Міністерство аграрної політики україни Полтавська державна аграрна академія

Реферат на тему:

Генезис. Географія. Класифікація та агрономічна характеристика грунтів

Підготувала найкраща

Студентка ПДАА

Ткаченко Валерія

Полтава 2012

План:

• Грунт. Генезис грунтів

• Географія грунтів. Грунтово-географічне районування

• Класифікація грунтів

• ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ТИПІВ ҐРУНТІВ УКРАЇНИ

1. Генезис грунтів. Грунтоутворення

Грунтом називається самостійне природне тіло, що утворилося в результаті зміни верхній частині земної кори під тривалим і спільним впливом рослинних і тваринних організмів, клімату, рельєфу, а також виробничої діяльності людини.

Грунт відіграє велику роль у природі і в житті людського суспільства. З одного боку, завдяки тому, що рослини засвоюють воду і поживні елементи з грунту, вона є необхідною умовою розвитку рослин, з іншого - самі рослини служать їжею для тварин і людини. Отже, грунт як продукт життяодночасно служить умовою подальшого розвитку життя на Землі.

Грунт - це основний засіб сільськогосподарського виробництва і об'єкт праці. Сільське господарство цілком побудовано на її використанні. У рослинництві - це середовище для розвитку рослин. Тваринництво розвивається на основі продукції рослинництва. У землеробстві, яке створює сприятливі умови для росту і розвитку рослин, грунт служить об'єктом праці.

Таким чином, всі галузі сільського господарства пов'язані з використанням грунту, тому знання її складу, властивостей, поширення та шляхів підвищення родючості - необхідна умова розвитку сільськогосподарського виробництва

Грунтоутворення представляє собою складний процес перетворення материнської породи в грунт, різко відрізняється від вихідної породи зовнішнім виглядом і властивостями Необхідна умова грунтоутворення - поселення на породі живих організмів Для їх розвитку, у свою чергу, потрібна деяка кількість вологи і елементів живлення в доступній формі Те й інше з'являється в породі в результаті її фізичного і хімічного вивітрювання Процес перетворення породи в грунт безперервний, він залежить від взаємодії материнської породи з поселилися на ній організмами і протікає в такий спосіб.

При поселенні рослин відбувається пересування елементів живлення з товщі породи і нагромадження їх у її верхній частині. Ці процеси здійснюються під впливом кореневої системи рослин, яка проникає в глиб породи, поглинає розсіяні в ній фосфор, калій, кальцій та інші елементи живлення, перекачує їх нагору в зону максимального поширення коренів і в надземну частину.

Після відмирання рослини розкладаються, а перебувають у них елементи живлення переходять у вільний (рухомий) стан. При цьому частина елементів вимивається атмосферними опадами вниз, інша закріплюється у верхній частині породи, а третя засвоюється новими поколіннями рослин

При розкладанні рослинних залишків (кореневих, нагрунтових) відбувається утворення складних органічних сполук, які називаються перегноєм або гумусом. Гумус поступово накопичується у верхній частині породи, надаючи їй темне забарвлення і нові властивості. Одночасно з утворенням гумусу йде і процес розкладання (мінералізації) його мікроорганізмами.

Розглянуті вище два явища - накопичення у верхній частині породи елементів живлення, освіта гумусу і руйнування його з втратою частини продуктів руйнування - називаються біологічним кругообігом речовин і становлять сутність грунтоутворювального процесу. Завдяки цьому круговороту порода набуває якісно нову властивість - родючість.

Характерна риса грунтоутворення також синтез мінеральних сполук - простих солей і глинистих мінералів - під впливом організмів, продуктів їх розпаду і атмосферних чинників Одночасно із синтезом йде і руйнування мінералів, тому мінералогічний склад грунту інший, ніж мінералогічний склад материнської породи. Грунтоутворення проходить такими етапами:

Стадія початкового (або первинного) грунтоутворення на скельних гірських породах, має назву первинного грунтоутворення. Вона досить довга, оскільки властивості грунтового тіла, характерні для зрілого грунту, ще не сформувалися, характеризується малою потужністю субстрату, який охоплюється грунтоутворенням, повільною акумуляцією елементів грунтової родючості. Профіль дуже слабко диференціюється на генетичні горизонти. Початкове грунтоутворення змінюється стадією розвитку грунту, яка протікає з наростаючою інтенсивністю, аж до формування зрілого грунту з характерним профілем і комплексом властивостей.

Стадія рівноваги – стан клімаксу, протягом якого підтримується динамічна рівновага грунту з середовищем, тобто з існуючим комплексом факторів грунтоутворення.

На певному етапі стадія рівноваги змінюється еволюцією грунту. Еволюція грунту може йти у різних напрямках: шляхом нарощування потужності грунту або шляхом її зменшення; шляхом засолення грунту або його розсолення; шляхом деградації грунтової родючості або її нарощування.

Розвиток і еволюція грунтів і грунтового покриву в цілому на земній поверхні протікає не випадково, а у відповідності з загальною історією ландшафту. Вона визначається глобальними геологічними процесами (тобто кліматичними, тектонічними та морфоструктурними процесами).

Грунтоутворення розглядається як співвідношення процесів виносу і акумуляції речовин (виносяться одні речовини, а накопичуються інші).

Абсолютна акумуляція речовин при грунтоутворенні – це надходження речовин до грунтоутворюючої породи з атмосфери чи гідросфери і накопичення їх у грунті, що формується.

У грунтах накопичується вуглець (фотосинтез – утворення біомаси – відмирання біомаси – розклад – гуміфікація – гумусонакопичення), азот (азотфіксація – поглинання організмами – відмирання біомаси – нітрифікація, амоніфікація), водорозчинні солі, гіпс, вапно, сполуки заліза, кремнезем (із грунтових вод, особливо при випітному водному режимі).

Відносна акумуляція речовин при грунтоутворенні – це залишкове накопичення в результаті виносу яких-небудь інших речовин.

Наприклад, виніс лугів, лужних земель і кремнезему може відносно збагачувати грунт окислами алюмінію. Відносна акумуляція речовин – це завжди наслідок елювіального процесу. Під останнім розуміють низхідне переміщення речовин в грунті при промивному режимі і частковий або повний винос в нижню товщу або за її межі ряду сполук, солей лугів і лужноземельних металів. Елювіюванню можуть також піддаватися сполуки заліза, алюмінію, марганцю, фосфору, сірки і в деяких випадках кремнію (при алітизації). Елювіюванню можуть піддаватися і тонкодисперсні мінерали.

Винос і акумуляція речовин при грунтоутворенні є наслідком взаємодії малого біологічного і великого геологічного кругообігу речовин на земній поверхні. Результатом біологічного кругообігу речовин є біологічна акумуляція в грунтах вуглецю, азоту й інших біофілів. Результат геологічного кругообігу – збіднення грунту тими чи іншими елементами (елювіальний процес) та збагачення деякими елементами (засолення, кіркоутворення). Грунтоутворення – це, по суті, сукупність явищ перетворення і переміщення речовин та енергії в границях педосфери Землі.

Взаємодія біологічного і геологічного кругообігу речовин проявляється через серію протилежно напрямлених процесів, суперечливих явищ, з яких складається грунтоутворення. До них належить:

1) руйнування первинних і вторинних мінералів – неосинтез мінералів.

2) біологічна акумуляція елементів у грунті – споживання елементів із грунту організмами;

3) гідрогенна акумуляція елементів у грунті – геохімічний виніс елементів із грунту;

4) розклад органічних речовин – синтез нових органічних сполук;

5) поглинання іонів з розчину твердою фазою – перехід іонів з твердої фази в розчин;

6) розчинення речовини – осадження речовин;

7) пептизація колоїдів – коагуляція колоїдів;

8) зволоження – висихання;

9) окиснення – відновлення;

10) нагрівання – охолодження;

11) азотфіксація – денітрифікація.

Багато з цих протилежних процесів мають циклічний характер, пов'язаний із загальною циклічністю природних явищ. Можна виділити добові, сезонні, річні, багаторічні, вікові цикли грунтоутворення. Вони формують режими грунтоутворення, специфічні для кожного грунту.

Перерахованим протилежним процесам, з яких складається грунтоутворення, О.А.Роде дав назву загальні грунтоутворюючі процеси. Вони відбуваються у всіх грунтах, але в різному якісному і кількісному прояві.

Він також виділив макро- і мікропроцеси. Перші охоплюють весь грунтовий профіль, другі являють собою мінеральні і органічні перетворення в межах ізольованих ділянок грунтового профілю.