- •1. Визначення тексту в лінгвістиці і семіотиці.
- •2. Науки про текст. Семіотика, Риторика, герменевтика, лінгвістика, теорія дискурсу.
- •3. Структури репрезентації знань у тексті і комунікації. Поняття фрейму.
- •4. Семіотика як наука про текст і знак. Розділи семіотики. Семантика, синтактика, прагматика.
- •5. Трактування тексту у семіотиці. Текст як синтагматична сутність.
- •6. Структура знака за ф. Де Сосюром. Складники і відношення у структурі знака.
- •Різновиди знаків за класифікацією ч. Пірса.
- •Денотат і конотації.
- •Теорія інтертекстуальності. Інтермедіальність.
- •10. Проблема правди і брехні у семіології. Псевдоподія, симулякр, віртуальний об'єкт.
- •11. Поняття міфу у масовій комунікації.
- •Символ. Символ та ідентифікація. Види символів у масовій комунікації
- •13. Ідентичність і текст. Параметри ідентичності та їх вияв у тексті.
- •14.Поняття коммун-ції. Текстуальний компонент коммун-ції і комунікат. Вимір тексту.
- •15.Комунікація та її різновиди. Інтраперсональна, інтерперсональна, групова, організаційна, соціал. Комуні-ція.
- •Поняття масової комунікації.
- •17.Моделі інформаційної трансмісії.
- •Тип медіа і особливості тексту. Розвиток інформаційних технологій і еволюція текстуальних форм.
- •20. Функціонально-смислові типи текстів. Особливості аналізу структури оповіді, опису, міркування.
- •Поняття тексту і дискурсу: спільне та відмінне. Вагомість контекстуально-прагматичних характеристик у теорії дискурсу.
- •Дискурс як риторично-функціональний тип мовлення. Залежність між функцією і структурою дискурсу. Види дискурсів.
- •Контекст дискурсу. Елементи контексту. Інтертекст, співтекст, контекст, підтекст.
- •Види контекстів. Буттєвий і лінгвістичний контексти.
- •25. Зв’язність тексту. Смислова і формальна цілісність. Когерентність і когезія.
- •26. Асоціативний і логічний тип зв’язності у тексті
- •27. Когерентність як відповідність тексту єдиній смислогенеративній схемі. Рівні когерентності: глобальна, епізодична, локальна.
- •28. Цілісність тексту і поняття ізотопії.
- •29. Формально-композиційні елементи тексту. Заголовок як елемент структури і вид дискурсу.
- •30. Типи заголовків. Поняття заголовкового комплексу.
26. Асоціативний і логічний тип зв’язності у тексті
Дотримання принципу когезії за відсутності структур когерентності і єдиної осі сенсів призводить до утворення формально правильного, але беззмістовного тексту. Переважання випадкових, довільних, нетрадиційних, оказіонально-авторських зв'язків між частинами тексту, зокрема фразами, дає приклад асоціативного типу зв'язності — "асоціативної когезії": Зранку я відчув зубний біль. Я пішов до лікаря. Лікар має велике авто. Це авто купували у Нью-Йорку. Нью-Йорк переживає серйозні фінансові труднощі.
Натомість когерентний текст, у якому бракує когезійних елементів, виглядає як створений вербальними засобами ескіз подієвого сценарію, "кістяк" фрейму. Часткова відсутність засобів формальної когезії в тексті, структурні блоки якого підпорядковані відтворенню єдиної картини подій чи концептуальної схеми, породжує конструкції протокольно-тезового типу. Когезійних елементів може бракувати, зокрема, на рівнях локальної когерентності. Такий граматично "розріджений", але тематично щільний дискурс тримається на риштуваннях логічної зв'язності: Зубний біль. Дорога до дантиста. Нестерпне очікування у черзі. Бормашина. Крик полегшення.
27. Когерентність як відповідність тексту єдиній смислогенеративній схемі. Рівні когерентності: глобальна, епізодична, локальна.
Когерентність - це зв'язок семантико-прагматичних компонентів висловлювання, їх відповідність єдиній смислогенеративній схемі, загальному планові трансляції значень. Виділяють три рівні організації дискурсу:
1) глобальна когерентність: учасники комунікації здобувають загальне розуміння змісту оповіді, документа чи розмови
2) епізодична когерентність: мовці освоюють значення тих дрібніших, часткових текстових структур, сегментів дискурсу, які забезпечують глобальну когерентність, але при цьому мають власний завершений сенс;
3) локальна когерентність: комуніканти визначають внесок окремих речень або висловлювань у тематично-змістову конструкцію тексту.
Найважливіші засоби створення когерентності - повтори (насамперед слів із загальними семантичними компонентами) і паралелізм. У художн. тексті виникають семантичні ланцюжки - ряди слів з загальними семами, взаємодія яких породжує нові значеннєві зв'язки й відносини, а також «збільшення змісту».
Когерентність допомагає відрізнити зв’язний текст від незв’язного. Поняття когерентності належить не до плану мови, а до плану чогось, що є всередині людини. Ван Дейк вводить поняття глобальної зв’язності, яка характеризує дискурс у цілому, або його великі фрагменти. Локальна зв’язність визначається в термінах відношень між пропозиціями, які виражені сусідніми реченнями. Ван Дейк визначає локальний зв’язок у термінах відносин між пропозиціями, які виражені сусідніми реченнями, тобто, це когезійні та когерентні зв’язки в межах статті. Глобальна зв’язність має більш загальну природу, і характеризує дискурс в цілому або його великі фрагменти.
Поняття для опису типу загальної зв'язності дискурсу включають топік, тему, загальний сенс, головний зміст. Усі вони свідчать про глобальний зміст дискурсу й тому потребують пояснення в термінах семантичної структури.