного плану, яка об’єднує всі частини тексту з метою досягнення його ціліс­ності. Об’єднуючи зміст надфразових єдностей, інтеграція нейтралізує відносну автосемантію цих частин та підпо­рядковує їх спільній інформації, закладеній у тексті доку­мента. “Інтеграція може здійснюватися засобами когезії, проте може будуватися і на асоціативних та пресупозицій- них відношеннях”¹.

Принцип “зверху донизу” ґрунтується на тому, що скла­дові тексту є функціональними частинами тексту як ціло­го — їх характеристика виводиться з властивостей цілого. Крім того, цілісність відмежовує текст від інших текстів і комунікативних діяльностей.

Завершеність тексту — це достатність текстової фор­ми й обсягу, що вимірюється кількістю елементарних ре­чень для розкриття змісту відповідно до комунікативної мети автора тексту. Як влучно вказує І.Р. Гальперін, “за­вершеність тексту — функція задуму, покладеного в осно­ву твору та розгорнутого у повідомленнях, описах, розду­мах, оповідях та інших формах комунікативного проце­су”². Отже, завершеність тексту можна пояснити як ви­черпний змістовий і структурний вираз задуму автора. У лінгвістиці тексту завершеність тлумачиться як співвід­ношення змісту тексту і його назви, яка становить компре­сований зміст тексту.

Формальний аспект завершеності службових доку­ментів визначається встановленою для них схемою та за­безпечується різноманітними мовними засобами. Напри­клад, службові листи мають завершальні формули ”3 по­вагою”, “3 пошаною” тощо. Змістовий аспект заверше­ності полягає у вичерпності розкриття чи розвитку вибра­ної автором теми. Наприклад, автор службового листа сам визначає обсяг, послідовність викладу змістової інформа­ції, ступінь висвітлення подробиць конкретної теми та ін. У процесі спілкування створюється велика кількість та­ких листів, однак кожен з них вирішує конкретне комуні­кативне завдання у певний часовий проміжок та у конк­ретних обставинах. Відповідно кожний лист слід розгля­дати як завершений текст.

Отже, завершеність завжди визначається автором текс­ту, а ціліність — ні. Сприйняття адресатом тексту як за­вершеного залежить від того, чи достатньо інформації в тексті для задоволення його комунікативних потреб. Ці­лісність і завершеність уніфікованих текстів документів зумовлені наявністю певної моделі тексту, яка визначає його форму, обсяг та іноді зміст. У такому випадку укла­дання тексту значною мірою автоматизовано і зводиться до заповнення готової схеми. Тому про такі тексти кажуть, що вони не стільки створюються, скільки відтворюються. При їх укладанні значно обмежуються ініціатива, творчі можливості автора та все зводиться лише до заповнення текстів-схем відповідною лексикою.