3.9. Функціональне значення ретикулярної формації і лімбічної системи

Сітчастий утвір /ретикулярна формація / стовбуру мозку. У центральній частині стовбура мозку /від довгастого до проміжного/ зна­ходиться нервове утворення - сітчастий утвір /від лат. сітчастий, який назвали так, тому що його нервові клітини різної форми і розмірів, мають велику кількість відростків, які переплітаються між собою і утворюють велику кількість контактів. Нейрони зібрані у 48 окремих ядер.

Через ретикулярну формацію проходять як висхідні, доцентрові, так і низхідні, відцентрові шляхи. Тут здійснюється їхня взаємодія і регу­ляція збудливості всіх видів центральної нервової системи.

Функції ретикулярної формації поділяються на специфічні і нес­пецифічні. До специфічних належать: регуляція дихання, діяльності серця судин, травного каналу та інші. До неспецифічних – регуція рівня функціональної активності вищих відділів півкуль головного мозку. Імпульси, що проходять по висхідних волокна сітчастого утвору, підвищують збудливість клітин кори, підтримуючи в них стан неспання. При стимуля­ції нейронів ретикулярної формації за допомогою вживлених в мозок електродів тварина, що знаходиться в стані глибокого сну, прокидається. При порушенні цих нейронів тварина повністю втрачає здатність до рефлекторної діяльності: не реагує на подразнення і поринає в глибокий сон. Це свідчить про важливу роль ретикулярної формації в регуляції стану сну і бадьорості. В свою чергу, ретикулярна формація одержує волокна, які йдуть від кори і імпульси, що йдуть від неї, регулюють діяльність ретикулярної формації.

Низхідні імпульси ретикулярної формації надходять до мотонейронів /рухових нейронів/ спинного мозку. Вони можуть бути, збуджуючими, або гальмівними, тому ретикулярна формація здатна змінювати тонус скелетної мускулатури, змінювати інтенсивність рухових реакцій, а також вегетативних функцій організму.

Отже, ретикулярна формація - це своєрідний “акумулятор” мозкової енергії, вона має велике значення в діяльності всіх відділів нервової системи. Тут відбувається взаємодія аферентних і еферентних імпульсів, циркуляція їх по кільцевих зв’язках нейронів. Внаслідок цього підтримується постійний рівень її збудливості, забезпечується необхідний тонус і певний ступінь готовності до діяльності всіх відділів цен­тральної нервової системи.

Лімбічна система головного мозку, або вісцеральний мозок, скла­дається з найбільш давніх кіркових, підкіркових і стовбурових нервових структур, що тісно пов’язані з ретикулярною формацією. Структури ці облямівкою оточують закінчення стовбуру мозку, тому одержали назву лімбічної системи /від лат. -облямівка/. До її складу входять мигдалевидні ядра та гіпокамп.

Функціональне значення лімбічної системи пов’язане з вегетатив­ним забезпеченням всіх емоційних і поведінкових реакцій організму. Структури лімбічної системи мають численні зв’язки злобними і скриньовими частинами кори мозку. Лобна частина виконує функцію головного відділу, що регулює діяльність лімбічної системи. Лімбічна система контролює емоційну поведінку, а саме: стан тривоги, почуття гніву, задо­волення, насолоди, статевого відчуття. Керуючи всією сукупністю внут­рішніх факторів, які мотивують діяльність людини, лімбічна система координує, вегетативні і соматичні рефлекси відповідно до емоційного стану: ритм дихання, серцебиття, зсідання крові. Саме тому лімбічна система називається вісцеральним мозком, тобто найвищим центром керування внутрішніми процесами людського організму. Вона забезпечує загальне поліпшення пристосування організму до змін навколишнього середовища.

Таким чином, лімбічна система зумовлює емоційний стан, спонукає до дії, а також бере участь у процесах навчання і пам’яті.