3. Структури репрезентації знань у тексті і комунікації. Поняття фрейму.

Структура репрезентації знань відома у лінгвістиці, теорії дискурсу, як: фрейм, скрипт, сценарій.

Універсальне, базове визначення фрейму – "структура ре­презентації знань, яка відтворює типові ситуації". Це тлумачення розшифровують через поняття сценарію, а часто й ототожнюють із ним. Типові сценарії, – до прикладу, купівля продуктів у супер­маркеті, поїздка в транспорті, відвідування лекції, перегляд філь­му, – дозволяють адресанту і адресатові фокусувати увагу на єдиній схемі діяльності, а відтак планувати кодування і декоду­вання інформації згідно з цим прагматичним образом. Фрейми дають візуально-матеріальне опертя мисленнєвим і мовленнєвим процесам.

Візуалізація сценарію передбачає певну послідовність перцептивних актів. Якщо текст задає назву сценарію, тему фрейму (наприклад, "купівля - продаж"), то уява і свідомість починають працювати за кінематографічним принципом розкла­дання сценарію на деталі ("продавець - покупець - товар") та розгортання елементів сценарію у часі ("кадри" від вибору товару - до оплати товару). Метафора послідовності кадрів, через яку концептуалізують поняття "фрейму - сценарію", пояснює текст як динамічну, просторову, багатовимірну сутність. Це принципово важливе парадигмальне доповнення до традиційно-лінгвістично­го одновимірно-шющинного трактування тексту як "послідовнос­ті речень".

Фрейм - лінгвістичне поняття, яке проектують на соціальні категорії через посередництво ідеї "когнітивного консенсусу".

Ван Дейк зауважує, що фрейми на загал описують типові, ха­рактерні для конкретного суспільства явища. Але сам вибір теми і варіант теми дає дискурсові спрямування, закладає аналітичну програму, визначає вектори оцінок. Якщо фрейм є структурою репрезентації знань, то він і засіб організації інформації, а це вже ідеологічна, інтенційна характеристика мовних засобів тексту, трактування їх як "стратегій", що більш чи менш успішно ведуть до певної комунікативної мети.

Дослівне значення слова "фрейм" - "рамка" - допомагає метафорично пояснити роль фази селективної фіксації під час ро­боти автора із фактичним матеріалом. Через різні "рамки" - ска­жімо, вікна однієї квартири - той самий об'єкт сприйматимуть у різних ракурсах, а з вікон будинку на протилежному боці вулиці краєвид виглядатиме цілковито по-іншому.

Фрейм - це одна з можливих "рамок", суб'єктивно сфор­мульована тема, концепція. До прикладу, у рекламній практиці стандартний фрейм "купівля автомобіля", який є репрезентацією відповідного стандартного сценарію, може бути переформатований у більш привабливий рекламний фрейм обміну чогось не надто цінного на безумовно вартісну річ: "міняємо гривні на Тойоти". Отже, фрейм - це форма авторського бачення, розумін­ня подій. Відповідно, поняття "фреймінгу" із значенням "концеп-туалізація", "формулювання" поширене у дослідженнях стратегій подання інформації у мас-медіа.

Теорія ван Дейка цілеспрямовано розмикає лінгвістичні рамки і встановлює щоразу нові зв'язки із соціальною проблема­тикою. Соціокогнітивне відгалуження теорії Т. ван Дейка вивчає дискурсні форми відтворення стосунків домінування у суспіль­стві, лінгвістичні аспекти дискримінативних практик, мовний інструментарій розмов "про нас" і "про них", поляризованість лінгвістичних стратегій у зв'язку з упередженнями та семантику стереотипних суджень.