30.Складові форм/використ сист інформац забезпечення

Сист інформац забезпеч—сист безперерв та цілеспрям підбору інформац. показників, здійснення планових, звітних, аналітичних розрахунків, необхідних для підготовки, прийняття та реалізації фінансових рішень суб'єкта господарювання.

Формування та використання інформаційної бази впливає на ефективність фін менеджменту та управління окремими його об'єктами,і на ефективність корпоративного управління.

Інформац забезпечення створює основу для здійснення функцій фін менеджменту відносно об'єкта та суб'єкта, є необхідною умовою підготовки, оцінки, прийняття фін рішень.

Сист інформац забезпеч склад з:зовніш та внутрішньої інформаційної бази.

Зовнішня інформаційна база формується шляхом цілеспрямованого підбору показників, зокрема:

— розвитку світового господарства;

— розвитку держави;

— розвитку регіону, території;

— галузі, виду економічної діяльності;

— діяльності, стану та перспектив розвитку конкурентів;

— стану та перспектив розвитку контрагентів;

— кон'юнктури фінансового ринку.

Внутрішня інформаційна база включає:

1) прогнозні, планові показники;

2) дані обліку;

3) звітність та звітні показники;

4) експертні оцінки;

б) дані внутрішнього аудиту та контролю.

Серед необхідної для підготовки та реалізації фінансових рішень інформації виокремлюють такі види:

1) законодавча, нормативна, методична, інструктивна;

2) планово-прогнозна; 8) звітна;

4) аналітична;

5) довідкова;

6) експертні оцінки.

Особливе значення у фінансовому менеджменті має інформація, яка є результатом діяльності виконавців, служб та підрозділів фінансової служби суб'єкта господарювання. Якість прогнозних та планових показників, своєчасність, реальність, повнота оперативних та звітних даних, аналітичні розрахунки, оцінка відхилень фактичних показників від планових, прогнозних, результати внутрішнього контролю дають підстави для належного своєчасно* го реагування на зміни, зниження ризиків, уникнення загроз.

31. Охарактеризуйте стратегії адаптації домогосподарств до умов ринкового середовища.

Ринкова перебудова економіки суттєво змінювала середовище, у якому функціонують домогосподарства. Ринкова спрямованість трансформації припускала активізацію використання домогосподарствами своїх ресурсів на самозабезпечення, поширювала коло тактик та стратегій реалізації економічних інтересів. Становлення ринку найманої праці дало поштовх для розвитку людського капіталу, суттєво змінило структуру споживання.

Дослідження поведінки індивідів і домогосподарств на ринку праці дозволило виділити періоди їх адаптації до ринкових умов, виходячи з домінуючих моделей їхньої поведінки, яка віддзеркалює формування в них нової економічної свідомості. В роботі розкриті основні стратегії: «примітивного виживання»; активного пристосування до нових умов соціально-економічного середовища; сталого відтворення нової системи цінностей і норм поведінки, що відповідають розвинутим економікам, і реалізація їх в активній трудовій діяльності.

На ринку праці ще досить широко використовуються економічні стратегії, «примітивного виживання» з аграрно-індустріальним типом відтворення, але перехідний процес вже увійшов у наступний період адаптації, що характеризується не стільки обсягом трудових зусиль індивідів, скільки їхніми стратегіями, які спрямовані на освоєння нового економічного простору. Однак незначне зростання частки доходів від підприємництва, самозайнятості і власності – індикаторів ринкового середовища, свідчить ще про слабку ринкову мотивацію та активність економічних суб'єктів

На рівень і результативність адаптації до нових умов вплинули професійно-посадовий, галузевий і матеріальний статус індивідів і домогосподарств, а також рівень фахової освіти і вік. Цей період характеризується підвищенням економічної активності населення, зниженням рівня безробіття, особливо тривалого, і скороченням зареєстрованого безробіття.

Нестабільність в економіці сприяла збільшенню внутрішньородинних перерозподільних процесів, що накладало відбиток на усі міжособистісні відносини.Будуються ці відносини на мінімізації ризику, шляхом перерозподілу його між учасниками взаємодії. Регулятором їх виступають культурні норми, а не закони ринку, що робить їх більш інерційними і менш залежними від змін формального порядку.

Ознакою слабкого росту фінансових можливостей домогосподарств є їх «схований доход». Аналіз показує, що й зараз спостерігається превалювання кінцевих споживчих витрат над сукупними доходами домогосподарств. Додаткові невраховані заробітки є в низько- і середньодоходних групах домогосподарств, але основна частина неврахованих доходів акумулюється саме у високоприбуткових групах домогосподарств.

Адаптація домогосподарств в умовах економіки України, що трансформується, визначається стійким домінуванням неадекватних ринковим умовам норм, цінностей і настанов суб'єктів домогосподарств, що свідчить про недостатню розвиненість національного інституціонального простору, слабку ринкову мотивацію, незначну активність і моральну спрямованість діяльності на ринкові перетворення. Адаптаційні стратегії засновані на домінуванні неформальних правил і націлені на мінімізацію ризику, шляхом перерозподілу його між учасниками взаємодії. Мережа взаємодії будується на системі переваг позаекономічного характеру і регулятором виступають не стільки закони ринку, скільки культурні норми, укорінені в неформальних відносинах, що слабко пов'язані з формальними інститутами. Це ускладнює їхнє ефективне функціонування і супроводжується руйнуванням людського потенціалу (фізичного і морального здоров'я, загальнокультурної і професійної компетентності, творчої і цивільної активності).

Домашнє господарство — це економічно відокремлена група населення, яка самостійно, власними зусиллями отримує доход і самостійно здійснює витрати. Вона фактично збігається з сім'єю, якій притаманні зазначені риси.

32.Охарактеризуйте субєкти та об’єкти страхування.

Страхування – це система обмінно-перерозподільних з приводу формування і використання колективних страхових фондів на засадах соціальної відповідальності.Страхування є найбільш доцільною, економічною,ефективною і раціональною формою створення страхових фондів.

Основними суб’єктами страхування є

Страховик – юридична особа – страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування,є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку.

Страхувальник – фіз чи юр особа, яка на підставі відповідної угоди з страховиком сплачує страхові внески до страх фонду.

Застрахований – юридична чи фізична особа, якій належить відшкодування при настанні страхового випадку. Крім випадку у якому застрахований не може отримати відшкодування, у такому випадку відшкодування отримує – отримувач.

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (ст. 4) визначає об'єкти страхування як майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:

з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юр. особі (страх відповідальності).

Є різні види страхування і у кожного з видів є свої об’єкти.

Галузі страхування:

майнове – об’єктами якого є рехоме та нерухоме майно фізичної чи юридичної особи. Основна форма – добровільне страхування.

Особове – це життя та здоров’я громадян. Виконує дві функції:

страхову та нагромаджу вальну.

Соціальне – об’єктами є працездатність і працевлаштування. Медичне – це страхування здоров’я громадян. Страхове

відшкодування здійснюється у формі оплати лікування.

Відповідальності – об’єктом є зобов’язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам.

Ризиків – недоотриманий прибуток чи збитки при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, які є ризикованими.

33. Охарактеризуйте фінансово-господарську діяльність бюджетних установ і організацій.

Господарсько-фінансова діяльність бюджетних установ - це стан ресурсів,джерел надходження та господарські процеси, що відбуваються в установі.Управління бюджетними установами базується на достовірній інформації про одержання бюджетного асигнування, надходження коштів спеціального фонду,

проведення фактичних та касових видатків, результатів виконання

кошторису окремо по загальному та спеціальному фондах та в цілому в установі. Головна мета ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах - це надання інформації, яка необхідна для управління діяльністю бюджетної установи та забезпечення контролю за виконанням кошторису.

Бюджетні організації – це організації, які створені органами місцевого самоврядування, діяльність яких повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.Сфера бюджетних установ є досить різноманітною за функціональними ознаками. Умовно їх можна поділити на три групи: · установи, які виконують законодавчі функції, функції управління, охорони, контролю – установи законодавчої та виконавчої влади; міністерства, відомства, управління, тобто апарат органів державного та господарського управління, громадських та інших організацій; фінансові органи, органи казначейства, податкова інспекція, митна служба, армія, органи міліції, судові органи, органи прокуратури та ін.; · установи соціально-культурного комплексу – установи освіти всіх рівнів, медичні заклади, дитячі виховні заклади, установи культури, бібліотеки, наукові організації та ін.; · соціальні фонди та служби, а також інші бюджетні установи. Запропонований поділ відображає горизонтальні зв’язки, що склалися у сфері бюджетних установ. З огляду ж на сформовану на сьогоднішній день систему бюджетних відносин, а саме ієрархічну систему вертикальних зв’язків, бюджетні установи поділяють на: · головних розпорядників коштів; · розпорядників коштів другого рівня; · розпорядників коштів третього рівня. Для бюджетних установ основним фінансовим документом є кошторис доходів і видатків, який підтверджує повноваження на отримання доходів та здійснення видатків та який визначає обсяг та напрями коштів для виконання відповідних функцій. Основним документом, який визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, є Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 № 996-ХІV.Державна реєстрація бюджетних організацій проводиться у виконавчому комітеті міської, районної ради, районної міст Києва і Севастополя державної адміністрації за їх місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України “Про підприємництво”Бюджетні організації здійснюють свою діяльність на підставі положення (статуту), що затверджується уповноваженим органом (як правило, органом, який прийняв рішення про їх створення). Такі організації визнаються юридичною особою з дня реєстрації положення (статуту) і з цього моменту можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав та нести зобов’язання, бути позивачами в суді, арбітражному або третейському суді.

Всі бюджетні установи, якщо у них є самостійний баланс і розрахунковий рахунок, мають право користуватися банківським кредитом, що є джерелом залучених коштів для здійснення діяльності. При цьому ко роткострокові позики видаються їм на витрати, пов'язані із здійсненням поточної діяльності, а довгострокові - для цілей виробничого і соціаль ного розвитку з подальшим погашенням з рахунку коштів фонду вироб ничого і соціального розвитку.

Фінансова діяльність бюджетних установ і організацій пов’язана з кошторисним фінансуванням. Кошторисне фінансування полягає у забезпеченні витрат за рахунок зовнішнього фінансування.

34. Охарактеризуйте фін діяльність банківської установи.

Банк система бере участь у виконанні осн. функцій шляхом:

- забезпечення способів переміщення фінансових ресурсів у часі, через кордони держав та між окремими галузями тощо; -розробки та забезпечення способів управління ризиками;-забезпечення механізму об’єднання фінансових ресурсів та їх розподілу між окремими суб’єктами господарювання; -забезпечення безперебійного функціонування платіжних систем; -забезпечення насичення ринку ціновою інформацією, що дозволяє координувати децентралізований процес прийняття рішень в окремих галузях економіки.

Сучасна банківська установа - це універсальна установа, що прагне здійснювати якомога більше видів операцій, які можна розділити на окремі групи.

Операції банку - це дії банківської установи, спрямовані на забезпечення її функціонування, з одного боку, як суб'єкта підприємницької діяльності, з іншого - як фінансового посередника, який здійснює властиві йому функції. До перших слід відносити дії банку, спрямовані на забезпечення його існування та функціонування (придбання основних засобів, інших необоротних активів), а також формування касових залишків, залишків коштів на кореспондентському рахунку та резервів (дії, керовані законодавчими та нормативними документами).

Дії банку як фінансового посередника, який здійснює властиві йому функції, входять до поняття банківські операції.

Банківська послуга - це результат проведення банківської операції, спрямованої на задоволення потреб споживачів - клієнтів банківської установи.

Державне регулювання діяльності банківських установ - це комплекс заходів, яких вживають відповідні державні органи для підтримання стабільності та ефективності банківської діяльності, обмеження негативних наслідків різноманітних ризиків. Головною метою регулювання банківської сфери є підвищення рівня надійності, стабільності банківської системи в цілому та захист інтересів кредиторів і вкладників.