28. Цілісність тексту і поняття ізотопії.

Цілісність, єдину тематичну орг.-цію дискурсу забезпечують ізотопії - ланцюжки тематично близьких лексичних елементів, засоби "наскрізного" семантичного програмування. Такі ланцюжки тягнуться через кілька висловлювань, пов'язуючи одне речення з іншим.

У тексті можна виявити декілька ізотопій. Ізотопії мають різну "глибину" - від кількох фраз - до абзацу й усього дискурсу. Наскрізно-текстова протяжність ланцюжка ідентичних у певному аспекті компонентів змісту - ознака стратегічної важливості ізотопії для реалізації концептуально-тематичної програми дискурсу.

Ізотопія - це насамперед засіб семантичного структурування, механізм дистрибуції сенсів. Вона належить до лексичних умов забезпечення і когезії, і когерентності.

Найпоширеніші способи розвитку ізотопії:

1. звичайний повтор слова з речення в речення (ітерація);

2. зв'язок через синонім, антонім, близькі чи, навпаки, контрастні семантичні зв'язки між лексичними елементами;

3. займенникові відповідники імені (це, такий, він);

4. чергування гіпонімів (елементів класифікації) і категоріальних назв;

5. дефінітивні відповідники вжитих у попередній фразі назв;

6. метафоричне, небуквальне відтворення змісту попередньо висловленої думки, розгортання раніше сказаного.

Власне кажучи, текст є синтезом не лише багатьох ізотопій, а й багатьох різновидів ізотопій. При цьому домінантні х-ки дискурсу визначають і специфіку його ключових лексико-семантичних "вертикалей", "ниток основи" семантичного "текстилю". Наприклад, для різних функціонально-риторичних видів текстів - оповіді, опису та міркування, - які співвідносяться із часовою, просторовою та каузальною формами буття, можна визначити принципово важливі форми ізотопій, які виступають видовими ознаками, власне засобом маркування цих типів дискурсу:

1. оповідь: засоби відтворення хронологічної послідовності, орг-ції елементів сценарію у часі;

2. опис: просторові топоси, засоби зображення єдності, ідентичності простору для усіх елементів сценарію;

3. міркування: засоби інтерпретації причиново-наслідкових залежностей та ін. елементів аналізу й узагальнень у дискурсі.

Виокремлення в тексті "іменних" та дієслівних" ізотопій підкреслить важливість двох однаково важливих аспектів репрезентації змісту - компонентно-об'єктного і динамічно-подієвого — для відтворення цілісної картини подій.

Аналіз тексту як лексико-семантичної єдності передбачає виявлення і вивчення таких аспектів: 1) як "нитки"-ізотопії формуються і "пролягають" через текст; 2) на яку глибину ланцюжки семантично близьких компонентів пронизують різні фрагменти мовлення; 3) як ланцюжки різних ізотопій переплітаються між собою.

Перервність ізотопії чи відсутність деяких ланцюжків змістової структури характеризує протилежний до цілісного стан існування конститутивних елементів дискурсу - дезінтегрованість.

Зокрема, фрагментований дискурс виникає унаслідок порушення ізотопії імен одного з учасників сценарію, руйнування номінативного плану текстової конструкції. Ін. форма дезінтегрованості цього ж фрагмента тексту зумовлена порушенням ін. виду ізотопії, а власне лексичної послідовності назв дії й опису розгортання подій.

У першому дезінтегрованому дискурсному пасажі читач позбавлений можливості "референційного менеджменту" у зв'язку з відсутністю назв діяча, суб'єкта дії, а у другому - тема не отримує потрібного розвитку. Слово "текст" не випадково зберігає етимологічний зв'язок із словом "текстиль". Єдиним змістовим полотном текст стає завдяки переплетенню в ньому різних граматичних і семантичних "ниток".

Як і будь-які об'єкти Всесвіту - від атома чи молекули - до мурашника чи конгломерату зір галактики, - тексти (зафіксовані дискурси) можна описати як системно-структурні утворення — певні типи впорядкованого зв'язку елементів. Закономірно, що універсальні принципи теорії систем поширюються на кому­нікативні феномени. До важливих постулатів теорії систем, які мають аналоги в текстуальному аналізі, належать: 1) принцип незвідності елементів до суми; 2) уявлення про взаємозв'язок структури, функції й еволюції; 3) принцип відкритості; 4) ієрархічна орг-ція у межах системи.