3. Типи соціальної інформації

За способом сприйняття:

• Візуальна — сприймається органами зору. Ми бачимо все довкола.

• Аудіальна — сприймається органами слуху. Ми чуємо звуки довкола нас.

• Тактильна — сприймається тактильними рецепторами.

• Нюхова — сприймається нюховими рецепторами. Ми відчуваємо аромати довкола.

• С макова — сприймається смаковими рецепторами. Ми відчуваємо смак.

За формою подання:

• Текстова — що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови;

• Числова — у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії;

• Графічна — у вигляді зображень, подій, предметів, графіків;

• З вукова — усна або у вигляді запису передачі лексем мови аудіальним шляхом.

За призначенням:

• Масова — містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим більшій частині соціуму"

• Спеціальна — містить специфічний набір понять, при використанні відбувається передача відомостей, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується дана інформація"

• Особиста — набір відомостей про яку-небудь особистість, що визначає соціальний стан і типи соціальних взаємодій всередині популяції.

4. Мас-медіа: ефекти і впливи. Дослідження медіа

Найбільш ефективні знаряддя впливу на суспільну свідомість:

Програмно-комп’ютерні технології

Певні технічні засоби, алгоритми чи загальні технології, дія яких спрямована на ураження комп′ютеризованих систем через ініціалізацію та спеціальних руйнуючих програмних засобів (програмно-апаратних закладок, комп’ютерних вірусів, системних «хробаків», інших шкідливих і руйнуючих програм), знищення об’єктів збору, доставки, обробки, накопичення й збереження інформації, руйнування інформаційних масивів тощо.

Лінгвістичні методи і засоби

Передбачають цілеспрямоване використання певних мовних особливостей, тих чи інших спеціальних зворотів, спеціальної термінології.

Чутки, плітки

Використовується природність виникнення й поширення чуток та пліток, які за певних обставин у відповідному середовищі можуть бути не тільки скеровані, а й штучно поширені й керовані, в т.ч. в форматі тривалості та ступені впливу (уразливості).

Т ехнології створення натовпу і керування ним

Передбачають спрямованість людей до утворення різноманітних видів натовпу. Використовують психологічні особливості поведінки людей у натовпі, що визначаються емоційністю і збудливістю, взаємоспрямовані заразливістю, значно зростаючим фактором навіювання, категоричністю сприйняття, деперсоналізацією і безвідповідальністю, і самої юрби, що виявляється в стихійності й одночасній готовності до негайної дії, схильності до масової істерії і паніки, масової міграції, лжепатріотичного угару, у виключній можливості її спрямованості і ведення.

Технології заданого інформування і дезінформації

Сукупність маніпулятивних дій з інформацією для здобутку переваги над об’єктом впливу, як-то дозоване цілеспрямоване інформування, ініціалізація умисних витоків інформації, навмисне введення опонента в оману тощо.

Пропагандистська діяльність

Націлена на формування певного світосприйняття, морально-етичних норм, створення міфів й ідеалів наслідування через аудіо- і відеопродукцію, посібники і підручники, словники та енциклопедії тощо.

Цензура

Являє собою систему нагляду за видавництвом та ЗМІ. Передбачає загальне керування інформаційним простором з боку суб’єкту, котрий наділений владою.

Таблиця «Найбільш ефективні знаряддя впливу на суспільну свідомість»

ІСТОРИЧНІ ПРИКЛАДИ, ЯК РОБОТА ЖУРНАЛІСТІВ МОЖЕ ВПЛИВАТИ НА СУСПІЛЬСТВО

У жовтні 1938 року в США сталася надзвичайна паніка, яку викликала трансляція на радіостанції CВS радіоверсії фантастичного роману Герберта Уеллса «Війна світів». Люди реально повірили в те, що в США висадилися загарбники з Марсу, масово покидали міста і тікали світ за очі.

ІСТОРІЯ ЧОРНОБИЛЯ (коли «мовчанка» мас-медіа призвела до трагічних наслідків для мільйонів людей)

І сторія Чорнобильської катастрофи – надзвичайно широка тема, але можна сьогодні з упевненістю казати про те, що цієї катастрофи не могло статися в суспільстві, де журналісти сумлінно виконували б саме журналістську роботу. На жаль, в СРСР журналісти були пропагандистами «політики партії і уряду». Повна засекреченість ядерної тематики призвела до того, що в країні було збудовано декілька АЕС з потенційно вибухонебезпечними блоками. За рік до Чорнобиля схожа аварія почала розвиватися на Ленінградській АЕС (однотипній з Чорнобильською), але там лише сприятливі обставини вберегли від вибуху реактора. Радянська преса про цю аварію не писала нічого. Для суспільства вона залишилася таємницею. «Мовчання» радянської преси в дні аварії призвело до того, що люди в Україні, Білорусі і частині Росії, які потрапили під найбільші радіоактивні випади, не були поінформовані щодо небезпеки. Досить сказати, що перша публікація на цю тему сталася лише на четвертий день після аварії – програма «Время» повідомила, що на ЧАЕС «сталася незапланована зупинка реактора, але ситуація під контролем, небезпеки для людей нема». А всі ці дні зруйнований реактор продовжував викидати в повітря високоактивні продукти поділу ядер! Слід також додати, що справжні масштаби радіаційного забруднення і можливі наслідки для наступних поколінь журналісти не «розкопали» й до сьогоднішнього дня, хоча з часів аварії минуло вже майже чверть століття.

Фото зруйнованого реактора Чорнобильської АЕС

http://www.allmystery.de/blogs/pumpkins/strahlenhoelle_tschernoby

У квітні 1985 року в Києві сталася справжня паніка, люди кидали роботу, хапали дітей і намагалися втекти від смертельної небезпеки – на Київ ішло цунамі! 10-метрова хвиля, яка мала поховати майже все місто, внаслідок прориву греблі Київської ГЕС. Насправді на одному з Київських підприємств відбувалися навчання з громадянської оборони. Не маючи власної радіомережі, вони орендували київську частоту на час обідньої перерви. І те, що мало стати навчальною тривогою для одного підприємства, стало панікою для всього міста. Лише до вечора ситуація нормалізувалася, але для цього довелося (і це прецедент для мас-медіа СРСР) декілька разів оголошувати по радіо і телебаченню, що це була навчальна тривога, а Київське море стоїть на місці і не збирається поховати столицю України.

СВИНЯЧИЙ ГРИП І ЗАГИБЕЛЬ ЛЮДСТВА (або до якої дезинформації суспільства призводить непрофесіоналізм журналістів)

Кілька тижнів такої кампанії на «великих» телеканалах будувалися на грубому порушенні стандартів. Головними експертами-вірусологами в сюжетах журналістів виступали політики. Звісно, це спричинило до справжньої паніки серед людей. І людей можна зрозуміти: грип крокує країною щороку, але ніколи раніше ЗМІ йому не приділяли навіть і 10-ї частини тієї уваги, як восени 2009-го! Коли кожного дня продовжуються повідомлення на тему «люди продовжують вмирати» - це справді страшно. У журналістів же кілька тижнів навіть не було гадки хоча би порівняти кількість смертей від грипу цього року зі статистикою попередніх років. Тоді б усе стало на свої місця. Так, грип – хвороба погана і може бути небезпечною в окремих випадках. І їй треба приділяти увагу. І журналістам, і владі. Але робити це треба не для того, щоб нагнітати паніку і створювати вигідні умови для спекуляції ліками чи марлевими пов’язками, а для того, щоб суспільство було добре поінформоване і про хворобу, і про заходи профілактики.