Операції над змінними типу вказівник.

1. Присвоєння.

Вказівнику присвоюється адреса (це може бути, наприклад, ім’я масиву, або результат операції отримання адреси змінної &: &a). Якщо a[], то a = = &a[0], a (або &a) є константою і її значення не може змінюватися.

2. Розкриття вказівника (посилання на вказівник).

Операція *p дає величину, яка зберігається за адресою, на яку вказує p (див. приклад вище).

Якщо ptr = &a, то val = *ptr те саме, що val = a.

3. Отримання адреси вказівника.

Змінна типу вказівник, як і всі решта, має адресу і значення. Операція & показує адресу, за якою знаходиться сам вказівник.

4. Операції збільшення і зменшення.

Ці операції здійснюються згідно правил адресної арифметики, описаних вище.

5. Різниця вказівників на елементи масиву показує, на якій відс­тані в масиві вони знаходяться.

Якщо оголошено масив a[], то зміст наступних виразів такий:

ptr=a;

*ptr - значення a[0]

*(ptr+i) - значення a[i]

ptr+I - адреса a[i] ( &a[i] )

Вказівники, як звичайні змінні, можуть бути зібрані в маси­вах за правилами утворення масивів.

Для символьних масивів існує декілька особливостей. Символьний масив (рядок) може бути оголошений за допомогою вказівника таким чином:

char *mlit = “Функція sin”;

У статичній пам’яті виділяється 12 байтів для рядка. Крім цього, виділяється ще кілька (2 або 4) байтів пам’яті для змінној mlit, яка є вказівником. Спочатку ця змінна вказує на початок рядка, але її значення може змінюватися за правилами адресної арифметики (наприклад, можна писати ++mlit). *mlit не треба оголошувати ста­тичною змінною, оскільки ініціалізувався не масив, а змінна ти­пу вказівник.

Двомірний символьний масив є послідовністю рядків, можливо різної довжини, що залежить від способу оголошення цього масиву (через ідентифікатор масиву або через вказів­ник). Наприклад, якщо оголосити двомірний символьний масив через ідентифікатор з вказанням розмірностей:

static char symb [3][5] = “abcd”,

“efgh”,

“i”;

то неповний третій рядок буде доповнений нулями і масив займе 15 байтів. Це незручно, оскільки неефективно використовується пам'ять, а також програміст повинен правильно вказати довжину рядків. Якщо ж застосувати масив вказівників на char:

char *menu [6] = “Sinus”,

“Cosinus”,

“Logarithm”,

“Exponenta”,

“Parabola 2”,

“Parabola 3” ;

то компілятор сам підрахує необхідну кількість комірок пам’яті і розмістить усі рядки послідовно без зайвих пропусків. Тут оголошено масив із шести вказівників на char. Кожен елемент цього масиву вказує на початок відповідного рядка. За допомогою індекс­них виразів можна здійснювати доступ як до кожного рядка, так і до кожној літери. Так, операція menu[1] вкаже на початок другого рядка, а операція *(menu[1]+3) дасть значення четвертого елемента другого рядка, тобто літеру 's'.

Завдання

1. Створити массив із N елементів кожен з яких є цілочисельного типу і задається довільною залежністю, використовуючи для його заповнення один із відомих вам циклів. Роздрукувати значення елементів масиву в головній функції. Передати масив у створену функцію користувача, в якій кожен елемент поділити навпіл, та роздрукувати з точністю 4 знаки. Повернути модифікований масив у викликаючу функцію, роздрукувати, порівняти значення, зробити висновки.

2. Змодифікувати програму обчислення суми арифметичној прог­ресії, створеної у попередній роботі таким чином, щоб масив був оголошений не ло­кально, а передавався за допомогою формальних параметрів у обидві функції.

2. Дослідити на прикладах особливості вказівників.

#include <stdio.h>

#define PR(x) printf("x=%d,*x=%d,&x=%d\n",x,*x,&x)

main()

static int arr[] = 100,200,300;

int *ptr1, *ptr2;

ptr1 = arr;

ptr2 = &arr[2];

PR(ptr1); ptr1++; PR(ptr1);

PR(ptr2); ++ptr2; PR(ptr2); printf("ptr2-ptr1 = %d\n",ptr2-ptr1);

#include <stdio.h>

#define PR(value) printf("value=%d\t",(value)) #define NL putchar('\n')

int a[] = 0,1,2,3,4;

main()

int i,*p;

/*1*/ for(i=0;i<=4;i++) PR(a[i]); NL;

/*2*/ for(p=&a[0];p<=&a[4];p++) PR(*p); NL;

/*3*/ for(p=&a[0],i=1;i<=5;i++) PR(p[i]); NL;

/*4*/ for(p=a,i=0;p+i<=a+4;p++,i++) PR(*(p+i)); NL;

/*5*/ for(p=a+4;p>=a;p--) PR(*p); NL;

/*6*/ for(p=a+4,i=0;i<=4;i++) PR(p[-i]); NL;

/*7*/ for(p=a+4; p>=a;p--) PR(a[p-a]); NL;