47.Значення міжрегіонального та прикордонного співробітництва у розвитку регіонів. Досвід створення євро регіонів вУкраїні

Міжрегіональне співробітництво – це будь-які зв'язки, що встановлюються між регіонами різних дер­жав.

Прикордонне співробітництво передбачає співпрацю між те­риторіями, розташованими вздовж кордонів сусідніх держав.

Значення цих форм співробітництва:

-здійснюється розвиток експортно-орієнтованих вир-в.

-створення спільних підприємств

-спільні транзитні трансп. кордони.

-стимулює іноземні інвестиції.

-забезпечення комплексного вик-ня прир. рес.

-забезпечення комплексного вик – ня прир. рес.

-сприяють міжнар. стабільності в регіоні.

Заходи :

-Участь України у міжнародному поділі праці .

-Зовнішньо економічні зв’язки України з країнами близького і далекого зарубіжжя.

-Інтеграція України у світове господарство.

.

Міжрегіональне і прикордонне співробітництво націлено на вирішення конкретних соціально-економічних проблем кожної території.

У країнах Західної Європи процес інтегрування національних економічних систем вперше розпочався з середини XX ст., запо­чаткувавши утворення так званих «Єврорегіонів» (це форма транс­кордонного співробітництва між територіальними громадами або місцевими органами влади регіонів, які мають спільний кордон).

Головна мета їх створення — вирішення спільних проблем в інтересах населення країн, що співпрацюють (реалізуються проекти, спрямовані на вирішення проблем зайнятості населення, економічної та екологічної безпеки, розвит­ку інфраструктури, туризму, спільних комунікацій).

Формування єврорегіонів здійснюється на добровільній основі.

Україна має великі потенційні можливості у налагодженні прикордонного співробітництва з безпосередніми сусідами. В Україні 2/3 областей є прикордонними.

Україна бере участь у 8 єврорегіонах:

1. Карпати

2. Буг

3. Нижній Дунай

4. Верхній Прут

5. Дніпро

6. Слобожанщина

7. Ярославна (2007 р.)

8. Донбас

Єврорегіон «Нижній Дунай» - міжнародна європейська організація, яка булазаснована 14 серпня 1998 року в м. Галац (повіт Галац, Румунія) керівникамиприкордонних регіонів України (Одеська область), Румунії (повіти Галац, Тульча,Бреїла) і Республіки Молдова (райони Вулканешти, Кагул, Кантемир).

Створення Єврорегіону "Нижній Дунай" мало на меті вирішення наступних завдань:

- Досягнення гармонійного і збалансованого розвитку економіки;

- Вирішення низки питань і проблем в області охорони навколишнього середовища;

- Забезпечення відповідного рівня зайнятості та соціального захисту населення;

- Створення умов для підвищення рівня і якості життя в наших регіонах;

- Здійснення кроків з інтеграції транспортної інфраструктури прикордонних регіонів у єдину мережу європейських транспортних коридорів;

- Формування єдиного культурного простору в Придунав'ї;

- Вирішення низки питань, що стосуються боротьби з організованою злочинністю, попередження та ліквідації наслідків стихійних лих і техногенних катастроф.

Єврорегіон Карпати - міжнародна асоціація. 1993 року. Єврорегіон Карпати включаєв себе 19 адміністративних одиниць п'яти країн з Центральної і Східної Європи:Польща, Словаччина, Угорщина, Україна і Румунія. Єврорегіон Карпати покликанийоб'єднати людей, які живуть у Карпатах, і сприяти їхній співпраці в області науки, культури, освіти, торгівлі, туризму та економіки

.48.Міжнародний поділ праці та його значення у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків

Жодна країна світу, на якому б рівні економічного розвитку вона не знаходилася, не може нормально розвиватися поза сві­товим господарством, без тісних економічних зв'язків з інши­ми країнами світу.

Міжнародні економічні зв'язки — це сис­тема господарських зв'язків між національними економіками країн на основі міжнародного поділу праці.

Саме ці зв'язки сприяють:

-зростанню національного доходу;

-прискореному роз­витку науково-технічного прогресу;

-підвищенню рівня життя населення країни;

-впли­вають на загальну атмосферу довіри між країнами, на зміц­нення їх партнерських відносин та взаєморозуміння і добросусідства.

Особливості сучасного рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України:

1. Після розпаду колишнього Радянського Сою­зу відбувся розрив господарських зв'язків України з іншими країнами, і насамперед з Росією. Через це Україна втратила ча­стину своїх традиційних ринків збуту, зупинилося чимало під­приємств через відсутність комплектувальних виробів тощо. Більше того, Росія значною мірою втратила інтерес до виготов­лених у нашій країні виробів, приладів, машин, а також випла­вленого металу тощо внаслідок зростання їх енергомісткості та ціни. Тому навіть ті вироби, в яких вона зацікавлена, не мо­жуть бути реалізовані на її ринку, оскільки вони дорожчі за за­рубіжні аналоги на 30—50 %.

2.Низька конкурентоспроможністю продукції на світових ринках (навіть ті товари, на які є попит на зов­нішніх ринках, дуже часто не відповідають міжнародним станда­ртам);

3. Переважання в експорті України паливно-сировинних ресурсів 4. Низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелек­туальної власності (патентів, ліцензій, ноу-хау) в експорті (до 10 %);

5. Незначна частка в експорті товарів, які виро­бляють відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;

6. Висока частка бартерних операцій у зовнішньоеко­номічній діяльності та господарській діяльності всередині країни;

7. Відсутність стабільного законодавства, науково об­ґрунтованої політики зовнішньоекономічної діяльності.

Розміщення продуктивних сил країн світу, і в тому числі Украї­ни, нерозривно пов'язано з розвитком міжнародного поділу праці і формуванням міжнародних економічних зв'язків.

Міжнародний поділ праці — це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції чи наданні послуг у світовому масштабі.

Кож­на країна світу концентрує на своїй території виробництво пев­них видів продукції, для виробництва якої вона має найбільш сприятливі соціально-економічні і природні передумови. У вироб­ництві продукції галузей спеціалізації країна повинна мати певні переваги перед іншими країнами світу.

Для цього вона повинна мати:

- кваліфіковані кадри;

- розвинуту науково-дослідну базу;

-до­статній природно-ресурсний потенціал;

-вигідне економіко-геог­рафічне положення;

- специфічні агрокліматичні умови;

- значний попит на продукцію галузей спеціалізації на світовому ринку та високий рівень її конкурентоспроможності.

Міжнародний територіальний поділ праці – це процес концентрації в окремих країнах виробництва товарів та надання послуг понад необхідні внутрішні потреби у розрахунку на їхній обмін або продаж іншими країнами..

Розрізняють три типи міжнародного поділу праці:

1. Загальний ТПП – розподіл праці у сфері виробництва: добувна, обробна промисловість, сільське господарство (при цьому міжнародна спеціалізація окремих країн визначається наявністю сприятливих природно - кліматичних умов, при цьому країни-експортери поділяються на індустріальні, сировинні та аграрні);

2. Частковий ТПП – це спеціалізація на рівні певних галузей виробництва, видів готової продукції, що означає зростання ролі міжгалузевого обміну готовими виробами (цьому типу ТПП властивий вищий рівень диверсифікації виробництва та експорту);

3. Одиничний міжнародний ТПП – спеціалізація окремих країн на виготовленні окремих вузлів, деталей, агрегатів та компонентів продукції, на технологічних стадіях промислового виробництва (цей ТПП властивий високорозвиненим країнам).

Міжнародний поділ праці постійно зазнає змін як за структурою товарообігу, так і за набором країн спеціалізації.