Вимоги до побудови анкети у конкретному соціологічному дослідженні

Анкетування - це найпоширеніший у соціології метод.

Анкета - це документ, в якому міститься впорядкований перелік питань, що дає можливість отримати нову інформацію про події і факти суспільного життя.

Створенню анкети передує довга копітка розробка програми дослідження в зв'язку з тим, що в анкету закладаються гіпотези, сформульовані завдання, які потрібно вирішити під час соціологічного дослідження. Перекласти мову науки на питання до респондентів – процедура складна, але необхідна. Існує різниця між науковими термінами та буденною мовою, тому поняття можуть мати для простих людей та вчених різні значення.

Анкета починається із вступної частини - звернення до респондента. В ньому визначається мета дослідження, спосіб заповнення анкети. Далі йде основна частина анкети з блоками питань до опитуваних і третя частина - "паспортичка", тобто демографічні відомості про опитуваних.

Структура та послідовність питань в анкеті передбачає розвиток комунікації соціолога з респондентом: завоювання довіри, пробудження зацікавленості, бажання продовження бесіди та ін.

Логіка побудови питань в анкеті відповідає меті дослідження і отримання такої інформації, що дає можливість перевірити гіпотези.

Питання повинні формулюватися максимально конкретно і точно, не допускається неясності та неоднозначності.

Усі питання поділяються на два основних типи: відкриті і закриті.

Відкриті запитання - це ті, щодо яких дослідник не пропонує респондентові перелік підготовлених відповідей, а залишає місце для відповідей у довільній формі.

Ознайомлення з відповідями на відкриті запитання дають можливість дослідити проблеми людей, які стоять за цифрами звіту. Однак досвід показує, що на відкриті запитання відповідає лише третина респондентів, при цьому відповіді або надто стереотипні, або дуже конкретні, малоінформативні. Окрім цього, такі питання важко обробляти.

Закриті запитання - це ті, в яких після тексту запитання пропонується перелік відповідей. Досить часто при формуванні .переліку відповідей зустрічається логічна помилка - порушення принципу відповідності запитання і відповідей. Це відбувається тоді, коли варіанти відповідей не відповідають ключовому слову запитання і є варіантами відповідей на інше запитання.

Запитання-фільтри. Завдання таких запитань - відсіяти тих респондентів, яких не стосується наступне запитання.

Запитання, які стосуються соціально-демографічних характеристик респондента, як правило, завершують анкету. Опитування проводяться анонімно і соціально-демографічний блок передбачає врахування таких позицій:

Вік, стать, рід занять, національність, місце проживання, освіта (якщо проблема дослідження передбачає їх врахування).

При формулюванні запитань анкети необхідно дотримуватись таких:

* Однозначність. Уданому випадку мова йде про однакове розуміння змісту запитання респондентами. Дуже важливим є визначеність понять та їх конкретність. Іноді запитання анкети містять у собі два, а той більше запитань, що є недоцільним і заважає отримати об'єктивну інформацію.

* Стислість. Досвід проведення соціологічних досліджень свідчить, що чим довше запитання, тим важче респонденту зрозуміти його зміст. Якщо запитання довге, то поки респондент дочитає його до кінця, він забуде початок.

* Валідність. Це означає міру відповідності запитання анкети проблемі, що вивчається. Запитання можуть бути прямі і непрямі. Валідність запитання визначається точністю переведення показника у запитання.

Відомо, що добре опрацьована анкета може бути заповнена не більше, ніж за півгодини. У подальшому настає психологічна втомленість і увага респондента розсіюється.

Спостереження у соціології

Одним із методів, яким користуються соціологи для отримання інформації, є спостереження.

Спостереження - це метод, за допомогою якого відбувається пряма реєстрація подій їх свідками. Знання, отримане шляхом спостереження, має такі особливості:

• пов'язаність з дослідницькою метою та визначеними завданнями;

• передбачуваність чіткого планування;

• фіксування отриманої інформації у щоденниках або протоколах;

• необхідність контролю на обґрунтованість та сталість отриманих даних.

Найпоширенішою є класифікація спостережень в залежності від становища спостерігача на включене та невключене спостереження.

Включене спостереження передбачає входження у соціальне середовище, адаптацію до нього дослідника.

Модифікацією такого спостереження є стимулююче спостереження. Якщо мета дослідження пізнавально-аналітична або практична і передбачає прийняття управлінських рішень, то активне втручання соціолога у події є доцільним. Створюючи нестандартні ситуації, дослідник вивчає реакцію об'єкта спостереження на свої дії, стимулює його діяльність, що дає можливість краще вивчити його стан, побачити те, що неможливе у звичайній ситуації.

Перевагами такого спостереження є отримання яскравих, безпосередніх вражень, можливість краще зрозуміти вчинки людей та дії соціальних спільнот.

До недоліків можна віднести те, що дослідник може втратити здатність об'єктивно оцінювати ситуацію і перейти на позиції тих, кого він вивчав.

Невключене спостереження передбачає реєстрацію позицій дослідником, котрий не є членом соціальної групи і спостереження здійснює ніби збоку.

В залежності від програми дослідження, його гіпотез, спостереження може здійснюватись за орієнтовним планом, що дасть можливість структурувати об'єкт, виділити його елементи, якості, функції.

Невключене спостереження використовується при дослідженні буденного життя, де об'єктами є люди, які реагують на поведінку спостерігача. Для того, щоб звести до мінімуму вплив дослідника на об'єкт, необхідно:

• добитися, щоб люди не знали, що за ними спостерігають або забули про це;

• створити у людей хибне уявлення про мету спостереження.

Яким би не було спостереження, необхідно щоденно занотовувати, систематизувати та упорядковувати (згідно з програмою дослідження) отримані дані, записувати у картки, фіксувати у протоколі та комп'ютерному файлі.

Для підвищення надійності даних спостережень необхідно виконувати деякі правила:

• досить детально класифікувати елементи подій;

• прагнути, щоб усі, хто здійснює спостереження, порівнювали свої враження, визначалися з оцінками та інтерпретацією подій, використовуючи однакову методику;

• спостерігати об'єкт у різних ситуаціях та з різних боків; не змішувати опис подій з їх інтерпретацією.

Спостереження особливо корисні при дослідженні системи організації, діяльності підприємств та установ, тобто відносно автономних соціальних одиниць. У прикладних дослідженнях - це метод роботи соціолога-консультанта, який завжди комбінує спостереження, інтерв'ю та вивчення документів організації.

Аналіз документів у соціології

Аналіз документів - один з найпоширеніших методів збирання соціологічної інформації, який за популярністю поступається лише опитуванню. Особливо часто цей метод використовується вкупі з іншими: опитуванням, спостереженням, експериментом.

В окремих галузях соціології, наприклад, промисловій, демографічній соціології, соціології масової комунікації, соціології праці, соціології міжнародних відносин та інших використання цього методу для здобуття емпіричних знань є визначальним.

Метод аналізу документів являє собою сукупність методико-технічних процедур та прийомів для отримання емпіричної інформації, вилученої з документальних джерел.

Під документом у соціології розуміють спеціально створений людиною предмет для зберігання та передачі інформації. Інформація може бути зафіксована за допомогою букв, цифр, стенографічних знаків, малюнків, фотографій, звукозапису тощо.

За способом технічних засобів фіксування розрізняють письмові (рукописи та всі види друкованої продукції), іконографічні (відео-кіно-фотодокументи, картини, гравюри), фонетичні (розраховані на слухове сприйняття), електронні (пов'язані з використанням комп’ютера та Інтернету) документи.

У залежності від статусу документа виокремлюють:

* офіційні документи, створені юридичними чи посадовими особами: урядові постанови, заяви, ділова кореспонденція, протоколи судових органів, фінансова звітність, плани, звіти тощо;

* документи особистого походження: матеріали, що містять біографічні відомості, офіційні матеріали, що засвідчують особу їх власника, його права, обов'язки, тощо.

У залежності від авторства документа вирізняють:

• особистісні документи (листи, характеристики, мемуарні матеріали, щоденники, автобіографії);

• безособистісні документи (архівні матеріали, дані преси, протоколи зборів).

У залежності від мотивації створення документів розрізняють:

• спровоковані документи (відгуки на книгу, відгуки на конкурс, оголошений в газеті або в електронних ЗМІ, шкільний твір);

• неспровоковані (особисті документи, створені за ініціативою самих авторів: переписка, щоденники, звертання до органів управління).

Методи аналізу документів поділяються на неформалізовані (традиційні) та формалізовані (контент-аналіз).

Неформалізовані (традиційні) методи аналізу включають в себе звичайне "розуміюче" сприйняття тексту і засновані на загальних логічних операціях: аналізу, синтезу, порівняння, визначення, оцінювання, осмислення.

Недоліки даного методу: можливість суб'єктивізму, залежність від суб'єктивного світосприйняття дослідника, інтуїтивність отримання інформації, зміщення інформації внаслідок особливостей уваги, пам'яті тощо.

Формалізований (контент-аналіз) - це переведення у кількісні показники масової текстової інформації з наступним її статистичним опрацюванням. Він застосовується у тих випадках, коли виникає потреба в опрацюванні великих масивів документальних джерел, недосяжних для інтуїтивного аналізу. Суть методу полягає у переведенні у кількісні показники текстової інформації через пошук у текстах певних ознак, рис, властивостей.

Процедура контент-аналізу розпочинається з виділення смислових одиниць аналізу, які потім відшуковують у текстах і переводять у кількісні показники. Смисловими одиницями можуть бути:

• поняття - наприклад, за частотою використання понять ("опозиція", "багатопартійність", "права людини", "громадянське суспільство" ) можна отримати знання, в якій мірі джерело інформації орієнтоване на демократію;

• судження, виражені у вигляді речень, абзаців, фрагментів текстів, тем статей, назв радіопередач, телешоу;

• імена історичних осіб, політиків, назви країн, державних інститутів;

• цілісна суспільна подія, офіційний документ, факт, випадок. Наступним кроком у здійсненні контент-аналізу є виділення одиниць рахунку.

Одиниці рахунку - це кількісна характеристика смислової одиниці аналізу, яка фіксує регулярність, з якою зустрічається у тексті смислова одиниця. Інколи смислові одиниці аналізу та одиниці рахунку є тотожними.

Базові засади методу контент-аналізу були ґрунтовно розроблені американськими соціологами Т.Д.Ласуелом та Б.Берельсоном - представниками Колумбійської школи у соціології.

Відомо, що у роки II світової війни американські соціологи на підставі проведеного контент-аналізу відкритої преси надали американському уряду практичні рекомендації щодо найбільш вдалого для США часового терміну відкриття другого фронту.

У сучасних умовах контент-аналіз широко використовується для вивчення преси, радіо, телебачення та підвищення ефективності їх впливу на індивідуальну та масову свідомість. Значні можливості має цей метод при вивченні проблем міжнародного життя, електоральних процесів у країні.

Метод контент-аналізу виступає засобом вивчення особистісних документів, листів населення до різних державних інституцій. Надзвичайно великі резерви цей метод виявляє у політичних дослідженнях при вивченні політичних програм партій, рухів, відеозаписів мітингів, зборів, з'їздів тощо. Створені сучасні комп'ютерні програми значно полегшують процес обробки інформації, отриманої методом контент-аналізу, надаючи їй форми, зручної для подальшого використання.

Експеримент у соціології

Експеримент - це загальнонауковий метод отримання нових знань у керованих та контрольованих умовах. Він має широке застосування у соціології і носить назву - соціальний експеримент. Знання, отримані в результаті експерименту, носять характер причинно-наслідкових. Соціальний експеримент виконує дві функції:

• досягнення результату у практичній діяльності;

• перевірка наукової гіпотези.

Соціальний експеримент - це спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни показників діяльності і поведінки соціального об'єкта під впливом на нього керованих та контрольованих факторів.

Експеримент може бути:

• натуральний;

• розумовий.

Натуральний експеримент передбачає цілеспрямоване втручання дослідника у природний хід подій. Розумовий експеримент - це маніпулювання не з реальними об'єктами, а з інформацією про них без втручання у хід подій.

Натуральний експеримент може бути:

• контрольований;

• неконтрольований.

Контрольований експеримент - це спроба отримати відносно чистий ефект впливу експериментальних факторів. Для цього ретельно вивчають та вирівнюють інші умови, які можуть виникнути та викривати вплив експериментального фактора.

Вирівнювання відбувається по всіх об'єктах, котрі беруть участь в експерименті. Для цього виділяють фактори, які можуть впливати на очікувані наслідки, що передбачає ретельний попередній аналіз проблеми при розробці програми дослідження.

У першу чергу вирівнюють основні параметри загальної ситуації, наприклад, такі як сфера виробництва тип поселення, етнічне та культурне середовище, освіта, час та ін.

Таким чином, соціальне середовище (група, спільнота), в якому проводиться експеримент, повинно мати приблизно однакові характеристики.

До 20-х років XX століття цей науковий метод використовувався переважно у природничих науках, а пізніше знайшов широке застосування у суспільних науках. У історії соціології описаний класичний експеримент, проведений американським вченим С.Хрістіансеном, направлений на перевірку гіпотези: "Чим вищий рівень освіти, тим успішніше людина включається у економічну діяльність".

Було сформовано дві групи, які розрізнялися за єдиним критерієм - наявністю атестату зрілості. При цьому члени експериментальної групи мали атестат зрілості, а члени контрольованої групи - ні. В результаті дослідження серед членів експериментальної групи за дев'ять років зберегли власні доходи 92%, а в контрольованій групі це зробили лише 58% членів.

Відомий також експеримент, проведений у 50-х роках XX століття американськими вченими Х.Хімельвітом, А.Опенгаймом і П.Вінсоном в галузі телекомунікації.

Коли на Бі-бі-сі з'явилася технічна можливість користування двома каналами, причому на одному з них йшли освітні програми, а на іншому - "бойовики", розважальні передачі, то значна кількість користувачів-підлітків обирали останній.

Коли ж у глядачів був доступ тільки до одного каналу, а підлітки були змушені обирати освітні програми або виключати телевізор, то значна їх частина обирала освітні програми і отримувала задоволення від них.

Науковцями був сформульований висновок: виховання повинно сприяти формуванню у дітей навичок підкоряти не вибір увазі, а увагу - вибору. Соціальний експеримент у залежності від сфери суспільного життя може бути економічним, маркетинговим, психологічним, соціологічним, педагогічним тощо.

Аналіз соціологічної інформації

Аналіз отриманої під час соціологічного дослідження інформації є дуже відповідальним та важливим етапом. Аналізу передує опрацювання первинної інформації, яка міститься у відповідях анкети, протоколах спостереження. У процесі обробки первинна інформація готується для обчислення .

На етапі аналізу соціологічної інформації відбувається перевірка гіпотез, отримується нове знання.

Елементарними процедурами впорядкування даних є групування та класифікація.

Просте групування - це класифікація або впорядкування даних за однією ознакою. Об'єднання фактів здійснюється у відповідності до гіпотези за головною ознакою. В залежності від гіпотез можна згрупувати вибіркову сукупність за статтю, віком, професіями, освітою та ін.

Перехресне групування - це поєднання даних, впорядкованих за двома ознаками. Метою такого групування є: з'ясувати взаємозв'язок між даними; здійснити взаємний контроль показників (порівняти відповіді на основне та контрольне запитання); визначити вплив одного показника на інший.

Завданням перехресного групування є виявлення стійких зв'язків між структурними якостями явища, що вивчається. Це дає можливість простежити як змінюються одні ознаки у зв'язку зі зміною інших, як змінюються досліджувані властивості у груп, відокремлених за різними ознаками. У тому випадку, коли збільшення однієї ознаки призводить до зростання іншої, то зв'язок між ознаками є позитивним. Зворотна залежність (збільшення однієї - зменшення іншої) свідчить про наявність негативного Сталі сполучення властивостей виявляються шляхом типологізації і якщо вона здійснюється в ході емпіричного дослідження її називають емпіричною.

Емпірична типологізація - це пошук сталих сполучень якостей соціальних об'єктів або явищ, які розглядаються у відповідності до гіпотез у декількох вимірах одночасно.

Іноді типологізація здійснюється на підставі наявних теоретичних уявлень.

Теоретична типологізація - це узагальнення ознак соціальних явищ на основі теоретичної моделі і за обґрунтованими критеріями. Така типологізація є умовою прямої перевірки теорії шляхом перевірки сконструйованих типів з емпіричними свідоцтвами відповідності або відхилення від ідеальної моделі.

У теоретичній типології критерії якостей виявляють шляхом логічного аналізу.

Аналіз отриманих у соціологічному дослідженні даних відповідно до типології передбачає:

• визначення частоти розподілу за кожним типом;

• вивчення відхилень від теоретичних моделей за окремими параметрами;

• вимір інтенсивності і вірогідності цих відхилень.

Одним із способів аналізу є вторинний аналіз.

Він проводиться тоді, коли аналізують дані, отримані та оброблені іншими дослідниками.

При аналізі емпіричних даних послідовність дій соціолога така:

1. опис усієї сукупності даних у найпростішій формі, перевірка якості отриманої інформації;

2. скорочення кількості ознак, необхідних для остаточного аналізу. Здійснюється первинне узагальнення даних, необхідне для глибокого розуміння проблеми;

3. перехід до пояснення фактів шляхом виявлення прямих і непрямих впливів на якості, соціальні типи, стійкі утворення;

4. спроби прогнозування розвитку процесів, подій, явищ, що вивчаються.