Марш і похідна охорона Механізоване відділення на марші

Відділення повинно завжди бути готовим до маршу (пересування своїм ходом) і перевезення різними видами транспорту (залізничним, морським, річним та повітряним) в умовах впливу факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної), зброї та засобів дистанційного мінування противника, дій його авіації, повітряних десантів та диверсійно-розвідувальних груп, доріг та переправ, а також за будь-яких умов місцевості, пори і погодних умов.

Це вимагає ретельної підготовки озброєння, техніки та особового складу до маршу або перевезень, високої маршової дисципліни і виучки особового складу.

1. Загальні положення з організації маршу

Марш – організоване пересування підрозділів у колонах дорогами і колонними шляхами з метою виходу в призначений район або на вказаний рубіж у встановлений час, у повному складі і готовності до виконання бойового завдання.

Він є основним способом пересування взводу. Марш може відбуватися у передбаченні вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником.

Він може здійснюватися до фронту, вздовж фронту або від фронту в тил. У всіх випадках марш відбувається приховано, як правило, вночі або в інших умовах обмеженої видимості, а в бойовій обстановці та у глибокому тилу своїх військ – і вдень.

Взвод (відділення) завжди повинен бути готовий до маршу (перевезенню різними видами транспорту) в умовах загрози застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї, систем дистанційного мінування, впливу його авіації, повітряних (аеромобільних) десантів і диверсійно-розвідувальних груп, радіаційного, хімічного і біологічного зараження, руйнувань доріг і переправ, а також протидії руху колон з боку цивільного населення. Це вимагає ретельної підготовки озброєння, техніки та особового складу до маршу (перевезення), його високої маршової дисципліни і виучки.

Під маршовими можливостями підрозділу необхідно розуміти його можливість долати своїм ходом на протязі одних або декількох діб максимально можливу відстань при збереженні високої бойової готовності і повної готовності до виконання бойового завдання.

Основними показниками маршових можливостей підрозділу є:

- середня швидкість руху;

- величина добового переходу.

Визначним показником маршових можливостей є середня швидкість руху підрозділу на марші без врахування часу на привали.

Середня швидкість переміщення механізованих, танкових підрозділів залежить перш за все від середньої технічної швидкості гусеничних і колісних машин, що знаходяться в похідній колонні.

Середня швидкість руху одиночної бойової машини досягає по ґрунтовій дорозі 35 - 45км/год., а по шосе – 45 - 60км/год. Але досвід маршової підготовки військ показує , що середня швидкість руху колони підрозділу на 25 - 30% менше середньотехнічної швидкості одиночної машини.

Таким чином середня швидкість руху підрозділу на марші може бути: на БМП (БТР) – 20-25км/год., автомобільних колон 25-30км/год. механізованого взводу в пішому порядку – 4-5км/год., на лижах – 5-7км/год.

Під час пересування в гірських районах, лісисто-болотистою місцевістю та в інших несприятливих умовах швидкість руху в залежності від стану доріг, характеру місцевості і впливу противника, може зменшуватися до 15-20км/год.. У всіх випадках марш повинен відбуватися з максимально можливою, в даних умовах, швидкістю.

Величина добового переходу залежить від середньої швидкості та часу безпосереднього руху колони на протязі доби. Досвід показує, що механіки-водії при водінні зберігають високу працездатність 10 - 12 годин на протязі доби. З урахуванням середньої швидкості величина добового переходу може становити змішаної колони до 250км за добу, автомобільної колони до 300 км за добу.

Взвод (відділення) може здійснювати марш у колоні роти (взводу) або призначатися до складу органів похідної охорони.