Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
стор я.docx
Скачиваний:
9
Добавлен:
24.04.2019
Размер:
250 Кб
Скачать
☆

32. Україна за часів Руїни. Територіальне розчленування України.

Після смерті Богдана Хмельницького його сина Юрія було усунуто від влади. На старшинській раді в Чигирині замість нього гетьманом проголошено Івана Виговського. Обурена козацька старшина вважала Виговського польським запроданцем, під керівництвом кошового Якова Барабаша та полтавського полковника Мартина Пушкаря вона збирає військо і фактично розпочинає громадянську війну. Гетьман розгромив повстання і жорстоко покарав його учасників. Були продовжені переговори з Польщею, і у вересні підписується Гадяцький трактат, згідно з яким Україна входила до Речі Посполитої . Українська держава визнавалась в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Органи влади формувалися за польським зразком. На чолі держави стояв виборний гетьман.

Продовжилося повстання проти Виговського, яке очолили Іван Богун та Іван Сірко. Виговський отримав поразку та втік до Польщі. Гетьманом знову проголошується Ю. Хмельницький. Він підписує з царським урядом нові Переяславські статті 1659 р., які фактично визнавали автономію України у складі Росії. Заборонялись обрання гетьмана без дозволу царя, зовнішні стосунки. Переяславські статті та взаємини з Москвою викликали крайнє невдоволення правобережної старшини, що врешті-решт і зумовило розкол України за територіальною ознакою.

Але у 1660 р. після невдалого походу російських військ на Львів Ю. Хмельницький розриває договір з Москвою і підписує з Польщею Слободищенський трактат, за яким Україна поверталася під владу Речі Посполитої на автономних засадах, позбавляючись політичної незалежності. Україна фактично розділилася на дві частини - Правобережну під протекторатом Польщі та Лівобережну під протекторатом Росії.

Ю. Хмельницький зрікається гетьманства, його місце посідає полковник Павло Тетеря. Того ж року на «Чорній раді» у Ніжині лівобережним гетьманом обирають кошового Запорізької Січі Івана Брюховецького. Під час повстання Брюховецького було вбито. На Правобережній Україні гетьманом обрано Петра Дорошенка, він проголошує спілку з Туреччиною та Кримом.

У 1667 р. Росія і Польща укладають за спиною України Андрусівське перемир'я, яке поділило Україну. Лівобережна Україна з Києвом переходять до Росії, Правобережна – до Польщі.

Разом із татарами Дорошенко зробив похід проти поляків, вони визнають суверенітет гетьманату на Правобережній Україні. Дорошенко готує похід на Лівобережжя, де у 1668 р. проголошує себе гетьманом всієї України. Але в цей час поновлюється військова активність Польщі. Відтак, залишивши на Лівобережжі наказним гетьманом чернігівського полковника Д. Многогрішного, Дорошенко повертається на Правобережжя.

У березні 1669 р. на Глухівській раді Многогрішний обирається гетьманом і водночас затверджуються Глухівські статті, згідно з якими в Україні зменшувалася чисельність російських воєвод, а українські делегати могли брати участь у дипломатичних справах Москви. Многогрішний і частина козацької старшини переходять на бік Росії.

П. Дорошенко змушений був посилити протурецьку орієнтацію, прийнявши протекторат Стамбула. 1672 року Туреччина починає війну проти Польщі й за допомогою козаків здобуває перемогу. Підписана того ж року Бучацька мирна угода означала входження Правобережної України до складу Туреччини. П. Дорошенко проголошувався правителем України в межах Брацлавщини та Київщини. В цей час міняється влада на Лівобережній Україні (гетьманом обраний І. Самойлович.)

Поява турків в Україні позбавила П. Дорошенка народної підтримки. До І. Самойловича перейшло 10 правобережних полків, на раді у Переяславі І. Самойлович проголошується гетьманом обох боків Дніпра.

У 1681 р. Росія, Туреччина і Крим підписують Бахчисарайську мирну угоду, за якою Лівобережна Україна з Києвом входила до складу Росії, Поділля і частина Київщини залишалися за Туреччиною, а територія між Дніпром і Південним Бугом мала бути нейтральною.

У 1686 р. Польща і Росія підписують так званий «Вічний мир», згідно з яким до складу Московської держави входили Лівобережжя, Київ і Запоріжжя, а до Речі Посполитої - Правобережжя, Галичина, Північна Київщина і Волинь. Туреччина отримувала Поділля, а Південна Київщина і Брацлавщина залишалися нейтральними.

Отже, до кінця XVII ст. Україна втратила свою територіальну неподільність та державність.

Національно-визвольна війна українського народу закінчилася поразкою, причинами якої були: боротьба між старшинськими групами за владу, зародковий стан національної державної ідеї; слабкість центральної влади, соціально-економічної політики.