Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
стор я.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
24.04.2019
Размер:
249.67 Кб
Скачать

33. Соціально-економічна та політична ситуація на Правобережній та Лівобережній Україні

Лівобережжя – складова частина Москв. держави. Верховна влада належала цареві і здійснювалася через спеціально створений 1662 Малоросійський приказ. Однак зберігались і залишки автономії, головою був гетьман, підпорядкований царю. При ньому старшинська рада. Зберігся полковий адміністративний устрій. У системі управління Лівобережжям головна роль належала козацькій старшині і українській шляхті.

Після визвольної війна кріпацтво було скасоване, багато селян і міщан перейшли в козацький стан. Але з часом право такого переходу було обмежене.

Відбувся процес захоплення старшиною земель, разом з цим поступово відновлювалась і феодальна експлуатація селянства новими панами. Погіршувалося становище рядових козаків. Селяни і міщани мали також утримувати власним коштом царські війська. Але панщина ще не була поширена, а більшість повинностей становили різні податки. У другій половині 17 ст відбувся процес заселення Слобідської України.

1686 Запоріжжя перейшло під контроль Москви. Тут знаходилися загони російських військ. На Запоріжжі не було кріпацьких порядків. Запорожці продовжували свої походи проти турків і татар.

Землі Правобережжя, на яких тривалий час точилися воєнні дії, були спустошені і знелюднені. Тому поляки заселяли їх заново. Для цього козакам було дозволено знову селитися на правобережжі. Сюди почали повертатися біженці, а з подальшим заселенням краю і польська шляхта, яка відновила кріпацькі порядки. Панщина становила 4-6 днів на тиждень. Посилювалися утиски православного населення. Одночасно занепадали братства, що активізувало роль уніатської церкви.

Українці Північної Буковини перебували під подвійним гнітом – з боку Молдавії та Туреччини. Окрім панщини і податків на користь молдавських феоді лав, вона сплачували податки на користь турецького султану. Релігійні утиски чинилися у формі переслідування християн з боку мусульманського духовенство. Така сама ситуація була на Закарпатті, яка входила до складу Трансільванії, також підвладній Туреччині.

Посилення експлуатації породжувало опір серед українського населення. Неодноразово піднімались селянські повстання. 1657-1658 – Мартин Пушкар, Яков Барабаш. 1666 – на Переяславщині, 1687 – козаків Гадяцького і Прилукського полків.

Ще ширша була антифеодальна боротьба на Правобережжі. Вона супроводжувалася відмовою населення від повинностей, втечами селян, нападами на панські маєтки. Цю боротьбу очолив Палій

34. Відновлення козаччини на Правобережній Україні в середині 80-их рр.. 17 ст. С.Палій.

Після поразки Української революції подальшу долю українських земель визначали сусідні держави - Поль­ща, Росія та Туреччина. Згідно з умовами Бахчисарайсь­кого договору (1681) територія між Дністром і Бугом 20 років мусила залишатися нейтральною і незаселеною.

Проте, зважаючи на родючість ґрунтів, сприятливі клі­матичні умови, спочатку Туреччина, а згодом Польща по­рушують Бахчисарайську угоду і розпочинають процес активного заселення пустуючих земель Правобережжя. Новий колонізаційний рух стає особливо масовим після того, як Ян Собеський видав 1684 р. універсал, що дозво­ляв козацькі поселення на південь від Росі. Наступним кроком Польщі стала ухвала сейму (1685) про поновлення на території колишніх українських полків козацьких прав та вольносте.

Після завершення війни між Польщею та Туреччи­ною (1699) потреба у козацькому війську відпала, і тому польський сейм прийняв рішення про ліквідацію право­бережного козацтва. Спроба силою реалізувати цей план призвела спочатку до поразки польських військ під Фас­товом 1700 р., а потім і до вибуху повстання під прово­дом С. Палія (1702-1704).

Палій Семен Пилипович (?-1710) - козацький полководець, фастівський і білоцерківський полковник (1684-1704, 1709-1710). Народився в містечку Борзна (Чер­нігівщина). Навчався в Київській колегії. У 1684 р. отримав «при-повідний лист» (дозвіл) польського короля на формування козаць­кого полку у Фастові й заселення вільних земель на Київщині. На полковій території встановилося козацьке самоврядування. Спро­би польських військ привести козаків до покори (1691, 1693, 1700) зазнали відсічі. Протягом 1688-1704 рр. Палій вів пере­говори з гетьманом І. Мазепою про возз"єднання Правобережної України з Лівобережною, але уряд Московщини, пов"язаний з Річ­чю Посполитою «Вічним миром» (1686), не давав згоди на цю акцію. У 1702-1704 рр. Палій очолював козацькі повстання на Київщині, Брацлавщині, Поділлі та Волині. В 1704 р. на Правобе­режжя вступили лівобережні козацькі полки під проводом Мазе­пи. За його наказом Палія було заарештовано, а повстання при­душено. Царський уряд відправив Палія у заслання до Тобольська (1705-1708), а в 1709 р. у зв"язку з війною зі шведами повер­нув в Україну. В 1709 р. Палій очолює Білоцерківський полк і за­лишається його полковником до смерті.