Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГРУНТЫ.docx
Скачиваний:
56
Добавлен:
25.04.2019
Размер:
5.24 Mб
Скачать

Прилади та обладнання

Сушильна шафа (рис. 1.3), ексикатор [15,16] з хлористим кальцієм [17] (рис. 1.4), гідравлічний прес (рис. 1.13), електронні [13] (рис. 1.2) або лабораторні ваги загального призначення [13] з комплектом гир [14], фарфорова чашка [21], шпатель, сито з отворами 1 мм, бюкси, металевий шаблон діаметром 5 см та товщиною 2 мм (рис. 1.14) або металеві пластини товщиною 0,5 см, 40 аркушів фільтрувального паперу розміром не менш ніж 9 на 9 см, 2 відрізи бавовняної тканини, 2 дерев’яні пластини (розміром не менше, ніж розмір металевого шаблону).

Підготовка до випробування

Підготовка ґрунту до випробування виконується згідно з методикою завдання 1 лабораторної роботи № 2.

Порядок випробування

1. Шаблон завтовшки 2 мм з отвором 50 мм (рис. 1.14) вкладають на бавовняну тканину і заповнюють ґрунтовою пастою, відповідно підготовленою. Надлишок пасти зрізують ножем врівень з поверхнею шаблону. Шаблон видаляють, а отриманий зразок покривають зверху такою ж тканиною.

2. Знизу і зверху підготовленого зразка вкладають по 20 аркушів фільтрувального паперу розміром 9 на 9 см. Підготовлений зразок поміщають між дерев'яними або металевими пластинками і створюють за допомогою преса (рис. 1.13) тиск на зразок 2 МПа (20 кгс/см2) протягом 10 хв.

Рис. 1.13. Лабораторний гідравлічний прес.

Рис. 1.14. Металевий шаблон.

3. Потім проводять контроль завершення водовіддачі ґрунту. Для цього знімають тиск, виймають зразок ґрунту, видаляють фільтрувальний папір і тканину, згинають зразок навпіл. Границю розкочування вважають за досягнуту, якщо зразок на згині дає тріщину.

4. За відсутності тріщини випробування повторюють на новій порції пасти, збільшивши тривалість пресування на 10 хв. у порівнянні з тривалістю попереднього випробування. Повторні пресування повторюють до тих пір, поки не буде досягнута границя розкочування ґрунту у відповідності с п. 3.

5. Після досягнення границі розкочування відразу визначають вологість зразка відповідно до вказівок завдання 1, лабораторної роботи № 1.

6. Для контролю застосовності методу для ґрунтів, що надходять на випробування, не менше 20 % загальної кількості зразків з кожного інженерно-геологічного елементу випробують паралельно методом розкочування згідно з вказівкам завдання 3 лабораторної роботи № 2. Метод пресування дозволяється застосовувати лише при отриманні зіставних результатів контрольних випробувань.

Обробка результатів

Обробка результатів виконується за методикою завдання 1 лабораторної роботи № 1. Результати заносять до лабораторного журналу (табл. 1.9).

Таблиця 1.9

Журнал визначення вологості на границі розкочування методом пресування

Номер стаканчика

Маса стаканчика, m0, г

Маса стаканчика з вологим ґрунтом, m1, г

Маса стаканчика з сухим ґрунтом, m2, г

Вологість на границі розкочування, W, %

1

2

3

4

5

Запитання для самоконтролю

  1. Що таке «границя розкочування ґрунту»?

  2. З якою метою визначається границя розкочування ґрунту?

  3. В яких випадках дозволяється визначати границю розкочування ґрунту методом пресування?

  4. Як визначається досягнення границі розкочування ґрунту?

  5. Які переваги і недоліки методу пресування у порівнянні з методом розкочування у джгут.

Завдання 5

ВИЗНАЧЕННЯ МАКСИМАЛЬНОЇ МОЛЕКУЛЯРНОЇ ВОЛОГОЄМНОСТІ

Молекулярна вологоємність ґрунту – здатність часток ґрунту утримувати молекулярним тяжінням на своїй поверхні певну кількість води. Максимальна молекулярна вологоємність не є основним показником, що визначається для всіх типів ґрунтів. Згідно [25] цей показник визначається за спеціальним завданням і може використовуватися для особливих умов проектування ґрунтових споруд, та розрахунку стійкості, наприклад згідно [26]. Максимальна молекулярна вологоємність ґрунту визначається згідно [27].

Максимальна молекулярна вологоємність визначається як вологість ґрунтової пасти, що встановлюється після пресування її у контакті з целюлозою (фільтрувальним папером) під тиском 1 МПа (10 кгс/см2) до завершення водовіддачі ґрунту. Максимальна молекулярна вологоємність визначається для пилувато-глинистих і піщаних ґрунтів. Максимальну молекулярну вологоємність пилувато-глинистих ґрунтів визначають на зразках з природною вологістю. Випробування виконують мінімум на 2 зразках.