
- •Розділ ііі. Загальна і вікова фізіологія нервової системи
- •3.2.Поняття про збудливість, збудження, біоелектричні явища
- •4.14. Фізіологічні механізми емоцій та мотивів. Емоційний стрес. Вікові особливості емоційних реакцій.
- •І змістовний модуль розділ і. Вступ. Рівні організації живої системи
- •1.1.Предмет, завдання, методи анатомії і фізіології
- •1.2.Зв’язок анатомії і вікової фізіології з педагогікою, психологією, педіатрією, медициною
- •1.3. Рівні організації людського організму
- •Функціональна одиниця - фізіологічна система органів - функціональна система органів
- •1.4. Клітинна будова організму
- •1.5. Поділ клітин (мітоз, мейоз; овогенез, сперматогенез)
- •1.6. Тканини організму і їх життєві функції
- •Розділ іі. Закономірності росту і розвитку організму людини
- •2.1. Основні закономірності росту і розвитку дітей
- •2.2. Акселерація. Причини акселерації
- •2.3. Вікові періоди розвитку дитячого організму та їх анатомо-фізіологічна характеристика
- •2.4. Запліднення, ембріональний і плацентарний періоди розвитку
- •Розділ ііі. Загальна і вікова фізіологія нервової системи
- •3.1. Функції нервової системи, їх роль в морфологічному і фізіологічному розвитку організму
- •3.2.Поняття про збудливість, збудження, біоелектричні явища
- •3.3. Будова і функції нервових клітин, їх розвиток
- •3.4. Будова і функції нервових волокон
- •3.5. Синапси, передача збудження через синапси
- •3.6.Загальне уявлення про гальмування в нервовій системі, його значення
- •3.7. Рефлекс як основний принцип нервової діяльності
- •Р ецептор аферентний нейрон вставний нейрон
- •3.8. Характеристика функцій спинного і відділів головного мозку
- •3.9. Функціональне значення ретикулярної формації і лімбічної системи
- •3.10.Структурно-функціональна організація кори великих півкуль
- •3.11. Поняття про автономну нервову систему
- •3.12. Розвиток нервової системи. Вікові зміни структури і функціональних можливостей різних відділів центральної нервової системи
- •Розділ іv.Основи вчення про вищу нервову діяльність
- •4.1. Поняття про вищу нервову діяльність і психіку. Роль і.М.Сеченова і і.П.Павлова у створені вчення про внд
- •4.2. Природжені механізми регуляції поведінки (безумовні рефлекси, інстинкти)
- •4.3. Набуті механізми регуляції поведінки (умовні рефлекси, імпритинг)
- •4.4. Умови і механізми утворення умовних рефлексів
- •4. 5. Види умовних рефлексів
- •4. 6. Гальмування умовних рефлексів
- •4.7. Типи вищої нервової діяльності
- •4.8. Вікові особливості вищої нервової діяльності
- •4.9. Порушення внд (негативізм, дитячі страхи, неврози) та їх профілактика
- •4. 10. Поняття про першу і другу сигнальні системи дійсності
- •4. 11. Вікові особливості розвитку другої сигнальної системи
- •4. 12.Кіркові центри мови
- •4.13. Фізіологічні механізми уваги. Вікові особливості
- •4.14. Фізіологічні механізми емоцій та мотивів. Емоційний стрес. Вікові особливості емоційних реакцій
- •4.15. Фізіологічні механізми пам’яті
- •Розділ V. Аналізатори. Вікові особливості
- •5. 1.Значення аналізаторів
- •5. 2. Вчення і. П. Павлова про аналізатори. Відділи аналізатора
- •5.3. Властивості рецепторів
- •5.4.Значення та відділи зорового аналізатора
- •5.4.1.Поняття про акомодацію, рефракцію ока, астигматизм. Вікові особливості
- •5.4.2. Поняття про гостроту зору, бінокулярний зір
- •Колірний зір. Трикомпонентна теорія колірного зору
- •5.4.4. Вікові особливості зорових рефлекторних реакцій
- •5.5. Слуховий аналізатор
- •5.5.1. Відділи слухового аналізатора
- •5.5.2. Будова слухового аналізатора
- •5.5.3.Механізм сприйняття звуку
- •5.5.4. Вікові особливості слухового аналізатора
- •5.6.Вестибулярний апарат
- •5.7. Смаковий аналізатор. Будова, вікові особливості
- •5.8. Нюховий аналізатор. Будова. Вікові особливості
- •5.9. Органи шкірного чуття (тактильне, температурне, больове), їх значення. Вікові особливості
- •5.10. Взаємодія аналізаторів
- •Іі змістовний модуль розділ vі.Ендокринні залози. Вікові особливості
- •6.1. Загальні закономірності діяльності залоз внутрішньої секреції
- •6.2. Гормони та їх вплив на ріст і розвиток організму
- •6.3. Анатомо-фізіологічні особливості гіпофіза
- •6.4. Анатомо-фізіологічні особливості щитоподібної залози
- •6.5. Анатомо-фізіологічні особливості прищитоподібних залоз
- •6.6. Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз
- •6.7. Підшлункова залоза
- •6.8. Вилочкова залоза
- •6.9. Статеві залози. Вікові особливості
- •6.10. Гормони і статеве дозрівання
- •Розділ vіі. Вікові особливості обміну речовин і енергії. Харчування
- •7.1. Значення обміну речовин і енергії
- •7.2.Анаболізм і катаболізм як процеси обміну речовин
- •7.3. Проміжний обмін
- •7.6. Обмін вуглеводів
- •7.7. Водний і мінеральний обмін. Вітаміни
- •7.8.Основний обмін. Вікові особливості енергетичного обміну
- •7.9.Харчування і енергетична цінність харчових речовин
- •Розділ vііі. Особливості крові та анатомія, фізіологія серцево-судинної системи дитини
- •8.1.Внутрішнє середовище організму. Кров
- •8.2. Плазма крові
- •8.3. Форменні елементи крові
- •Лейкоцити. Лейкоцити або білі кров’яні тільця, - це безбарвні клітини, які містять ядра різноманітної форми. В 1 мм3 крові здорової людини міститься близько 6000...8000 лейкоцитів.
- •8.4. Захисні властивості крові Як уже згадувалося вище, лейкоцити крові здатні до фагоцитозу.
- •8.5. Зсідання крові
- •8.6. Групи крові. Переливання крові
- •8.7. Лімфа і лімфообіг
- •8.8. Органи серцево-судинної системи
- •Кровообіг.Значення кровообігу. Кров може виконувати життєво необхідні функції, перебуваючи в безперервному русі. Рух крові в організмі, її циркуляція становлять суть кровообігу.
- •8.9. Робота серця
- •8.10. Рух крові по судинах
- •8.11. Регуляція серця і судин
- •Ііі змістовний модуль розділ іх. Опорно-рухова система. Вікові особливості
- •9.1.Значення опорно-рухового апарата
- •9.2. Загальні відомості про скелет. Вікові особливості
- •9.3. Будова скелета. Вікові особливості
- •9. 4. М'язова система. Вікові особливості
- •9.5. Скоротність як основна властивість м'язів. Динамічна та статична робота мязів
- •9. 6. М'язовий тонус
- •9.7. Розвиток рухів у дітей
- •9.8. Роль фізичної праці і фізичної культури в розвитку рухового апарата у дітей
- •9. 9. Значення фізичної культури в розвитку рухового апарата у дітей
- •Розділ х. Анатомія, фізіологія і гігієна органів дихання дитини
- •10.1. Значення органів дихання
- •10. 2. Будова органів дихання
- •10.3. Механізм дихання
- •10.4. Легенева вентиляція
- •10.5. Газообмін у легенях і тканинах
- •10.6. Регуляція дихання
- •Контрольні запитання
- •Розділ хі. Анатомія та фізіологія органів травлення дитини
- •11.1. Значення і суть процесів травлення
- •11.2.Методи дослідження діяльності травних залоз
- •11. 3. Загальний план будови органів травлення
- •11. 4.Особливості травлення в ротовій порожнині. Вікові особливості
- •11. 5. Регуляція слиновиділення
- •11. 6. Стравохід. Вікові особливості стравоходу
- •11.7. Особливості травлення порожнині шлунку
- •11.8. Особливості травлення їжі в тонкому кишечнику. Вікові особливості
- •11. 9.Всмоктування в травному каналі
- •Розділ хіі. Анатомія та фізіологія органів виділення дитини
- •12.1.Значення процесів виділення
- •12. 3. Механізм сечоутворення
- •12. 4. Нервова і гуморальна регуляція сечовиділення
- •13. 1.Функції шкіри
- •13. 2. Будова шкіри. Вікові особливості.
- •13.3 Анатомо-фізіологічні особливості шкіри і підшкірної жирової клітковини в різні вікові періоди
- •13.4. Залозистий апарат шкіри
- •13.5.Теплорегуляція шкіри. Вікові особливості
- •Через органи дихання 12,1
- •13.6.Температура тіла. Регуляція температури тіла
- •10.7. Гігієна шкіри дитини
- •13.8.Загартовування дитячого організму
4. 11. Вікові особливості розвитку другої сигнальної системи
Органи мови у дітей і підлітків мають свої морфо-функціональні особливості. Гортань у дітей значно менша, ніж у дорослих. Найбільш високі темпи її росту спостерігаються в 5-7 років і в період статевого дозрівання (у дівчаток в 12-14 років, у хлопчиків - в 13-15 років). Приблизно до 10 років статевих різниць у будові гортані у дівчаток і хлопчиків майже не існує. У чоловіків гортань значно більша, ніж у жінок, довжина голосових зв’язок у них становить 20-34 мм, у жінок - 18-20 мм. Збільшення довжини голосових зв’язок у хлопчиків починається з 12 років, тому до 12 років голосу дівчаток і хлопчиків досить схожі.
У зв’язку з морфофункціональним дозріванням органів мови і перш за все гортані з 11-12 і до 17-18 років відбувається ламка голосу - мутація. У дівчаток мутація відбувається звичайно на півроку-рік раніше. У середньому період мутації становить 1,5-2 роки. В цей період слід обережно ставитись до голосу підлітків, не дозволяти голосного читання, частих виступів на концертах з піснями або віршами.
Більш рання або більш пізня ламка голосу може бути віднесена вже до патологічних явищ і звичайно буває пов’язана з ендокринними порушеннями (недостатність статевих гормонів –евнухізм). В цих випадках обов’язкова консультація лікаря-спеціаліста.
Дитина навчається мові в процесі спілкування з оточуючими, тобто друга сигнальна система соціально зумовлена. Поза суспільством, без спілкування з іншими людьми вона не розвивається. Діти, які в ранньому віці потрапили в лігво звірів і виросли там (Мауглі, Тарзан), не розуміли людську мову і не вміли говорити, їх неможливо навчити говорити. Про це свідчать дані про людей, які в молодому віці на тривалий час були ізольовані від суспільства. Вони забували людську мову.
Спочатку дитина оволодіває своїм органом мови. Зона вимовляє звуки, які є наслідком природжених рухових рефлексів.
Починаючи з 2-го місяця у грудних дітей з’являються недиференційовані голосові шуми і свисти, які поступово перетворюються у звуки мови. З 3-го місяця діти починають лепетати, гулити, особливо в присутності оточуючих. Гуління є підготовкою, своєрідним тренуванням голосового і дихального апаратів до вимови звуків мови.
Першими м’якими голосними, які вимовляє дитина, є звуки “Я” та “і”, першими твердими голосними –“А”, “Е”, “И”.
У 5-6 місяців дитина здатна виділяти в словах наголошені склади і шляхом копіювання і повторення закріплює їх. В цей час часто вимовляються склади “ба”, “ма”, “па”, у дитини утворюються умовні рефлекси на слова, які вимовляють оточуючі. Тому “розуміння” слів у дітей виявляється раніше здатності вимовляти їх - приблизно з 5-ти місяців. Дитина, яка ще не вміє говорити, може виконувати те, що її просять. Це не означає, що дитина розуміє смисл слів. У неї утворюються умовні рефлекси на ситуацію, в якій слова вимовляються, на інтонацію, жестикуляцію, якими оточуючі супроводжують слова при їх вимові. Слово в даний час є умовним слуховим подразником. Отже, в цьому періоді у дитини функціонує тільки перша сигнальна система.
Участь слуху в формуванні мови є необхідним. Втрата слуху в ранньому дитинстві до того, як дитина навчилася говорити, веде до глухонімоти.
На кінець 1-го і початок 2-го року, на основі “розуміння” чужої мови і оволодіння своїм органом мови, починає розвиватись власна мова дитини. В кінці першого року дитина вимовляє 5-10 слів. Приблизно з 1,5 року при допомозі дорослих дитина починає спілкуватись з оточуючими за допомогою мови. В цьому періоді швидко зростає запас слів. Після 1,5 років копіювання у вимові слів у більшості дітей розвивається швидше, ніж самостійне вимова слів по пам’яті. Ось чому розмовляти з дитиною потрібно чітко, виразно, а головне - правильно вимовляти звуки, склади і слова в цілому. Перші осмислені слова дитини є переважно вираженням її потреб і емоцій: “дай”, “на”, ”ні”.
На кінець другого року запас слів дитини складає приблизно 500. В цьому періоді вона ще неправильно вимовляє окремі звуки мови, а інші звуки пропускає з-за труднощів в їх вимові.
У дитини 3-х років словарний фонд значно збагачується і може доходить до 1000 слів і більше. Збільшується число слів у виразах. В цьому періоді важливо збагачувати словарний запас дитини, слідкувати за правильною їх вимовою і освідомленням. Навички у дітей 2-3 років утворюються за участю їх мови і свідомості.
До 5-6 років утворення мови в основному завершується. В цей час велику роль у формуванні мови мають ігри, прогулянки, екскурсії, розповіді оточуючих, читання ними віршів, які дитина запам’ятовує. Слід врахувати, що найбільш краще запам’ятовуються ті слова, які пов’язані з конкретною дійсністю. Мислення дитини в цьому періоді конкретне, образне.
Мова дитини відбиває її дійсність. Згодом дитина дошкільного віку ( 3-7 років) все більш привчається після словесної інструкції про мовчання гратись мовчки. В цьому проявляється поступовий розвиток гальмування у дітей, але ще у віці 7-8 років збудження переважає над гальмуванням.
Отже, формування мови дитини завершується до 5-7 років.