11.Надайте характеристику бюджетних дефіцитів та їх впливу на фінансові системи розвинутих країн.

Бюджетний дефіцит -співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків, виникає на основі дії різних чинників - як об’єктивних так і суб’єктивних.Деф. може бути пов’язаний з необхідністю фінансування крупних державних вкладень в розвиток економіки,в результаті надзвичайних обставин (війни, стихійні лиха), може відображати кризові явища в економіці, неефективність фінансово-кредитної політики, нездатність уряду контролювати фінансову ситуацію в країні. Прич. Виник. Бюдж.деф.:1) зменшення приросту національного доходу.2) збільшення бюджетних витрат. 3)меншення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками. 4) Відсутність чіткої фінансової стратегії. 5)Інфляційні процеси, розбалансування грошового обігу та системи розрахунків, недосконала податкова, інвестиційна та кредитна політика.Форми бюдж. дефіциту: - стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді;-тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету та непередбачуваними подіями і обставинами.

За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту виділяють фактичний, структурний, циклічний бюджетний дефіцит.Фактичний відображає реальні доходи, видатки бюджету і дефіциту за певний період. При цьому дефіциті його обсяг дорівнює загальним доходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та трансферні платежі. Структурний– це дефіцит за умов певної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів. Цей вид дефіциту являє собою різницю між федеральними доходами і витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття. Циклічний – це наслідок недонадходжень бюджетних доходів внаслідок циклічних коливань в економіці.Вираховується як різниця між наочно-реальним і структурним дефіцитами бюджетів.

Фінансування дефіциту бюджету здійснюється за рахунок запозичень на внутрішніх та зовнішніх фінансових ринках та за рахунок використання залишків бюджетних коштів.

У світі використовуються два методи фінансування дефіциту бюджету – беземісійні та емісійні. Найефективніший беземісійний метод, за допомогою якого можна позбутися дефіциту без додаткового випуску грошей в обіг. Беземісійний метод покриття дефіциту бюджету полягає у залученні до цього процесу зовнішніх і внутрішніх джерел.Наявність зовнішніх і внутрішніх кредитних джерел зумовлює виникнення внутрішнього і зовнішнього боргу держави. З боку держави повинен здійснюватися контроль за управлінням державного боргу.

Як свідчить світовий досвід країни, в яких оптимально вирішені проблеми бюджетного дефіциту:Німеччина,Японія і Швейцарія. Навіть США протягом тривалого періоду щорічно мають відчутний дефіцит державного бюджету, який в останні роки досягає 200 млрд. доларів в рік, що становить 15 - 20 % всіх витрат або 3 - 6 % ВВП.

Бюджетний дефіцит значно посилює напруження на ринку позикових капіталів, викликає зростання позикового процента, перешкоджає зниженню високих процентних ставок. Резонанс від подібних дій урядів ряду країн виходить за межі національної політики.

Так, високий позиковий процент, встановлений в США, викликав значний стік капіталів з Західної Європи. За оцінками західних економістів, в цей час США поглинає до 15% всіх накопичень капіталістичного світу. Прагнучи перешкодити стоку капіталу, західноєвропейські країни також вимушені підвищувати процентні ставки. Високі процентні ставки викликають негативний ефект у валютній області, приводять до дорожчання товарів за рубежем, отже, ведуть до скорочення виробництва на експорт, збільшують пасивність торгового балансу, викликають негативні наслідки на ринку праці. Економічні втрати з експорту відбиваються на банківській системі, приводячи до банкрутства банків.

У Японії ефективно вирішується проблема покриття дефіциту бюджету. Важливу роль тут зіграли заходи щодо проведення ревальвації національної грошової одиниці. Величезну роль в збалансуванні бюджетів західних країн грає могутня законодавча база, що захищає національного виробника. Наприклад, закони, що стосуються антимонопольних і антидемпінгових заходів в державі. Проведення в життя політики захисту дрібного і середнього виробника на внутрішньому ринку, і національного виробника від завзятих імпортерів (в тому числі що користуються не легітимними субсидіями), дає позитивні результати у вигляді збільшення частки вітчизняної продукції і відповідно податку на прибуток (прибуткової частини бюджету).