2. Економічні потреби та економічні блага

Як зазначалося раніше, кінцевою метою будь-якого виробництва є створення товарів для задоволення потреб. У кожної людини є потреби, тобто бажання володіти засобами, які дозволять припинити почуті я недостачі чогось необхідного для підтримання розвитку організму і людської особистості. Потреби суб'єктивні: кожна людина сама вирішує. чи є в неї будь-яка потреба. Потреби змінюються залежно від індивіда. Існує безліч людських потреб. Це матеріальні, соціальні, духовні. фізіологічні і психологічні потреби. Вони постійно зростають і стають різноманітнішими, тому що людина постійно відкриває для себе нові цілі і засоби, а також знаходиться під впливом різних чинників, зокрема реклами і маркетингу.

Ієрархія потреб відображається у вигляді піраміди: чим вища якість потреб людини, тим менше вони задовольняються.

В курсі політичної економії нас цікавлять ті потреби, які можна задовольнити за допомогою товарів і послуг. Назвемо ці потреби економічними.

* Економічні потреби - це бажання споживачів придбати і використати різні товари і послуга, які приносять їм корисність.

* Корисність — це суб'єктивна (індивідуальна) цінність, яку споживач надає певному товару або послузі. Існують різноманітні види товарів і послуг. За способом використання товари і послуги поділяють на товари індивідуального вжитку і суспільні блага, або товари громадського вжитку. Товари індивідуального вжитку (їжа, одяг, комп'ютери, автомобілі) є подільними, тобто вони існують в одиницях достатньо малих, щоб їх купували індивідуальні покупці. Вони також підлягають принципу виключення, тобто ті, хто готові і здатні заплатити за них, одержують їх. Суспільні блага є неподільними, тобто їх просто неможливо продати індивідуальним покупцям. Відносно суспільних благ принцип виключення не діє. Класичним прикладом суспільних благає маяк на узбережжі.

За напрямом використання товари і послуги поділяються на предмети споживання та інвестиційні, або капітальні блага. Предмети споживання безпосередньо задовольняють потреби споживачів (наприклад, одяг, їжа, меблі і т.д.) Інвестиційні, або капітальні, блага використовують у виробництві для отримання предметів споживання (наприклад, обладнання, машини, інструменти і т.д.) Відноситься товар до споживчих або Інвестиційних - це залежить від того, хто його купує - приватна особа або фірма. Наприклад, автомобіль може бути використаний домашнім господарством або підприємством.

За ступенем нагальності потреб товари і послуги поділяються на продукти першої необхідності (наприклад, одяг, їжа, медикаменти) і предмети розкоші (наприклад витвори мистецтва, діаманти). Необхідно пам'ятати, що те, що є предметом розкоші для однієї людини може бути предметом звичайного вжитку для іншої; те що раніше було предметом розкоші, нині може бути предметом першого вжитку (наприклад, комп'ютер, телевізор).

За строком використання економічні блага поділяються на продукти короткострокового використання і продукти тривалого використання. Термін служби перших є менший від одного року (наприклад, їжа, зубна паста, медикаменти); термін служби других - понад один рік (наприклад, телевізор, автомобіль, меблі).

Послуги (нематеріальні блага) відрізняються від товарів (матеріальних благ) тим, що їх виробництво і споживання відбувається одночасно, і їх не можна отримати у спадок І не можна накопичувати. Задоволення потреб в одному випадку відбувається завдяки безпосередній діяльності людей, а не товаром, який можна буквально побачити. Були часи, коли економічна думка виключала із сфери виробництва послуги. Однак послуги задовольняють наші потреби так само як і матеріальні продукти, вони є бажаними для людей, і, відповідно, ті, хто їх надає, здійснює продуктивну діяльність.

У своїй сукупності економічні потреби є безмежні, тобто повністю задовольнити їх неможливо. Наші потреби в деякому конкретному товарі або послузі можна задовольнити. За деякий проміжок часу можна отримати достатню кількість кави, печива тощо. У цьому випадку економічний аналіз потреб бичується на Першому законі Х.Х. Госсена (законі насичення потреб): величина корисності при споживанні кожної додаткової одиниці товару зменшується, доки не досягне нуля в точці певного насичення. За точкою насичення бажання спожити будь-що перетворюється у відразу.