
- •Предмет, методи дослідження та завдання курсу української культури.
- •Матеріальна і духовна культура. Структура духовної культури.
- •Культура та цивілізація. Проблема цивілізаційної приналежності української культури.
- •Поняття національної культури. Національне і загальнолюдське в культурі.
- •5. Первісна культура на території України. Міфологічні уявлення і форми релігійних вірувань.
- •6.Трипільська культура та її роль в розвитку української культури
- •7. Вплив кочових народів на процес формування української культури.
- •8. Внесок античних колоній Північного Причорномор’я в розвиток української культури.
- •9. Міфологія та релігія давніх слов’ян. Побут,обряди,ритуали
- •20. Вплив західноєвропейських ідей Ренесансу та Реформації на розвиток української культури
- •21. Церковні братства і братські школи їх роль в культурі
- •22. Поширення книгодрукування в Україні. Острозька Біблія
- •23. Острозький культурно-освітній осередок. Острозька академія.
- •24. Києво-могелянська академія як освітніі і культурний осередок Східної Європи
- •25. Феномен українського козацтва. Роль козацтва у культурній розбудові хvіі
- •26. Козацькі літописи, народні думи та пісні 15-17 ст.
- •27. Українська барокова культура
- •28. Архітектура українського бароко
- •29. Українська культура в добу Гетьманщини
6.Трипільська культура та її роль в розвитку української культури
Трипільська культура як один із феноменів, була відкрита наприкінці 19 століття археологом В.Хвойкою, і з тих пір досліджувалась багатьма ученими, у тому числі радянськими (Т.Пассек, В.Білановська), пострадянськими (Н.Бурдо, Л.Кульчицька) та іншими.
Є три можливі теорії виникнення трипільської культури: суто автохтонна (В.Хвойки), асиміляція автохтонного населення з прийшлими племенами (В.Збеновича) та прийшлих племен, що оселилися на тих землях (М.Марра).
Є два основні види періодизації трипільської культури: періодизація В.Хвойки (два періоди: перший - зв'язаний з кам'яним віком, другий - з віком мідним) та Т.Пассека (три періоди в залежності від виникнення, розвитку та занепаду трипільської культури).
Зникли трипільці, очевидно, тому, що змішалися з іншою культурою, мабуть, це була середньодніпровська культура на сході.
У трипільців було добре розвинене господарство. Землеробство становило найбільшу його частку, система ведення його була підсічно-вогневою, тому часто потрібно було змінювати землі, що було сприятливим для розселення їхніх племен на великі території. Також не відставали трипільці у скотарстві (особливо на пізньому етапі), полюванні, рибальстві, збиральництві (на ранньому етапі), прядінні та ткацтві.
Керамічні витвори трипільців є справжніми витворами мистецтва. Вони ділилися на пофарбовані (в одну, дві, три фарби) та непофарбовані, а також на орнаментовані та неорнаментовані. Посуд був простий і для приготування їжі, що був майже завжди непофарбованим, але з рослинним чи тваринним орнаментом.
Первісні уявлення трипільців були, очевидно, зв'язані з періодичними катаклізмами, викликаними істотними зрушеннями в Сонячній системі під час їхнього існування. Ймовірно, тоді з'явилося уявлення про циклічність часу, і знайшло своє відображення в трипільській кераміці.
Щодо походження та етнічної приналежності Трипільської цивілізаці висувають різні версії. Юрій Липа (відомий ідеолог, історіограф, політик) глибоко досліджував історію, етнографію, міфологію українців. Дошукуючись праоснов своєї нації, уважно проаналізував Трипільську культуру й дійшов такого висновку: ”Головний первень - трипільці”. Й називає Трипільську культуру праукраїнською. І стверджує,що: ”Трипільці є основоположниками українських сіл, вони сформували села”.
За його всебічними дослідами випливає: “Від трипільців починаємо історію української території як одності і її торгівельних взаємин з іншими країнами, одності духовної і матеріальної”.Керамічні форми нашого народного гончарства впродовж віків не змінюються й відповідають канонам, виробленим в добу Трипілля.
Отже, генетична пам'ять українців уберегла для прийдешніх поколінь священні символи Світоосягнень їхніх прапращурів - трипільців. Багатобічні дослідження і обміркування остаточно потвердили, що це є малоросійська мова, яка має цілком тонічну чи музикальну граматику й інші особливі, надзвичайно важливі властивості.” Згодом дослідник-лінгвіст Михайло Красуський у праці “Древность малороссийского языка» (1879, Одесса) цю тему розглибить: “Занимаясь долгое время сравнением арийских языков, я пришел в убеждение, что малороссийский язык не только старше всех славянских, не исключая так называемого старославянского, но и санскритского, греческого, латинского и прочих арийских».