30. Особливості вживання експліцитних та імпліцитних зв’язків у текстах документів. Види імпліцитних зв’язків

Виділяють такі чинники зв'язності тексту: логіку ви¬кладу, особливу організацію мовних засобів, комунікатив¬ну спрямованість — відповідність мотивів до мети та умов тексту, смисловий план тексту. Зв'язність реалізується спеціалізованими різнорівневими мовними одиницями. У текстах службових документів використовують сегментні засоби вираження зв'язності: 1) лексичні (повтори, одно- кореневі слова, однотемні слова); 2) граматичні (сполучни¬ки, сполучникові слова, особові та вказівні займенники, узгодження часу і стану, ступені порівняння, вставні сло¬ва та речення); 3) синтаксичні (порядок слів, порядок поєд¬нання частин, фрагментів). Ці мовні засоби забезпечують вираження експліцитних зв'язків у тексті.

Текст характеризується не лише експліцитним, вира¬женим за допомогою мовних засобів (лексичних, морфо¬логічних, синтаксичних), а й імпліцитним (без спеціаль¬ного мовного вираження) зв'язками.

Використовують три основні види імпліцитності тексту:

• граматична імпліцитність — в одному чи кількох реченнях тексту пропущені певні члени;

• семантична імпліцитність — у тексті відсутні одне чи більше речень, частини речень, які експліцитно міс¬тять інформацію, властиву певному тексту;

• поєднання граматичної і семантичної імпліцит- ності.

Імпліцитні зв'язки обмежено використовуються у текс¬тах службових документів, оскільки можуть порушувати точність, ясність, повноту викладу управлінської інфор¬мації. З іншого боку, для того, щоб текст управлінського документа і кожне його речення були інформаційно міст¬кими, слід уникати невиправданих повторів і слів, які не мають у даному контексті конкретного смислового наван¬таження. Імпліцитні зв'язки переважають у суто формалі¬зованих текстах, у яких зміст передається спрощеними конструкціями, ключовими словами. Наприклад: Продавець продає, а Покупець купує таке майно:

У вторинних документах імпліцитність є могутнім за¬собом згортання текстових конструкцій та використову¬ється з метою економії мовних засобів (без змін обсягу ін¬формації, що передається). Формування імпліцитних зв'язків автором при створенні тексту і сприйнятті та роз¬пізнанні їх адресатом потребує від них розумових зусиль, певного рівня знань у певній предметній галузі. Імпліцит¬ність зумовлена відсутністю у тексті вербальної (словес¬ної) інформації, яка має бути у свідомості автора і читача (слухача), забезпечуючи її адекватне розуміння.

31. Особливості вираження модальності у текстах службових документів.

Модальність – полісемічний термін, який включає:

1. авторську оцінку висловлювання з позицій реальності/ірреальності

2. оцінку ситуації, яка відображається з позицій її можливості, необхідності чи бажаності

3. оцінку ступеня впевненості у вірогідності повідомлення

4. цільову настанову мовця

5. значення ствердження/заперечності, які відображають наявність/відсутність об’єктивних зв’язків між предметами, ознаками, подіями

6. емоційну та якісну оцінку змісту висловлювання.

Модальність визначається як прояв ставлення автора тексту до дійсності та

його оцінка повідомлюваного. Будь яке повідомлення має модальність – ствердження, відмову,прохання. У межах тексту модальність може змінюватися проте не різко.