ЗЕЛЕНОДОЛЬСЬКА ЗШ №1
Апостолівського району Дніпропетровської області
10 клас
ДОВІДНИК ДЛЯ УЧНІВ
МОДУЛЬ 1
«Людина у світі інформації»
Укладач: учитель з курсу «Медіакультура»
КОВТУН ЮЛІЯ МИХАЙЛІВНА
2011-2012 н.р.
ЗМІСТ
Мас-медіа: від gazetta до «Всесвітньої павутини». Сучасні засоби масової інформації.
Розвиток інформаційного суспільства. Проблема цифрової нерівності.
Типи соціальної інформації та медіапотреби особистості.
Мас-медіа: ефекти і впливи. Дослідження медіа.
Завдання до модуля 1 «Людина у світі інформації».
Перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів, затверджений Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі.
Мас-медіа: від gazetta до «Всесвітньої павутини».
Сучасні засоби масової інформації.
У комунікації, медіа (сингулярний медіум, англ. singular medium) — це канали, які забезпечують зберігання і передачу або інструменти, що використовуються для зберігання і подання інформації або даних. Він часто згадується як синонім масс-медіа або новинних медіа, але може означати єдине середовище, яке використовується для комунікації (передачі) будь-яких даних в будь-яких цілях.
Уперше над необхідністю вивчення і розуміння медіа задумався канадський вчений М.Маклуен («Розуміння медіа: Зовнішні розширення людини» (1964)). Результатом його робіт щодо вивчення медіа стала книга «Закони медіа», яка вийшла вже після його смерті.
Види медіа
Засоби комунікації можна розділити на мас-медіа і директ-медіа (прямі медіа). Мас-медіа — засоби одночасної передачі інформації групі людей, тобто засоби масової інформації. До цього виду медіа відноситься: телебачення, радіо, преса, носії зовнішньої реклами та інші.
Іншим видом медіа можна назвати директ-медіа. До директ-медиа відносяться такі засоби доставки повідомлення як: пошта, телефон, факс та інші.
Сучасні засоби масової інформації (ЗМІ), мас-медіа (Mass media) — преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет-видання, кінематограф, звукозаписи і відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації.
В Україні діяльність ЗМІ регулюється законами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про рекламу», «Про телебачення та радіомовлення» та низкою інших.
І нтернет-змі
З появою і поширенням Інтернет а з'явилися інтернет-ЗМІ. Вони швидко завоювали популярність, хоча їхня аудиторія поки набагато менше, ніж «традиційних» (як їх стали називати) ЗМІ. Майже всі ЗМІ мають сайт и в Інтернеті, на багатьох з них публікуються регулярно оновлювана інформація: як правило, це інтернет-версії тих самих матеріалів, іноді вони виходять із затримкою, іноді до матеріалів та / або архівів доступ є платним. Звичайно основні доходи інтернет-ЗМІ надходять також від реклами, хоча ЗМІ може бути і спонсорованим як мовний орган будь-якої організації.
Інтернет-ЗМІ
в силу специфіки мережі Інтернет найбільш
схожі на звичайну стінгазету,
вивішену в загальнодоступному місці.
Таким же чином інформація в них, як
правило, мається на єдиному екземплярі,
ознайомлення з нею відбувається виключно
з ініціативи читача неодночасно, потрібно
знати адресу: географічний для стінгазети,
електронний для інтернет-ЗМІ, аудиторія
читачів з цих причин досить випадкова
і непостійна в обох цих джерел інформації.
(більше інформації ви можете знайти за
адресою http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%9C%D0%86
).
2. Розвиток інформаційного суспільства. Проблема цифрової нерівності
Нерівність — це погано чи добре? З одного боку, безумовно, соціальна нерівність людей — явище негативне. Але з іншого — усвідомлення нерівності є потужним стимулом для соціальних перетворень, для розвитку окремих людей, соціальних груп і взагалі держав.
Сьогодні найпоширеніше таке визначення «цифрової нерівності»: це поділ суспільства, країн на основі нерівного доступу до сучасних інформаційних технологій. «Цифрова нерівність» — дедалі глибша нерівність у доступі до соціальних, економічних, освітніх, культурних та інших можливостей унаслідок нерівного доступу до інформаційних комп’ютерних технологій.
Чи актуальна проблема «цифрової нерівності» для України? Проблему широкого використання інформаційних комп’ютерних технологій необхідно поставити в один ряд з іншими найважливішими для нашої країни проблемами — подолання бідності, поліпшення освіти, підвищення якості медичного обслуговування тощо.
З огляду на реальний рівень добробуту жителів України, було б утопією сподіватися, що найближчим часом у кожній сім’ї з’явиться комп’ютер. Тож необхідно вишукувати шляхи надання можливості населенню користуватися комп’ютерами, інформаційними технологіями, особливо в сільській місцевості. Рішення відомі.
У Америці, наприклад, пункти колективного доступу в Інтернет розгорнуто в бібліотеках, громадських організаціях, фондах. В інших країнах пункти колективного доступу відкриваються в школах, при органах місцевого самоврядування.
В Україні можна запозичити цей досвід. Крім того, за певних умов взаємодії з ВАТ «Укртелеком», «Укрпоштою», комп’ютерними клубами можна було б організувати на їхній базі пункти колективного доступу. З урахуванням реалізації державної програми з комп’ютеризації сільських шкіл, бажано було б знайти можливості організації пунктів колективного доступу на базі шкіл. Відомі ініціативи провайдерів із надання школам доступу до Інтернету на пільгових умовах.
