Класифікація ґрунтів за вмістом глинистої фракції

Вміст часток глинистої фракції, %	Найменування ґрунту за гранулометричним складом
<3 3-12 12-18 18-25 >25	піщаний супіщаний суглинистий важко суглинистий глинистий

Відбирання, пакування, зберігання і транспортування зразків ґрунту для гранулометричного аналізу виконують згідно з [9]. Кількість ґрунту визначається згідно таблиці А1 [9] (табл. 1.22).

Для виконання гранулометричного аналізу ситовим методом вага середньої проби повинна складати [34]: для ґрунтів, що не містять часток розміром більше 2 мм – 100 г; для ґрунтів, що містять до 10 % (за вагою) часток розміром більше 2 мм – не менше 500 г; для ґрунтів, що містять від 10 до 30 % часток розміром більше 2 мм – 1000 г; для ґрунтів, що містять більше 30 % часток розміром більше 2 мм – не менше 2000 г.

Таблиця 1.22

Маса зразків для лабораторних випробувань ґрунтів

Тип аналізу	Метод	Тип ґрунту	Маса проби ґрунту, г
Гранулометричний (зерновий)	Ситовий	Піски з крупністю зерен від 10 до 0,05 мм	100-2000
	Ареометричний	Глинисті ґрунти	200
Гранулометричний (зерновий) та мікроагрегатний	Піпетковий.	Глинисті ґрунти	10-20

Для проведення гранулометричного аналізу пробу підготовляють:

• для виділення частинок розміром більше 0,1 мм – розтиранням ґрунту;

• для виділення частинок розміром менше 0,1 мм – розмочуванням, кип’ятінням у воді з аміаком і розтиранням ґрунту, а для ґрунтів, суспензія яких коагулює при випробуванні на коагуляцію – розтиранням ґрунту з додаванням пірофосфорного натрію.

Коагуляція (від лат. coagulatio — згортання, згущення), також старіння — об'єднання дрібних часток дисперсних систем в більш крупні під впливом сил зчеплення з утворенням коагуляційних структур. Коагуляція призводить до випадіння з колоїдного розчину осаду у вигляді пластівців або до утворення желе. Коагуляція — природний процес, що протікає без допоміжних факторів і призводить до розшарування колоїдного розчину на тверду фазу і дисперсійну середу.

Для спеціальних цілей, що передбачені завданням, пробу ґрунту готують наступним чином: для визначення гранулометричного (зернового) складу глинистого ґрунту максимального диспергування — кип'ятінням у воді з додаванням пірофосфориокислого натрію, а для визначення мікроагрегатного складу глинистого ґрунту - замочуванням у воді з наступним збовтуванням на апараті для струшування.

Диспергування — тонке подрібнення твердих тіл або рідини, в результаті чого утворюються порошки, суспензії, емульсії. При диспергуванні твердих тіл відбувається їх механічне руйнування.

Для визначення гранулометричного (зернового) і мікроагрегатного складу ґрунтів необхідно брати зразки, які висушені до повітряно-сухого стану і розтерті у фарфоровій ступці паличкою з гумовим наконечником.

Для визначення гранулометричного складу ґрунтів, які вміщують органічні речовини, беруть зразки природної вологості.

При визначенні гранулометричного (зернового) складу піщаних ґрунтів ситовим методом з промивкою водою застосовують водопровідну або фільтровану дощову (річкову) воду, а при визначенні гранулометричного (зернового) складу або мікроагрегатного складу глинистих ґрунтів — дистильовану воду.

Під час визначення гранулометричного (зернового) або мікроагрегатного складу глинистих ґрунтів ареометричним або піпеточним методом циліндри, в яких виконується відстоювання суспензії, повинні бути захищені від коливань температури і впливу струсів.

Зважувати зразки ґрунту на технічних терезах необхідно з похибкою до 0,01 г, а при вазі зразків ґрунту 1000 г і більше – з похибкою до 1 г.

Зважування на лабораторних аналітичних терезах і електронних терезах провадиться з похибкою до 0,001 г.

Результати розрахунків гранулометричного складу ґрунтів повинні визначатися з похибкою до 0,1 %.