38.Диференціація регіонів за рівнем соц.-економ розв. Депресивні території у

Критерії поділу регіонів:

1)ВВП / на душу населення; 2)фінансовий стан регіонів; 3) склад найважливіших галузей вир-ва; 4) показник інвестиційної активності; 5) доходи населення; :6) показники демограф розвитку; 7)зайнятість і ринок праці; 8) товарообіг; 9)показник участі в зовн ек діяльн.

Фактори, що впливають на визначення типології регіонів: наявність або відсутність певних природних ресурсів; наяв. або відсутн. ринку збуту товарів; розвинена або нерозвинена транспортна мережа; впровадження або не впровадження НТП; сприятлива або несприятлива демографічна ситуація.

Регіони поділяються на високорозвинені та проблемні.

Високорозвинені (динамічні)- це регіони з прогресивним станом економіки, високим рівнем життя населення; проблемні-регіони розвиток яких з певних причин відстають від середньодержавного рівня, які поділяються на слаборозвинені - регіони економ. відсталість яких викликана географ та історичними факторами, депресивні-проблемні регіони ,які не взмозі самостійно без допомоги держави вирішити свої проблеми.

Характеристика слаборозвинених регіонів:1)обмежений рівень і нераціональна структура зайнятості 2)несприятливі умови для активізації інвестицій для розвитку соц сфери.

Причини депресивності: 1)несприятлива демографічна ситуація, щ вплив на ринок праці; 2)недосконала територіальна і галузева структури 3)природні та антропогенні катастрофи. 4) соц.-пол. конфлікти 5) виснаження родовищ корисних копалин. 6)погіршення інвестиційної привабливості

Групування регіонів за основними показниками соц-екон розвитку:

-обсяг реалізов. промислової продукції у розрахунку на одну особу;

-обсяг інвестицій в основний капітал на 1 особу постійного населення

-обсяг товарообігу підприємств(у розрахунку на одну особу)

-середньомісячна зар. плата, що нарахована на одного штатного працівника.

Виділяють 7 груп регіонів:

1 група – регіони з високим рівнем інвестицій, товарообороту і зар. платою, належним рівнем розвитку пром-ті. (м. Київ)

2 група – регіони розміщення паливно-енергетичного та металургійного комплексів з високим рівнем зарплати і належним рівнем інвестицій і товарооборообігу (Дон., Дніпропетр,Запоріз обл.)

3 група – регіони з високим рівнем інвестицій, середнім рівнем зарплати і недостатнім равнем товарообігу (Полтавська, Луганська обл.)

4 група – регіони з високим рівнем інвестицій і сер. рівнем товарообігу, розв. пром-ті, зарплати (Харківська, Київська обл., Укр в цілому)

5 група – регіони з сер. рівнем інвестицій, товарообігу і зарплати (Одеська, Львівська, АРК, Севастополь)

6 група – регіони з недостатнім рівнем пром-ті, незначними інвестиціями, низьким товарообігом, зарплатою(Миколаївська, Івано-Франк.,Черкас.,Рівненс.,Сумська обл.)

7 група – регіони з недостатнім рівнем розвитку промисловості, мінімальним товарообігом (Волинська, Закарпатська, Херсонська, Чернівецька, Кіровоградська, Хмельницька, Вінницька, Чернігівська, Житомирська, Тернопільська обл.)

До групи регіонів з високим рівнем депресивності відносяться дві області північного сходу країни (Чернігівська та Сумська), дві області центру України (Кіровоградська та Черкаська), а також Херсонська область. Ці області характеризуються дещо кращими, показниками валової доданої вартості та промислового виробництва, проте у них також низькі доходи громадян та значний рівень безробіття. Переважно це аграрно-індустріальні регіони    Групу регіонів із середнім рівнем депресивності формують області заходу, центру та півдня України. Усі вони мають від’ємне значення інтегрального показника депресивності. Регіони даної групи характеризуються дещо вищими показниками промислового розвитку, а також середніми значеннями рівня безробіття та середньомісячної заробітної плати.    До групи регіонів з відносно низьким рівнем депресивності відносяться ті області, де пересічне значення інтегрального показника має позитивне значення і становить близько 1,0. До цієї групи віднесено також м. Севастополь. Сюди увійшли регіони, які характеризувалися у минулому досить значним економічним потенціалом, особливо Харківська і Луганська області. Економічна криза 90-х років ХХ ст. гостро вдарила по провідних галузях економіки цих областей – приладо- і верстатобудуванню, підприємствах військово-промислового комплексу, транспортному машинобудуванню тощо. Наразі триває поступове відродження їх економічного потенціалу, формуються нові виробництва.    Останню групу формують регіони, що характеризуються найнижчим рівнем депресивності території. До неї увійшли Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська області та м. Київ. Пересічне для даної групи значення інтегрального показника депресивності становить близько 6,0 одиниць. Регіони даної групи характеризуються найвищими показниками валової доданої вартості, промислового виробництва, доходів населення тощо.

Держ регулювання:

1) Спец режим госп діяльності за рахунок ств вільних екон зон та територій пріоритет розв, євро регіонів

2)Надання фінанси підтримки малому і середньому бізнесу

3)Надання держ замовл на виробн. Певн прод

4)Реконструкція госп комплексу

5)Надання соц. Підтримки населення