1.3. Рівні організації людського організму

Жива матерія в природі існує у вигляді окремих одиниць -організмів. Організм має складну будову і виконує складні функції Тому необхідно розрізняти окремо особливості структурної і функці­ональної організації організму (мал.1.) .

Структурна організація організму. Основою структурної організації є клітина. Це елементарна структурна одиниця. Клітина будь-якого організму, від одноклітинно­го і до найскладніших багатоклітинних, мають єдиний план будови і функціональну організацію. Кожна клітина має оболонку (мембрана ), цитоплазму і ядро. Клітинна мембрана відокремлює клітину від навколишнього середовища .

Цитоплазма - це напіврідке середовище, в якому містяться ядро і мікроскопічні органи клітини - органоїди. До них відносяться:

мітохондрії - "енергостанції" клітини, що дають їй енергію для процесів життєдіяльності;

рибосоми - "фабрики" білків (це самі маленькі органоїди клітини, які є місцем синтезу білків;

лізосоми - являють собою мікроскопічні міхурці з ферментами, що розщіпляють крупні молекули поживних речовин на більш дрібні;

центріолі або центросоми - розташовані поруч з ядром і відіграють важливу роль в поділі клітини.

Вся цитоплазма клітини пронизана системою канальців та порожнин (цистерн), що необхідно для транспорту різних речовин. Це ендо­плазматична.сітка.

Внутрішній сітчастий апарат (апарат, комплекс Гольджі) - приймає участь в синтезі клітинних мембран при поділі клітин та при заміні старих на нові, а також в секреції деяких безбілкових речовин.

Ядро - де обов"язковий компонент будьякої клітини. Воно є розпорядником всіх клітинних процесів і місцем зберігання спадкової інформації. Руйнування ядра призводить до порушення процесів життєдіяльності клітини і її загибелі.

Всі згадані органоїди є універсальними, вони характерні для всіх клітин всіх організмів. Але е ще й спеціальні органоїди, які зустрічаються лише в деяких клітинах. Наприклад, міофібрили - скорот­ливі елементи м"язових клітин, нейрофібрили - нервових клітин, війки і джгутики - органоїди руху ( війки є у клітин дихального епітелію, джгутики - у чоловічої статевої клітини – сперматозоїда).

У процесі еволюції багатоклітинних організмів відбувалась ди­ференціація клітин: з"явились клітини різної форми, розмірів, бу­дови і функції. Із однаково диференційованих клітин утворюються тка­нини, характерною властивістю яких є структурне об"єднання, морфоло­гічна і функціональна спільність і взаємодія клітин. Різні тканини спеціалізовані за функціями. Так, характерною властивістю м"язової тканини є скоротність, нервової тканини - передача збудження.

Кілька тканин, об'єднаних у певний комплекс, утворюють орган (нирка, око, шлунок і т.п.)

Мал. 1

Орган - це частина тіла, яка займає в ньому постійне положення, має певну будову і форму і виконує певні функції. Орган складається Із кількох видів тканин, але одна із них завжди переважає і визначає його головну, провідну функцію. У м"язі, наприклад, такою тканиною є м"язова. Органи - це робочі апарати ор­ганізму, що виконують складні види діяльності, необхідні для існуван­ня цілісного організму. Серце, наприклад, виконує функцію насоса, що перекачуе кров із вен і артерій; нирки - функцію виділення із орга­нізму кінцевих продуктів обміну речовин; кістковий мозок - функцію кровотворення.

Кілька органів, які разом виконують певну функцію утворюють систему органів, (травлення, дихання та та ін).

Системи органів - це анатомічні і функціональні об’єднання кількох органів, які беруть участь у виконанні якого-небудь складного акту діяльності. Найбільше значення має нервова система, яка об’єднує і регулює діяльність всьо­го організму та визначає його поведінку в зовнішньому середовищі. Нерідко дві або кілька систем органів називають апаратом. Наприклад, скелетна і м’язова системи становлять опорно-руховий апарат.

У тілі людини є багато клітин, тканин, органів та їх систем. але всі вони є частиною організму в цілому. Діяльність всіх цих струк­тур в живому організмі узгоджена і підпорядкована цьому цілому.

Таким чином, можна вивести схему структурної організації організму. Вона наступна: клітина - тканина - орган - система – організм.

Функціональна організація відрізняється від структурної. Кожна структурна одиниця організму виконує безліч специфічних для неї життєво необхідних функцій, сукупність яких формує загальні властивості організму. Але для виконання будь-якої функції необ­хідне об'єднання певної кількості структурних утворень. Тому схему функціональної організації організму можна представити у такому ви­гляді: