2. Класифікація, кодування та асортимент товарів.

Класифікація — це розподілення товарів на окремі ка­тегорії по загальних і окремих, характерних для них ознаках. Цими ознаками можуть бути:

• вихідні матеріали;

• призначення;

• конструкція;

• спосіб виробництва.

Систематизація продукції тільки за одною ознакою називаєть­ся розподіленням на групи. Класифікація відрізняється від угру­повання і має кілька взаємопов'язаних ступенів розподілення.

Існує два методи класифікації — ієрархічний і фасетний. При ієрархічному методі послідовного розподілення множинності між класифікаційними групуваннями існує підпорядкована залеж­ність, яка будується на основі підпорядкування нижченаведених угруповань вищенаведеним.

При фасетному методі класифікації множинність розподіля­ється на незалежні одна від одної паралельні групи.

Кодування — це надання кожному виду товарів номенклатур­ного номера (коду). Код — це знак, сукупність знаків, цифр, букв або їх сполучення, штрихи й т. ін. Код — це єдина світова «мо­ва», за допомогою якої можуть порозумітися суб'єкти міжнарод­ної торгівлі.

Послідовність знаків у коді визначається його розміром, а кі­лькість знаків у коді без урахування прогалин — його довжи­ною.

Розрізняють такі методи кодування:

- порядковий;

- серійно-порядковий;

- послідовний (ієрархічний);

- паралельний (фасетний).

Класифікація і кодування необхідні при здійсненні автомати­зованої обробки економічної інформації, для вивчення ринку то­варів, розробки прейскурантів і каталогів, для статистичного ана­лізу виробництва і товарообігу на всіх рівнях управління.

Методи класифікації і кодування використовуються при ство­ренні класифікаторів.

Класифікатор — це затверджений офіційний документ, в якому наводиться сист ематизований перелік найменувань і кодів груп і об'єктів класифікації.

В Україні розроблено класифікатор продукції України. Він адаптований до аналогічних зарубіжних класифікаторів і охоплює всю продукцію, яка регламентується стандартами і технічними умовами та іншими нормативними докумен­тами.

Важливим групуванням товарів є асортимент. Асортимент — це сукупність товарів і виробів певного призначення, об'єднаних у групи за класифікаційними ознаками.

Асортимент може бути груповий, видовий і міжвидовий.

Асортимент може характеризуватись широтою (кількість асортиментних груп), глибиною (кількість позицій у кожній асортиментній групі), га­рмонійністю, повнотою. Всі ці характеристики використовуються при формуванні товарного асортименту і товарної політики під­приємства.

Номенклатура промислової продукції — це систематизований перелік продукції в натуральному вигляді зі встановленими ко­дами, що використовується при автоматизованій обробці еконо­мічної інформації.

3. Стандартизація, сертифікація та якість продукції.

Під стандартизацією розуміють визначення і застосування єдиних правил з метою упорядкування діяльності у певній галузі.

Стосовно продукції стандартизація охоплює:

1. установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

2. розвиток уніфікації і агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації і автоматизації виробництва;

3. визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції з метою забезпечення належної якості і недопущення невиправданої різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;

4. формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю; забезпечення спільності термінів вимірювань і позначень;

5. створення єдиних систем класифікації і кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва;

Стандартизація продукції здійснюється за певними принципами, основними з яких є:

1. урахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності виробництва для виготовлювача, користі та безпеки для споживачів і держави в цілому;

2. гармонізація з міжнародними, регіональними, а у необхідних випадках – з національними стандартами інших країн;

3. взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів; придатність останніх для сертифікації продукції;

4. участь у розробці нормативних документів усіх зацікавлених сторін-розробників, виготовлювачів, споживачів, органів державної виконавчої влади;

5. відкритість інформації щодо діючих стандартів та програм робіт по стандартизації з урахуванням чинного законодавства.

Результати стандартизації знаходять відображення у спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти і технічні умови – документи, що містять обов’язкові для продуцентів норми якості виробу і засоби їх досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи і засоби вимірювання, випробувань, маркировки, упаковки, транспортування і зберігання продукції). Застосовувана на підприємствах нормативно-технічна документація охоплює певні категорії стандартів, які відрізняються ступенем жорстокості вимог до виробів і сукупністю об’єктів стандартизації (рис.1).

Найбільш жорсткі вимоги щодо якості містяться у міжнародних стандартах, які розроблюються Міжнародною організацією стандартизації – ІСО і використовуються для сертифікації виробів, що експортуються у інші країни і реалізуються на світовому ринку. Нині існують міжнародні стандарти ІСО серії 9000.

Державні стандарти України установлюються на:

1) вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструменти, деталі кріплення тощо);

2) продукцію міжгалузевого призначення;

3) продукцію для населення і народного господарства;

4) організаційно-методчні та загальнотехнічні об’єкти (науково-технічна термінологія, класифікація та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, організація робіт по стандартизації і метрології, довідкові дані щодо властивостей матеріалів і речовин);

5) елементи народногосподарських об’єктів державного значення (транспорт, зв’язок, енергосистема, оборона, оточуюче природне середовище, банківсько-фінансова система тощо);

6) методи випробувань. Вони містять обов’язкові вимоги, котрі забезпечують безпеку продукції для життя, здоров’я та майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону.

У ринкових умовах конкурентоспроможність продукції забезпечує її якість.

У Міжнародному стандарті 150 8402 дається таке визначення якості:

Якість товару — це сукупність властивостей товару, яка обумовлює його спроможність задовольняти визначені потреби у відповідності до його призначення.

Продукція (товари) виробничо-технічного призначення виго­товляється відповідно до вимог стандартів і сертифікатів.

Стандартизація — це діяльність, яка спрямована на досяг­нення оптимального ступеня упорядкування в певній сфері дія­льності шляхом встановлення положень для загального і багато­разового використання у вирішенні реально існуючих і потенцій­них завдань.

Стандарт — це нормативний документ, в якому встановлені правила, вимоги, загальні принципи здійснення різноманітних видів діяльності та їх результатів для досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній сфері.

Розрізняють міжнародну, державну, галузеву, регіональну, підприємницьку системи стандартизації.

Нормативні документи зі стандартизації розподіляють за такими категоріями:

• міжнародні стандарти;

• державні стандарти України — ДСТУ;

• галузеві стандарти України — ГСТУ;

• стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спі­лок України — СТТУ;

• технічні умови України — ТУУ;

• стандарти підприємств — СТП.

Державні стандарти України розробляються на:

• організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти, а саме: організація проведення робіт із стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічна документація, інформаційні тех­нології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин;

• вироби загальномашинобудівного застосування;

• складові елементи народногосподарських об'єктів держав­ного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, оборона тощо);

• продукцію міжгалузевого призначення;

• продукцію для населення та народного господарства;

• методи випробувань.

Галузеві стандарти розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України чи в разі необхідності встанов­лення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги держав­них стандартів.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окре­мих галузях знань чи сферах професійних інтересів.

Галузеві стандарти, як і стандарти науково-технічних та інже­нерних товариств і спілок, не повинні суперечити обов'язковим вимогам державних стандартів і підлягають державній реєстрації в Держстандарті України.

Технічні умови — нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачаль­ником та розробником (виробником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти (або в разі необхідності — конк­ретизації вимог зазначених документів).

Стандарти підприємства розробляють на продукцію (проце­си, послуги), які виробляють і застосовують (здійснюють, нада­ють) лише на конкретному підприємстві.

Відповідно до специфіки об'єкта стандартизації, скла­ду та змісту вимог, встановлених до нього, для різних категорій нормативних документів зі стандартизації розробляють стандар­ти таких видів:

• основоположні;

• на продукцію, послуги;

• на процеси;

• на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу).

Основоположні стандарти встановлюють організаційно-мето­дичні та загальнотехнічні положення для визначеної галузі стандар­тизації, а також терміни та визначення, загальнотехнічні вимоги та правила, норми, що забезпечують упорядкованість, сумісність, взає­мозв'язок та взаємопогодженість різних видів технічної і виробничої діяльності під час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізації продукції, охорону навколишнього природного середовища.

Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або конкретної продукції, послуги, які забезпе­чують її відповідність своєму призначенню.

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послі­довності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовуються у різних видах діяль­ності та які забезпечують відповідність процесу його призначенню.

Стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) встановлюють послідовність робіт, операцій, способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різ­них видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг.

Стандарти та технічні умови повинні використовува­тися на всіх стадіях життєвого циклу продукції.

Державні стандарти на території України застосовують всі підприємства незалежно від форм власності і підпорядкування, громадяни—суб'єкти підприємницької діяльності, міністерства (відомства), органи державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється їхня дія.

Галузеві стандарти на території України застосовуються під­приємствами (установами, організаціями) сфери управління ор­гану, який їх затвердив, та підприємствами-суміжниками, а також на добровільних засадах іншими підприємствами та громадяна­ми—суб'єктами підприємницької діяльності.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств (спі­лок) застосовують добровільно підприємства, окремі громадя­ни—суб'єкти підприємницької діяльності, що вважають доціль­ним використовувати нові передові засоби, технології, методи і т.ін., вимоги до яких містяться в цих стандартах. Використання таких стандартів для виготовлення продукції можливе лише за згодою замовника або споживача цієї продукції, що закріплено договором або іншою угодою.

Технічні умови використовують підприємства незалежно від форм власності і підпорядкованості, громадяни—суб'єкти під­приємницької діяльності за договірними зобов'язаннями або/та ліцензіями на право виготовлення та реалізації продукції (надан­ня послуг).

Стандарти підприємства застосовують лише на конкретному підприємстві та на підприємствах, що входять до складу об'єд­нань (концернів, асоціацій і т. ін.), які затвердили ці стандарти.

Міжнародні, міждержавні та регіональні стандарти, націона­льні стандарти інших країн застосовують в Україні в межах її міжнародних договорів за порядком, який встановлює Держстан­дарт України.

Дозволяється застосування цих стандартів та стандартів фірм інших країн для виготовлення та поставки продукції на експорт на пропозиції споживачів (замовників) цих країн на договірних (контрактних) засадах відповідно до міжнародно визнаного зако­нодавства у сфері захисту авторських прав.

У разі поставки продукції на експорт відповідно до вимог міжнародних, регіональних та національних стандартів інших країн або стандартів фірм зарубіжних країн, які встановлені у ко­нтрактах на поставку на пропозицію споживача (замовника), слід виконувати обов'язкові вимоги державних стандартів України під час виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на території України.

Продукція підприємств України або громадян—суб'єктів під­приємницької діяльності не підлягає реалізації за призначенням, якщо вона не відповідає обов'язковим вимогам, передбаченим чинними стандартами або технічними умовами.

Продукція, яка імпортується, повинна відповідати обов'яз­ковим вимогам державних або галузевих стандартів України що­до безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Для підтвердження відповідності якості продукції вимогам міжнародних, національних стандартів країн-імпортерів продук­ції, державних стандартів, проводиться її сертифікація. При від­повідності продукції вимогам стандарту видається спеціальний документ — сертифікат якості (або знак відповідності). Існує до­бровільна сертифікація (направлена на підвищення і додержання конкурентоспроможності продукції) і обов'язкова (переслідує мету забезпечити безпеку і екологічність продукції).

В Україні головним органом із стандартизації є Державний комітет по стандартизації, метрології і сертифікації та Міністерс­тво будівництва і архітектури України.

Відповідно до нормативних документів продукція повинна відповідати рівню якості, мати набір властивостей, специфічне оформлення й упаковку, марочне найменування або товарний знак, маркування.

Марка — це ім'я (термін, символ, знак), призначене для іде­нтифікації товарів і диференціації їх від товарів конкурентів. Крім того, марка — це і реклама продукції. Маркування призна­чається для визначення типів, видів, марок продукції відповідно до ДСТ і ТУ.