66. Тема 6.(сем.) вопрос № 5

Наприкінці 40-х – початку 50-х у розвитку театру особливо різко позначилися тенденції, зв'язані з впливом на мистецтво культу особистості Сталіна. Вони виявлялися в штучному згладжуванні життєвих протиріч, у поверхневому зображенні радянської дійсності, збіднінні виразних засобів. Партія закликала діячів мистецтва до зміцнення зв'язку

з життям, до посилення боротьби за художню майстерність. Боротьба проти

вузького, догматичного розуміння соціалістичного реалізму, за багатство

художніх шкіл і напрямків, стилів і жанрів, форм і прийомів проходить

В цей час спостерігається зростання інтересу до театрального мистецтва. Попри зменшення загальної кількості театрів у республіці (з 80-ти в 50-і роки до 60-ти в середині 60-х років), число театральних глядачів помітно збільшилося.особливо плідно із середини 50-х, визначаючи підйом і розвиток радянського театру, новий, вищий його етап.

Головний напрямок радянського театру в 50 – 60-і – утілення тієї сучасності, яка утверджує високі морально-етичні норми: «Іркутська історія» А. А. Арбузова (1959), «У добру годину!» (1954) і «У день весілля» (1964) В. С. Рожева. У репертуарі театрів значне місце починає займати сучасна прогресивна драматургія – п'єси Б. Брехта, Е. Де Філіппо, А. Міллера. У цей період висувається плеяда режисерів і акторів більш молодого покоління, що зайняла видне місце в радянському театрі.

Світовим визнанням користається система К. С. Станіславського, що визначає метод роботи акторів над роллю, принципи створення спектаклю.

Радянський театр дуже впливав на театральну культуру в усьому світі.Радянські театри з успіхом гастролювали за рубежем, одержуючи високу оцінку передової громадськості.

У радянському театрі, далекому національної обмеженості, розширювався

обмін творчим досвідом, використання кращих зразків драматургії братерських народів. На сцені російських театрів йшли п'єси українських, вірменських, грузинських, латвійських, естонських авторів і авторів інших республік.

Мало кого могла лишити байдужим блискуча гра справжніх майстрів своєї професії – А.Бучми, В.Добровольського, Ю.Лаврова, И.Ужвій, Ю.Шумського. Вмілими послідовниками творчих традицій Л.Курбаса в цей період стали режисери: Г.Юра, М Крушельницький, В.Скляренко та ін.

1958 року після приходу до влади М.Хрущова було видано Постанову ЦК КПРС про виправлення помилок в оцінці опер «Великая Дружба», «Богдан Хмельницкий» і «От всего сердца», що пом'якшила ідеологічний пресинг. 1960-ті роки відзначились проривом в музичній культурі, торкнувся музичної сфери і дисидентський рух. Авангардні європейські композиторські техніки увійшли в творчість ряду композиторів Росії (А. Шнітке, С. Губайдуліна, Е. Денісов, частково — Р.Щедрін), України (Л. Грабовський, В. Сильвестров, В.Годзяцький), та інших республік — Г. Канчелі (Грузія), К. Караєв (Азербайджан), А. Тетрерян (Вірменія) та інших.

У Москві працювала лабораторія електронної музики, де з синтезатором АНС працювали Е.Артем'єв та інші композитори. Визначними шедеврами стали пізні твори Д.Шостаковича і Б.Лятошинського.

Проте вже у другій половині 1970-х молоді композитори зазнають нещадної критики, зокрема офіційному бойкоту в СРСР були піддані твори композиторів, що потрапили у т.зв. Хрєнніківську сімку. Цензура проявилася і в суттєвих обмеженнях у видавництві творів композиторів країн «капіталістичного табору».[6]

1970-ті роки — 1980-ті роки — це епоха розквіту радянської естради. Серед відомих композиторів — Раймонд Паулс, Олексій Рибніков, Олександра Пахмутова, Давид Тухманов, в Україні — Володимир Івасюк, О. Білаш, В. Верменич, І. Карабиць. Виникає бардівська пісня (Володимир Висоцький, Булат Окуджава), вокально-інструментальні ансамблі «Песьняры», «Самоцветы», «Червона Рута»; пізніше — рок-музика (російські гурти «Машина времени», «Аквариум», «Наутилус Помпилиус», «Кино», «ДДТ», українські гурти — «Воплі Відоплясова», «Криголам» та інші.)

Станом на 1988 рік в Радянському союзі працювало: 48 театрів опери та балету, 22 консерваторії, 3 музично-педагогічних інститути, близько 250 музичних училищ, близько 8000 дитячих музичних шкіл, видавалися музичні журнали «Советская музыка», «Музыкальная жизнь», «Музика».