34. Мистецька освіта в інформаційному суспільстві.

Сучасний фахівець повинен вміти використовувати інформаційні ресурси і орієнтуватись в інформаційному просторі. Це дозволить йому системно підвищувати кваліфікацію, оновлювати знання, опановувати нові види і напрями діяльності.

Виходячи із зазначеного вище, можна констатувати, що інформатизація освіти є важливою складовою процесу вдосконалення якості підготовки фахівців галузі мистецтва.

Наявність мистецьких продуктів і послуг, продавців і покупців свідчать про існування мистецького бізнесу, розуміння сутності якого можливе лише в контексті знань глобальних тенденцій бізнесу, мистецького середовища, інфраструктури, базових властивостей мистецьких послуг на мікро- і макрорівнях, відповідно суб’єктів ринку послуг, умов розподілення і просування продуктів мистецтва. Виникає необхідність в уміннях моделювати і прогнозувати розвиток мистецького бізнесу шляхом використання сучасних експертних систем і систем інтелектуального проектування.

Інформатизація мистецької освіти є тенденцією об’єктивною, обумовленою випереджальним розвитком четвертого сектору економіки, пов’язаного з виробництвом, розповсюдженням, збереженням інформації, з масовим використанням технологій електронної пошти, створенням глобального інформаційного простору, в якому забезпечується доступ до світових інформаційних ресурсів та ефективна інформаційна взаємодія між людьми. В свою чергу, орієнтація в інформаційному просторі, оперативний пошук необхідної інформації потребують формування спеціальних знань і навичок.

Базовою компонентою інформаційної підготовки може бути навчальний курс "Інформаційні системи і технології", у змісті якого представлені модулі: інформаційне суспільство, інформаційні системи, інформаційні технології, інформаційні ресурси, бізнес-рейнжиніринг, інтернет-технології; "Технології комунікацій"; "Маркетингові комунікації"; "Управління спецпроектами"; "Інформаційний менеджмент".

Інформаційна компонента мистецької освіти є стратегічним ресурсом галузевої підготовки. Створення системи інформаційних знань дозволить запроваджувати в освітню діяльність новітні педагогічні технології: систему рейтингового навчання, засоби візуального супроводження, дистанційне навчання.

35. Основні напрямки і прийоми розвитку мистецької творчості в педагогічній діяльності б. Л. Яворського та його учнів.

В педагогічній діяльності Б.Яворського все взаємопов'язано: музично-теоретичні побудови органічно переплітаються з педагогічними ідеями, принципи і форми організації навчального процесу складають гармонійне ціле з усім комплексом навчально-методичних засобів підготовки професійного музиканта.

Одним із основних напрямків його педагогічної діяльності є вчення про ладову організацію музичного мистецтва та про конструкцію музичних творів, звідки органічно випливає широко диференційована концепція професійного розвитку музичного мислення та виховання слуху, питання гармонійного поєднання музично-теоретичних, музично-історичних та виконавських дисциплін у навчальних планах та програмах, питання роботи над музичним твором в його педагогічному значенні, питання технічного освоєння музичного матеріалу, засвоєння музичних стилів тощо.

В музично-педагогічній концепції Б.Яворського центральне місце посідає завдання виховання музиканта шляхом розвитку музичного мислення.

У трактовці цього поняття в його висловлюваннях чітко вирізняються широке та більш вузьке його значення. У широкому – це здатність осмислювати логіку розвитку музичної мови, виявляти її закономірності, внутрішні зв'язки і т.п., тобто здатність розуміти мову музики та говорити нею.

Серед форм педагогічної роботи з розвитку слуху та музичного мислення Б.Яворський рекомендував і запроваджував у навчальному процесі для музикантів усіх спеціальностей спів у хорі, диригування хором, сольфеджування гармонічних схем (яке формує логіку голосоведення та ладового тяжіння) і, звичайно, слухання музики.

За Б.Яворським, заняття зі слухання музики мають передбачати організацію творчої уваги, звільнення творчого сприйняття від зайвої напруги, а словеснi оформлення слухової реакції мають вимагати від учнів серйозної аналітичної роботи.

Найважливіша властивість його педагогіки – націленість на втілення образу. У проведенні цієї установки, що є фактично орієнтиром усіх його рекомендацій при роботі над твором, він вдавався до різноманітних музичних та позамузичних асоціацій, виконавського показу.

Б.Яворський давав змістовні музично-поетичні характеристики творів і нерідко – програмну конкретизацію окремих фактурних, регістрових, динамічних та інших подробиць музичного викладу. У процесі вивчення твору Б.Яворський надавав важливого значення представленню загальної історичної та культурологічної панорам . При цьому “знайомство з фазоепохою” повинно було, на думку Б.Яворського, не слідувати за розбором твору, а передувати йому. Вивчення кожної речі мало відбуватись у такому порядку:

1. Знайомство з фазоепохою та автором.

2. Вивчення нотного та словесного запису тексту.

3. Розбір.