Поняття масової комунікації.
Масова комунікація здійснюється за посередництвом масових медіа, які забезпечують професійний рівень повідомлень і безперервний процес постачання інф-ції для великих груп населення на різних територіях. Різновиди масової комунікації визначають або залежно від інституційно-прагматичної детермінованості комунікативних форм (реклама, паблік рилейшнз), або залежно від медіа, які накладають виразний відбиток своєї технологічної матеріальності на комунікативний імідж свого продукту (книга, преса, радіо, телебачення, інтернет).
Масова комунікація вбирає і трансформує зміст і структури усіх органічних, “первинних” видів спілкування. Тому і уявлення про масову комунікацію буде неповним, якщо вилучити його із контексту таких комунікативних практик, як інтраперсональні, інтерперсональні, групові і соціальні.
Основний інтерес досліджень масової комунікації зосереджений у зоні вияву через медіа соціальних значень і намірів. Різним аспектам цієї теми – загальнотеоретичним, структурно-семантичним чи вузько прикладним нормативним – присвячують себе медіасофія, аналіз дискурсу медіа, медіапрагматика. Усі ці напрями об’єднують у поняття медіалогії – сфери наукових зацікавлень, що вивчає феномен масової комунікації об’єднаними міждисциплінарними зусиллями.
17.Моделі інформаційної трансмісії.
Теорія комунікації має якщо не власних батьків-засновників, то принаймні деякі конвенційні джерела для бібліографічних референцій. Зокрема, посилання на комунікативні моделі К. Шеннона чи В. Шрамма – один із розпізнавальних знаків прихильності дослідника до ідеї системності у комунікативному аналізі і визнання потреби пошуку першооснов.
Перша модель інф-ційної трансмісії, яка набула соціокультурного значення, створена К. Шенноном та В. Вівером, співробітниками лабораторії досліджень телефонічного зв’язку, і відома із часу публікації у 1949 р. статті цих авторів під назвою “Математична теорія комунікації” у наук. університет. виданні. Репродукована у численних працях із комунікації схема К. Шеннона та В. Вівера показує послідовність технічної трансформації сигналу:
Повідомлення Сигнал
Джерело
інформації
Пере-давач
Прий-мач
Отримувачінформації
Джерело
шумів
Схема 1. Модель передачі інформації К. Шеннона та В. Вівера.
Репрезентовані у схемі “шуми” – це перешкоди на шляху сигналу, що спричиняють втрати інф-ції у процесі її передачі. Прийнято розрізняти технічні “шуми” (нечіткий сигнал, нерозбірлива вимова, сторонні звуки), семантичні шуми (розбіжність у кодах і значеннях співрозмовників, що веде до непорозумінь між ними) і психологічні шуми – завади для стовідсоткового порозуміння у зв’язку із особливостями емоційних станів, наприклад, впливом схвильованості чи гніву.
У схемі В. Шрамма увага зосереджена на х-ках способу сприймання сигналу та інтерактивному характері повідомлень. Наголошено комунікативну рівноправність адресата і адресанта, які почергово здійснюють кодування і декодування сигналу, тобто виступають інтерпретаторами повідомлень:
Повідомлення
Повідомлення
Схема 2. Модель комунікації В. Шрамма.
Медіальний, технічний бік комунікації, представлений у схемі Шеннона, і психологічний семіотичний її аспект, пояснений у Шрамма, поєднує проста, але структурно вичерпна схема Ласуелла, пристосована до аналізу масової комунікації. Особливості комунікативної ситуації Ласуелл запропонував з’ясовувати за допомогою п’яти питань: Хто? (передає інформацію); Кому? Що? Як? Із якими наслідками?
Ця схема у ін. авторів була деталізована, наприклад, у варіанті Дж. Гербнера кількість компонентів моделі комунікування збільшено удвічі: 1) хто; 2) сприймає подію (селективна фаза); 3) і реагує; 4) у ситуації; 5) певними засобами; 6) готує матеріал; 7) у певній формі; 8) і контексті; 9) передаючи зміст; 10) із певними результатами. ...А опісля прийшла черга для наповнення подібних схем “теоріями середнього рівня”.