6. Види туризму.

Більшість дослідників виокремлюють такі види туризму, як: подорожі з метою відпочинку і розваг, діловий туризм, релігійний туризм, лікувально-оздоровчий та ін.

Подорожі з метою відпочинку і розваг становлять близько 70% світового туризму. Це оздоровчі, пізнавальні, аматорські, спортивні та інші поїздки.

Діловий туризм охоплює подорожі зі службовими цілями без одержання доходів у місці відрядження. До ділового туризму ЮНВТО відносить поїздки для участі у з’їздах, наукових конгресах і конференціях, виробничих семінарах і нарадах, ярмарках, виставках і міжнародних салонах, інші службові поїздки. Діловий туризм також часто поділяють на бізнес-поїздки, конгресно-виставковий та інсентив-туризм – поїздки, якими фірма винагороджує своїх співробітників за високі показники в роботі.

Релігійний туризм – подорожі, які здійснюються з метою паломництва, відвідування святих місць, поклоніння релігійним святиням, ознайомлення з релігійними пам'ятками, історією релігії та релігійною культурою.

Лікувально-оздоровчий туризм – подорожі з метою відпочинку та лікування. Цей вид туризму досить поширений у цілому світі й орієнтується на цілющий клімат, лікувальні джерела і грязі, мальовничі ландшафти.

Етнічний туризм – подорожі для відвідування родичів та близьких.

Спортивний туризм – поїздки з метою участі в спортивних заходах та підтримки улюблених команд.

Пригодницький туризм – туризм, пов'язаний із фізичними навантаженнями, а іноді і з небезпекою для життя.

До видів туризму за метою можна також віднести військовий, навчальний, агротуризм та багато інших.

Організований і неорганізований туризм. Організований туризм – суворо регламентовані подорожі, пропоновані туристичними фірмами і реалізовані зазвичай на умовах попередньої оплати. На відміну від організованих, неорганізовані туристи не пов’язані жодними взаємними зобов’язаннями з різного роду посередниками, насамперед туристичними фірмами.

Індивідуальний туризм (до п’яти осіб) та груповий туризм (більше шести-семи осіб).

Комерційний туризм (розрахований з метою отримання максимального прибутку) і соціальний туризм (гарантує мінімум у сфері відпочинку, розрахований лише на відновлення матеріальної бази).

Масовий туризм (відображає процеси демократизації і розширення туристичного руху) протиставляється елітарному туризму (розрахований на заможних клієнтів, орієнтований на обрану публіку, сприяє впровадженню і поширенню нових, вищих стандартів обслуговування).

Стійкий туризм (передбачає невиснажливе використання природного і культурного потенціалу; перехід підприємств туризму на ресурсозберігаючі технології; скорочення виробничих відходів тощо) та екологічний туризм (охоплює потоки відвідувачів, які бажають на власні очі побачити рідкісні тварини чи рослини).

33. Мотиви та цілі подорожей.

Мотиви туризму – усі психологічні та фізичні чинники, що спонукають людей обирати місце призначення, в якому вони збираються задовольнити свої туристичні потреби та бажання. Ці мотиви можна поділити на кілька груп:

1. Природні та кліматичні мотиви. Ці мотиви туризму переважно є визначальними. Такі природні фактори, як клімат, повітря, вода, рослинність, гори, ліси тощо, відіграють важливу роль у розвитку різних видів туризму.

2. Культурні мотиви туризму спонукають людей відвідувати об’єкти, які становлять культурну спадщину країни: історичні місця, археологічні пам’ятки, музеї, картинні галереї, театри, народне мистецтво тощо.

3. Економічні мотиви, зокрема, вартість подорожі, ціни у країні призначення суттєво впливають на туристів, які належать до класу з середніми та нижчими доходами.

4. Психологічні мотиви – це психологічні потреби туристів. Із зростанням доходів людей, а, отже, зниженням економічної мотивації, психологічні мотиви більшою мірою впливають на вибір місць призначення.

Існують також деякі спеціальні мотиви: необхідність звільнитися від повсякденної роботи; прагнення відпочити і розслабитися; бажання змінити обстановку та клімат; пошук романтики; можливість зайнятися спортом та ін.