36. Базові поняття мистецької педагогіки

Серед базових понять педагогіки особливе місце належить педа­гогічному впливу, що акумулює у собі сутність педагогічної діяль­ності й знаходить своє відображення на кожному її етапі як важ­лива рушійна сила досягнення освітніх цілей. Це поняття харак­теризує зв'язок і взаємозумовленість усіх сторін педагогічного процесу, його внутрішні та зовнішні фактори, індивідуальні особ­ливості суб'єктів навчання і виховання, професіоналізм педа­гогічної діяльності та багато інших аспектів освітнього простору. Згідно з сучасним педагогічним мисленням цей термін означає не односторонню "незаперечну імперативну вимогливість" та авто­ритарну "пряму дію" на учня, а забезпечення його активності як повноправного учасника педагогічного партнерства, котрий усвідомлює мету своєї діяльності, планує її, приймає рішення, здатний до самостійних дій. Основу педагогічного впливу станов­лять діалогові відносини, реалізація яких передбачає використан­ня різноманітних навчально-виховних засобів спонукання учня до усвідомлення себе не пасивним об'єктом освіти, а її суб'єктом. Ад­же саме така орієнтація педагогічних стратегій якнайбільше сприяє вирішенню актуальних освітніх завдань формування осо­бистості, готової самостійно спрямовувати свій розвиток.

Педагогічна взаємодія

Навчально-виховний процес складається з різноманітних сполу­чень діяльності педагога та учня. Кожний з них як суб'єкт цього процесу має свої відносно самостійні цілі діяльності. Цілі педаго­га, діяльність якого спрямована на те, щоб навчати, полягають у підготовці педагогічного процесу (діагностика учнів, вибір типу педагогічного впливу, планування і організація навчальної діяль­ності учня) та його здійсненні (управління навчальною діяльністю учня, допомога у роботі, формування мотивації дій). Цілями учня, який навчається, тобто навчає самого себе, є виконання потрібних дій з об'єктами, котрі пізнаються, та само керівництво своєю діяльністю. Взаємозалежність означених цілей у реалізації спільної для обох суб'єктів кінцевої мети навчально-виховного процесу зумовлює необхідність педагогічної взаємодії, структурні компоненти якої можна представити у вигляді такої схеми:

П (педагог) — У (учень)

\ /

О (об'єкт вивчення)

Звідси випливає, що центром педагогічного процесу є взаємодія учня з навчальним матеріалом, яку забезпечує і регулює педагог.

До базових понять педагогіки належить і поняття ситуації.

Педагогічну ситуацію можна вважати найвагомішою ознакою освітнього процесу.

на відміну від звичайної життєвої ситуації, яку тлумачать як синонім випадкового збігу об­ставин, педагогічна ситуація є спеціально створеною і цілеспря­мованою на досягнення бажаного педагогічного результату. А то­му її можна визначити як сукупність конкретних умов, не­обхідних для реалізації певної мети педагогічної діяльності.

До умов педагогічної ситуації належить комплекс загальних та професійних якостей особистості педагога, особливостей індивіду­ального розвитку учнів (студентів), а також методична забезпе­ченість вимог до організації педагогічного процесу (його плануван­ня, змісту, форм, методів, засобів тощо).

Педагогічні принципи

Принцип (від лат. ргіпсірішп - основа, начало) означає вихідне положення, провідну ідею, першорядне правило якоїсь діяльності, що виконує функцію обгрунтування змісту цієї діяльності або при­пису щодо порядку і способу її здійснення.

Принцип довершення навчальної дії виховною виражає сутність особистісно-зорієнтованого підходу, логіку становлення індивідуальних якостей та властивостей людини, згідно з якою пізнавальні процеси завжди випереджають ефект виховання. Інакше кажучи, виховання є результатом пізнання дійсності у то­му разі, коли цей результат стає особистісно значущим. В якій би формі не відбувалося його досягнення (як супутнє завдання, що супроводжує навчальну діяльність, або як цілеспрямована вихов­на робота), основою формування духовного образу учня завжди залишається засвоєння певних знань та вироблення особистісно-го ставлення до них.