21. Заснування та основні етапи історії Запорізької Січі

Перша згадка про Запорозьку Січ з’явилася у 1551 р. у польського історика Бєльського. Січ знаходилася за порогом Дніпра.Під тиском поляків козаки переселилися до нижньої течії Дніпра. Для захисту від татар споруджувалися дерев’яні укріплення – січі.

З. С. проіснувала 200 років і за цей час козаки змінили вісім січей (Хортицька, Базавлуцька, Томаківська, Микитинська, Чортомлицька, Олешківська, Кам’янська, Нова).

Виникнення З.С. було зумовлене колонізацією Середнього Придніпровя феодалами Великого князівства Литовського, посиленням феодально-кріпосницького та національного гніту і пробудженням самосвідомості українського народу. З.С. героїчно відстоювала свою незалежність. Литовський уряд, а пізніше уряд шляхетської Польщі, були неспроможними ліквідувати Січ.. Проте спроби шляхетської Польщі знищити Січ успіху не мали. Частими були дипломатичні стосунки з Січчю кримського, турецького та ін. урядів.

Запорізьке козацтво відіграло видатну роль у всіх найзначніших виступах народних мас України проти феодально-кріпосницького гноблення і національного гніту. Великої слави здобули запорожці своєю боротьбою проти турецько-татарських загарбників. Поворотним етапом в історії З.С. стала Переяславська рада 1654 р. За З.С. було визнано ті самі права, якими користувалися й інші козацькі війська в Російській державі. Почали з’являтися і царські війська, а згодом там почали будувати й урядові фортеці.

З.С. поступово втрачала незалежність, зберігаючи, однак, автономію. В 2-й пол. 17 ст. шляхетська Польща, захопивши Правобережну Україну, почала нищити козацтво та реставрувати кріпосницькі порядки, а Крим і Туреччина розгорнули наступ на Україну. Запорізьке козацтво підтримувало також антифеодальні виступи народних мас Росії.

Уряд царя Петра І розглядав З.С. як один з осередків визвольної боротьби. За наказом царського уряду 1709 р. З.С. було зруйновано. Лише в 1734 р. Почавши підготовку до війни з Кримом і Туреччиною, царський уряд дозволив запорожцям повернутися на Запоріжжя.

Останній період (1734-1775 рр.) в історії З.С. позначився з одного боку, помітним економічним піднесенням Запоріжжя, з другого - поступовим занепадом автономії З.С. і тих порядків, які були властиві їй у ранній період. Відбулися зміни і в економіці З.С., що полягали насамперед, у розширенні землеробства, якого раніше майже не було, в дальшому розвитку скотарства і промислів.

Після ліквідації гетьманства (1764 р.) З.С. лишалася єдиним українським краєм, де ще зберігалася автономія.. На початку червня 1775 р. царські війська, що поверталися з турецького фронту, обложили З.С Не маючи сил боронитися, кошовий отаман Петро Калнишевський змушений був здати фортецю без бою. Це спричинилося до втечі частини запорожців на підвладну Туреччині територію в гирлі Дунаю, де вони заснували Задунайську Січ.

22. Військово-адміністративний устрій Запорозької Січі. Військова (мілітаристська) влада, що являла собою систему органів та установ.Право.Територія.СкарбницяМіжнародні зв’язки

Козацтво поділялося на полки чисельністю 500- 1000 осіб. Полки складалися з сотень. А декілька сотень у свою чергу складали курінь. Усе козацьке військо очолював гетьман (з часів Хмельницького), а запорожців - кошовий отаман. У військовому плані Січ складалася з 38 військових куренів і 5— 8 територіальних паланок. Вступ і вихід з Січі – добровільні. На Січі поряд із повноправними козаками були й новаки - джури, молодики. Протягом 3-х років вони не могли брати участь у виборах старшини і, як правило, прислужували бувалим козакам. Загалом Військо Запорізьке можна поділити на січових козаків - нежонатих, загартованих у боях, і волосних - сімейних, які більший час жили за межами Січі, де займались землеробством, промислами, торгівлею. Саме січові козаки становили цвіт Війська Запорізького і називалися товариством або лицарством.

Життя запорізького козацтва будувалося на демократичних засадах.

 Вищим законодавчим, адміністративним і судовим органом Січі була Cічова рада. Ради відбувалися двічі-тричі на рік. Її рішення були обов'язковими до виконання. Рада розглядала найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, проводила поділ земель та угідь, судила злочинців, що вчиняли найтяжчі злочини та ін. Важливою функцією ради було обрання уряду Січі — військової старшини, а також органів місцевої влади — паланкової або полкової старшини. Військова старшина — кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, військовий писар та курінні отамани; військові служителі: хорунжий, бунчужний, довбиш, канцеляристи та ін.; похідні та паланкові начальники — полковник, писар, осавул та ін. Старшина зосереджувала у своїх руках адміністративну владу та судочинство, керувала військом, розпоряджалася фінансами, представляла Січ на міжнародній арені.

Крім власних органів державного управління, в Січі функціонувало також власне козацьке право, яке було не писаним законом, а «стародавнім звичаєм, словесним правом і здоровим глуздом»

У 1572 р. за наказом польського короля Сигізмунда ІІ Августа формується загін із 300 козаків, які вносилися у спеціальний список - реєстр. Реєстровим козакам була встановлена виплата з польської казни, вони не підпорядковувалися місцевій владі, а лише призначеному урядом «старшому»; козацька старшина отримала знаки влади - клейноди (булаву, бунчук, корогву, печатку).

Запорізька Січ також формально підпорядковувалася реєстровому козацтвуУ 1578 р. реєстр становив 500 козаків, а у 1590 - вже тисячу. Але наприкінці XVI - на початку XVII ст. реєстрове козацтво разом з запорожцями все частіше виступало не тільки проти турецько-татарськихагресорів, а й проти польсько-шляхетського феодального гніту, підтримуючи селянство.