- •Тема 2. Добровільна громада в Середні віки
- •Тема 3. Томас Гоббс про громадянське суспільство
- •Тема 4. Громадянське суспільство у філософії Дж. Лока
- •Тема 5. Громадянське суспільство у Шотладському просвітництві
- •Тема 6. Консервативна й революційні концепції громадянського суспільства
- •Тема 7. Громадянське суспільство у метафізиці Геґеля
- •Тема 8. Громадянське суспільство у теорії а. Де Токвіля
- •Тема 9. Теорія а. Росміні (самостійна робота)
- •Тема 10. Громадянське суспільство і теорія к. Маркса
- •Тема 11. Пошуки громадянського суспільства у другій половини хх століття
- •Тема 12. Громадянське суспільство й Україна
ТЕСТИ ДО КУРСУ ФІЛОСОФІЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Тема: 1 Ідея громадянського суспільства в Античній філософії
№1,0,1,1,1,60
Свобода у філософії Аристотеля це:
пізнана необхідність;
вроджений стан будь-якої людини;
вільний вибір, обумовлений ментальним рішенням;
стан душі, дарований від природи;
стан розуму, обумовлений знанням необхідності.
№2,0,1,1,1,60
Аристотель вважає, що свобода – це:
стан, однаково притаманний усім мешканцям полісу;
стан, притаманний усім мешканцям демократичного полісу;
вільний вибір, нічим не обумовлений;
вільний вибір, обумовлений мовленням, спрямованим на усвідомлення
блага;
вільний вибір, обумовлений природними потребами.
№3,0,1,1,1,60
За Аристотелем, свобода людини визначається:
під впливом природних сил;
під впливом колективу;
під впливом богів;
у сфері ментального рішення;
під впливом демократичного врядування;
№4,0,1,1,1,60
Значення свободи людини у філософії Аристотеля:
має універсальний характер;
визначається політичним режимом;
стосується стану вільнонародження;
має випадковий характер;
визначається природним станом.
№5,0,1,1,1,60
За Аристотелем, найвища міра свободи дії людини стосується:
сфери мистецтва;
сфери політики;
сфери природи;
сфери ремесла;
сфери науки.
№6,0,1,1,1,60
Згідно з Аристотелем, найповніша міра свободи людини може проявлятися – між названих – у такому політичному режимі:
олігархічному;
тиранічному,
монархічному,
аристократичному,
демократичному.
№7,0,1,1,1,60
Найповніша міра свободи людини, згідно з Аристотелем, проявляється у політичному режимі:
політії,
монархічному,
олігархічному,
аристократичному,
демократичному.
№8,0,1,1,1,60
Згідно з Аристотелем, соціальний стан людини-громадянина античного полісу обумовлений:
лише походженням,
сукупністю набутих чеснот,
волею володаря,
лише спадковістю,
природним правом.
№9,0,1,1,1,60
Свобода людини античного полісу:
поширювалася на приватну сферу життя,
стосувалася публічної сфери,
обумовлювалася винятково соціальним статусом особи;
стосувалася господарської діяльності,
поширювалася на все суспільство.
№10,0,1,1,1,60
На думку Аристотеля, існування людей, що перебувають у рабському стані пояснюється з причин:
природного становища людини,
відсутності чеснот, притаманних для громадянина,
відсутності бажання бути вільним,
загарбницьких війн,
тиранічної влади.
№11,0,1,1,1,60
Людина античного полісу, в залежності від його державного ладу:
могла змінити всій соціальний статус і стати вільною,
не могла змінити свого статусу і стати вільною,
завжди залишалася в одному й тому ж статусі,
могла з власної волі змінити свій статус.
№12,0,1,1,1,60
Відмінність між свободою в античному полісі і свободою в Новий Час полягає в тому, що
людина Нового часу більше зайнята політичною активністю;
людина Нового часу володіє правом на приватну свободу;
людина Нового часу має меншу частку приватної свободи, ніж в античності;
людина Античності має більшу частку приватної свободи;
в Античності чоловік і жінка володіли рівним правом на свободу.
№13,0,1,1,1,60
Свобода в античному полісі полягає:
у публічній активності громадян;
у приватній активності громадян;
у господарській активності населення;
у праві бути громадянином;
у володінні власним майном.
№14,0,1,1,1,60
В античному полісі свобода людини:
носила індивідуальний характер;
була цілком приватною справою;
була несумісною з авторитетом громади;
була підпорядкована авторитетові колективного правління;
мала випадковий характер.
№15,0,1,1,1,60
Свобода в античному полісі стосувалася:
можливості вести незалежне приватне життя;
можливості обирати віру;
можливості бути незалежним у своїх домашніх справах;
можливості громадянина брати участь у виборах;
можливостей громадянина бути вільним в особистому житті.
№16,0,1,1,1,60
В античному полісі:
людина відстоювала свої індивідуальні права;
людина не мала поняття про індивідуальні права;
індивідуальні права визнавалися демократичним врядуванням;
індивідуальні права стосувалися лише громадян;
індивідуальні права дарувалися верховною владою.
№17,0,1,1,1,60
Стан свободи людини суспільства Модерного часу викликаний, зокрема:
зростанням кількості населення;
раціональністю монархічної влади;
прагненням монархів жити у мирі;
свідомою волею володарів відмовлятися він насильства;
можливостями торгівлі, якою досягається збагачення без війни;
№18,0,1,1,1,60
Серед усіх грецьких полісів, Афінський спосіб життя сприяв найпомітнішій індивідуальній свободі у порівнянні з іншими полісами через те, що:
в Афінах було найчисельніше населення;
афіняни були найосвіченіші серед решти;
серед усіх занять в Афінах було найрозвинутішим заняття ремеслом і
торгівлею;
стратеги Афін запроваджували заборону на торгівлю і грошовий обіг;
№19,0,1,1,1,60
Статус громадянина в Афінах:
ніколи не надавався чужинцям;
надавався винятково у спадок від батька;
надавався винятково на основі майнового цензу;
міг надаватися рабам;
надавався чужинцям, які прибували займатися ремеслом.
№20,0,1,1,1,60
Звичай піддавати людину остракізму в античному полісі – свідчить:
про наявність індивідуальної свободи;
про невід’ємність права на свободу і громадянство;
про непідпорядкованість особи колективному рішенню;
про справедливість колективного рішення стосовно пошанування свободи
людини;
про підпорядкування індивіда верховній владі суспільного організму
№ 21,0,1,1,1,50
Згідно з Аристотелем, значення слова «громадянин»:
може змінюватися у залежності від політичного режиму
не може змінюватися від політичного режиму
не залежить від політичного режиму
№ 22,0,1,1,1,60
Поняття «politike koinonia» у філософії Аристотеля позначає:
будь-яке суспільство давнього світу
винятково афінське суспільство
суспільство, що складається з громадян
суспільство, що складається з громадян і рабів античного полісу
№ 23,0,1,1,1,40
У соціальній філософії Аристотеля стан «politike koinonia» визначається:
під впливом природних чинників
під впливом суспільної орієнтації на спільну мету
безвідносно від орієнтації на спільну мету
№ 24,0,1,1,1,30
На переконання Аристотеля, полісна політична спільнота:
існує незалежно від етичного виміру життя
прямо пов’язана з етичним виміром життя
№ 25,0,1,1,1,30
У філософії Аристотеля взаємодія між державою і суспільством:
є незалежною від етосу спільноти
визначається етосом спільноти
№ 26,0,1,1,1,30
Аристотель вважає, що сімя як суспільний інститут:
перебуває поза полісною соціальністю
належить до соціальності полісної
№ 27,0,1,1,1,40
Поняття полісної соціальності у концепції Аристотеля:
характеризується як моністична, тотальна єдність суспільних форм життя
характеризується як розмаїта полісна єдність
№ 28,0,1,1,1,30
У античному афінському полісі громадянське суспільство:
існує як реальна соціально-політична дійсність
не існує як реальна дійсність
№ 29,0,1,1,1,40
Ідея громадянського суспільства зароджується:
у філософії Давньої Греції класичної доби
у філософії Нового часу
у філософії новітній
№ 30,0,1,1,1,60
У концепції Цицерона основою права є:
релігійне ставлення до світу
природна схильність людини любити іншу людину
культурна традиція народу
свобода як така
№ 31,0,1,1,1,40
Цицерон, характеризуючи громадянську спільноту, вважає, що:
право є основою законів в державі
право встановлюється законами у державі
№ 32,0,1,1,1,30
Вперше поняття «громадянська спільнота» застосовує:
Т. Гоббс
Аристотель
Цицерон
М. Аврелій
Тема 2. Добровільна громада в Середні віки
№ 33,0,2,1,1,30
У християнському світогляді цінність свободи людини:
нехтувалася
визнавалася
заперечувалася
№ 34,0,2,1,1,40
Поняття «свободи волі» вперше набуває базового значення для життя особи:
у вченні Аристотеля
у вченні Цицерона
у вченні Платона
у християнському вченні
№ 35,0,2,1,1,60
У християнському вченні патрицій і раб, еллін і юдей, римлянин і варвар:
володіли принципово відмінними чеснотами
не могли бути рівними за своєю природою
визнавалися рівними на основі спільного визнаного права
визнавалися рівними на основі однакової гідности
№ 36,0,2,1,1,50
Свобода людини у християнському вченні:
набувається від народження
здійснюється лише через покаяння і прощення
реалізується через політичну активність
№ 37,0,2,1,1,50
Августин Блаженний характеризує державу:
як втілення добра
як здійснення людської сподоби
як наслідок людської гордині
як справедливу організацію суспільного життя
№ 38,0,2,1,1,60
За Августином Блаженним, справжня солідарність між людьми:
існує від природи
виникає на основі господарських взаємозв’язків
виникає на основі сімейних стосунків
створюється на основі церковної громади
№ 39,0,2,1,1,50
Тома Аквінський вважав, що громадянська спільнота визначається:
громадською власністю
приватною власністю
владою вільних людей
природним правом
№ 40,0,2,1,1,40
Характеризуючи різні види влади, Тома Аквінський вважає найвищою:
владу економічну
владу господарську
владу політичну
№ 41,0,2,1,1,50
Св. Тома до середньовічного деспотизму влади:
ставився нейтрально
підтримував його як притаманний його добі «статус-кво»
ставився вкрай негативно
обходив це питання мовчанкою
№ 42,0,2,1,1,50
Св. Тома у вченні про людину і владу надавав перевагу:
імперській політичній організації
монархії
конституційній монархії
позадержавному об’єднанню людей
№ 43,0,2,1,1,50
Св. Тома, витлумачуючи природу влади, вважав, що демократія щодо християнства є:
негативною формою врядування
випадковою формою врядування
сумісною з людською природою формою врядування
№ 44,0,2,1,1,60
Згідно з Т. Аквінським, перебувати християнину у громадянській спільноті:
це поліпшувати себе і громаду
це примножувати гріховність
відходити від праведного життя
загубити своє християнське призначення
№ 45,0,2,1,1,50
Дискурсивно-мовні особливості витлумачення свободи у християнському світобаченні обумовлювалися:
природним життям людей
соціальним устроєм середньовіччя
отцями церкви
знаково-символічним контекстом (одкровенням) Біблії
№ 46,0,2,1,1,50
Поняття громадянського суспільства у працях Т. Аквінського:
не є тотожним до суспільства політичного
ототожнюється з політичним суспільством
ототожнюється з церковною організацією людей
№ 47,0,2,1,1,50
У філософії Середніх віків свобода людини:
стосується лише людського суспільства
має природне походження
має надприродне походження