4.3. Набуті механізми регуляції поведінки (умовні рефлекси, імпритинг)

До набутих механізмів регуляції поведінки належать, перш за все, умовні рефлекси.

Умовний рефлекс - це тимчасовий нервовий зв’язок організму з яким-небудь подразником зовнішнього або внутрішнього середовища організму. Умовні рефлекси виникають на протязі індивідуального життя організму. Вони неоднакові у різних представників даного виду. Умовні рефлекси не мають готових рефлекторних дуг, вони формуються при певних обставинах. В здійсненні умовних рефлексів провідна роль належить корі головного мозку. Умовні рефлекси мінливі, вони легко виникають і так же легко зникають в залежності від умов, в яких знаходиться даний організм.

Умовні рефлекси забезпечують, більш досконале пристосування організму до мінливих умов життя. Вони сприяють знаходженню їжі за запахом своєчасному уникненню небезпеки, орієнтуванню в часові і просторі. Умовнорефлекторне виділення слини, шлункового, підшлункового соків на вигляд, запах, час вживання їжі створює кращі умови для перетравлення їжі ще до того, як вона надійшла в організм. Посилення газообміну і збільшення легеневої вентиляції до початку роботи тільки при вигляді обстановки, в якій здійснюється ця робота, сприяють більшій витривалості і кращій працездатності організму під час м’язової діяльності. При зміні умов середовища раніше вироблені умовні рефлекси згасають утворюються нові умовні рефлекси.

При дії умовного подразника кора великого мозку забезпечує організмові попередню підготовку регулювання на ті подразники зовнішнього середовища, які в подальшому справлятимуть свій вплив, тому діяльність кори великого мозку є сигнальною. Отже, умовні рефлекси є пристосувальними реакціями, які формуються умовами життя тварини чи людини і дають можливість заздалегідь пристосуватися до нових умов. Без тимчасових рефлекторних зв’язків жодна тварина і людина не змогла б вижити, оскільки не було б можливості здійснювати цілеспрямовані дії і свідомо уникали помилок. Умовні рефлекси мають вирішальне значення у пристосувальній еволюції тваринного світу. Де явище особливо позначається на людині як біологічному виді, тому що набутий досвід однієї особи стає надбанням всього людства. Еволюція людини пішла шляхом цивілізації.

Утворення тимчасових умовно-рефлекторних зв’язків спричинене, здатністю нервової системи фіксувати, накопичувати і зберігати інформацію, тобто пам’яттю. Останнім часом було виявлене особливе значення тієї частини інформації, яка сприймається мозком у перші години після народження, тобто ранньої пам’яті. Цю особливу форму ранньої пам’яті називають імпринтингом (англ. імпринт - залишати слід). Вперше вона була виявлена у птахів. Так, каченя починає іти слідом за будь-яким рухомим предметом, який воно побачило першим після вилуплення з яйця. Таку форму поведінки виявили і у ссавців (ягнят, цуценят, мавп). Інформація, яка закріплюється в нервовій системі першою, визначає протягом всього життя форму взаємовідносин ціні особини з іншими особинами того ж виду.

Імпритинг характеризується рядом особливостей: швидкістю, тривалістю, необоротністю, міцністю. Для того, щоб відбулося імпринтування, досить дії подразника лише один раз протягом дуже короткого часу (у каченяти - 10 с). Воно можливе лише протягом короткого проміжку часу на пізніх етапах ембріонального і ранніх етапах після ембріонального розвитку. Так, у каченят імпринтування найлегше відбувається в інтервалі між 13-17 годинами після вилуплення. У ягнят цей період становить кілька місяців, у мавп - 2-3 роки.

Причому, для мавп найбільше значення має дотиковий контакт, який є обов’язковою умовою формування сприятливих взаємовідносин (спочатку між дитиною і матір’ю, а потім - між особами свого виду у зграї) і прояву всіх характерних рис взаємовідносин між іншими осо­бами, умовою формування статевої поведінки, прояву материнського ін­стинкту тощо. Якщо позбавити маля мавпи контакту з матір’ю у дитинстві, то у такої тварини в дорослому стані не налагоджуються контакти з іншими особинами свого виду. Під час статевого дозрівання не ви­никає статевої поведінки (наприклад, пошуку статевого партнера). При народженні дитини після штучного запліднення така самка не виявляє материнського інстинкту. Зі своєю дитиною вона поводиться настільки грубо, що може як у неживої істоти повідкушувати пальці, як шкарлупку горіха розтрощити голівку.

Оцінюючи наслідки проведених досліджень, можна дійти висновку, що раннє дитинство є тим чутливим періодом, протягом якого будь-які подразнення формують в центральній нервовій системі всі функції і форми специфічної видової поведінки в юнацтві і дорослому віці. Ранній досвід спілкування з матір’ю має велике значення у формуванні соціаль­ної поведінки. Виникає питання: наскільки досліди по вивченню ранньої пам’яті на птахах і різних видах тварин стосуються людини?

Відомо, що протягом перших 3-5 років життя людина фіксує в своїй довгостроковій пам’яті таку ж кількість інформації, як і за все останнє життя. Вважають, що такі людські критерії, як мова, поведінка у суспільстві, гуманність, справедливість, почуття добра і зла, чесність. Інтенсивно формуються протягом перших 2-3 років життя шляхом імпринтування від оточення. Тому перші роки життя дитини у формуванні її особистості мають величезне значення. Цей вік потребує особливої педагогічної уваги.

Людина, як біологічний вид Гомо сапієнс відрізняється від інших видів тваринного світу насамперед тим, що здатна формувати свої етичні і естетичні цінності і використовувати їх як критерії власної поведінки та поведінки людей, що їх оточують. Ці процеси відбуваються саме протягом дитинства, саме перші роки і навіть місяці життя дитини мають вирішальне значення в становленні особистості. Дитина, яка до семирічного віку перебувала в зграї диких звірів (мавп-бабуїнів), потрапивши до людей, незважаючи на всі і старання лікарів і педагогів, змогла нічому навчитися (повідомлення 1986 року “Маугли - не видумка”.