35. Апк у, галузева структура і особливості розвитку в ринкових умовах

АПК – система, яка поєднує всі продуктивні сили (природні ресурси, праця людей, капітал) забезпеч. в-во с/г проду-ї, її закупівлю, пром. обробку, торгівлю продовольчими і непродовольчими товар. на терит. держави і поза її межами.

Значення АПК

-Вирішує продов. Проблему

-Визначає соц.-економ. розвиток держави

-Рівень життя населення

-Забезпеч перероб пром с/г сировиною

АПК має достатньо складну й розгалужену функціональну й галузеву структуру. До його складу входять 4 основні сфери:

-Сільськогосподарське виробництво — рослинництво і тваринництво, що створюють сировинну базу АПК. Це його основна базова ланка. (65% АПК)

-Галузі, які виробляють матеріально-технічні засоби для галузей АПК. Це — сільськогосподарське машинобудування, виробництво засобів захисту рослин, мінеральних добрив, комбікормова і мікробіологічна промисловість, виробництво тари, спеціального устаткування і приладів для АПК та ін.

-Галузі, які забезпечують переробку сільськогосподарської продукції (харчова, легка).

-Виробнича інфраструктура АПК - спеціалізовані транспорт, складське господарство, матеріально-технічне постачання, інженерні споруди, в тому числі іригаційні системи, заготівля, зберігання сільськогосподарської продукції, науково-інформаційне забезпечення аграрно-промислового виробництва.

Рослинництво

Провідне місце в структурі посівів займають зернові культури. Основними зонами виробництва зерна в Україні є Степ і Лісостеп, де виробляють відповідно по 45 і 40% його за­гального обсягу. В Україні вирощують майже всі зернові культури.) Вирощують технічні культури (Лісостеп і степ) (Терноп, Вінниця, Хмельн, Полтав)

Тваринництво щодо вартості валової продукції є найбільшою галуззю сільськогосподарського виробництва України. потреби населення у м’ясомолочних продуктах, а також потреби інших галузей промисловості в багатьох видах с\г сировини.

На розміщеня тваринництва впливають природні умови, ресурси кормовиробництва і передусім природні кормові угіддя. розміщення і спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а також транспортабельністю продуктів.

У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство, свинярство, птахівництво та вівчарство. Менше значення робочого конярства, кролівництва, ставкового рибництва, кліткового звірництва, бджільництва, шовківництва.)

Основними територіальними формами організації АПК є локальні і регіональні АПК. Локальні АПК формуються на відносно невеликих територіях на основі поєднання агропромислових підприємств з переробки малотранспортабельної сільськогосподар­ської продукції і мають найнижчу ступінь інтеграції.

В межах економічних районів різного рівня розміщення і взаємодія локальних АПК обумовлюють формування відповідного регіональних АПК. Регіональні (територіальні) АПК можуть вклю­чати територію країни, економічного району, автономної респуб­ліки, області, територіально-господарського чи адміністративного району. В межах природно-господарських зон виділяють зональні АПК, сформовані під впливом природних умов відповідної агрокліматичної зони.

перехід аграрної сфери до ринку не можна розглядати ізольовано від загальних соціально-економічних перетворень в державі. Ринок, як відомо, є найважливішим елементом товарного виробництва. З огляду на це ринкові відносини відображають значною мірою специфіку суспільного ладу. Ринок, насамперед, є сферою обміну товарів, організованою за законами руху товарно-грошових відносин відповідно із законом вартості, законом попиту і пропозиції, законом конкуренції та законами грошового обігу.

Прискореного освоєння досягнень науково-технічного прогресу не відбулось, а навпаки, мало місце різке падіння виробничого потенціалу у більшості господарств, повернення до найпростіших технологій. Недостатня матеріальна заінтересованість в результатах праці спричинила масове зниження реальних доходів сільських товаровиробників.