- •1. Періодизація історії. Поняття « Нова історія».
- •2. Головні проблеми соц-екон. Розвитку країн Європи 15 – початку 17 ст.
- •3. Розвиток політичних інститутів у країнах Європи напр. 15 – поч 17 ст.
- •4. Передумови та причини великих географічних відкриттів.
- •5. Експедиції Колумба та Васко да Гами
- •6. Перша навколосвітня подорож ф. Магеллана
- •7. Наслідки великих географічних відкриттів.
- •8. Особливості економічного та політичного розвитку Німеччини кінця 15 – першої половини 16 ст.
- •9. Ідеологія німецького гуманізму (Брант, Роттердамський, Райхлін, Гуттен)
- •10. Зародження реформаційного руху. Головні постулати вчення Лютера і Мюнцера.
- •11. Початок Селянської війни 1524 р. В Німеччині.
- •12. Програмні вимоги повсталих: «12 статтей», «Статейний лист», «Гельбронська програма».
- •13. Релігійна Шмалькальденська війна в Німеччині.
- •14. Кальвінізм та його поширення
- •15. Радикальні напрями протестантизму: анабаптисти, меноніти.
- •16. Поміркована течія протестантизму: цвінгліанство.
- •17. Контрреформація.
- •18. Політична ситуація у Франції в середині 16 ст.
- •19. Перший період релігійних воєн у Франції.
- •20. Головні події другого періоду релігійних воєн у Франції.
- •21. Третій період релігійних воєн у Франції та їх наслідки.
- •22. Економічний та політичний розвиток Нідерландів у складі іспанської імперії
- •23. Початок нац.-визв. Руху в Нідерландах. Іконоборське повстання
- •24. Рішення Аррарської та Утрехтської уній. Утворення Республіки об’єднаних провінцій та її міжнародно-правове значення.
- •25. Внутрішня та зовнішня політика Генріха 4 (1598-1610).
- •26. Передумови Тридцятилітньої війни.
- •27. Головні етапи Тридцятилітньої війни.
- •28. Вестфальський мир.
- •29. Особливості політичного розвитку європейських держав 16-17 ст.
- •30. Внутрішня та зовнішня політика Генріха 4 (1598-1610)
- •31. Стабілізація держ. Влади за часів Людовіка 13 та кардинала Рішильє.
- •32. Фронда: передумови та зміст руху, головін етапи.
- •33. Криза анг. Абсолютизму в роки правління Якова і та Карла і.
- •34. Соціально-економічний розвиток Англії в першій половині 17 ст. Англійське суспільство.
- •35. Ідеологія пуританізму.
- •36. Початок англійської революції п. П. 17 ст. Конституційний етап політичної боротьби.
- •37. Громадянські війни в Англії 17 ст. (1642-1648)
- •38. Індепенденська республіка в Англії.
- •39. Англія в часи протекторату Кромвеля.
- •40. Реставрація Стюартів та відновлення режиму абсолютної монархії.
- •41. Славетна революція 1688 в Англії
- •42. Стабілізація французького абсолютизму за Людовіка 14.
- •43. Монархія Габсбургів (друна пол. 17 – поч. 18)
- •44. Угорщина в складі імперії Габсбургів (друга половина 17-пос.18).
- •45. Німецькі держави після Тридцятилітньої війни. Піднесення Бранденбурсько-Прусської держави.
- •46. Ідеологія Просвітництва.
- •47. Англійське просвітництво.
- •48. Французьке просвітництво.
- •49. Особливості німецького та італійського Просвітництва.
- •50. Особливості ідеології американського просвітництва.
- •51. Соціально-економічні зміни в країнах Європи в 1й пол. 18 ст.
- •52. Завершення аграрної та початок промислової революції в Англії.
- •53. Встановлення конституційної монархії в Англії.
- •54. Зміцнення конституційної монархії в Англії за Георга і та Георга іі.
- •55. Політика «освіченого абсолютизму» в монархії Габсбургів.
- •56. Німецькі землі в епоху «освідченого абсолютизму».
- •57. Перші англійські колонії Північної Америки.
- •58. Північноамериканські колонії та метрополія у другій половині 17 ст.
- •59. Північноамериканські колонії та метрополія в першій половині 18 ст.
- •60. Причини війни північно-американських колоній за незалежність.
- •61. Війна американських колоній Англії за незалежність.
- •62. Декларація незалежності сша та формування держави.
- •63. Конституція сша 1787 р. Та Білль про права.
- •64. Брабантська революція.
- •65. «Революція патріотів» у Нідерландах.
- •66. Внутрішня і зовнішня політика урядів Людовіка 15.
- •67. Суспільно-політичне становище Франції напередодні революції.
- •68. Початок Великої Французької революції.
- •69. Законодавча д-сть Установчих зборів у Франції.
- •70. Політична боротьба в Законодавчих зборах Франції.
- •71. Скликання Національного Установчого Конвенту Франції та протистояння головних політичних угруповань. Проголошення республіки.
- •72. Встановлення якобінської диктатури.
- •73. Організація влади якобінців. Соціально-економічна політика якобінців.
- •74. Переворот 9 термідора та Директорія у Франції.
- •75. Проблеми історії французької революції у французькій історіографії
- •76. Періодизація французької революції та характеристика її етапів.
- •77. Переворот 18 брюмера. Реорганізація системи держ. Управління періоду Консульства та і імперії у Франції.
- •78. Наполеонівські війни в Європі: Прессбурзький і Тільзитський мир.
- •79. Італійський та єгипетський походи Бонапарта.
- •80. Похід Наполеонівської армії в Росію.
- •81. Воєнна кампанія 1813-1814 рр. Перша реставрація Бурбонів.
- •82. Велика Британія наприкінці 18 – початку 19 ст.
- •83. Австрійська держава наприкінці 18 – початку 19 ст.
- •84. Німецькі держави наприкінці 18 – початку 19 ст.
- •85. Італія наприкінці 18 – початку 19 ст.
- •86. Війна іспанського народу за незалежність (1808-1813) та 1 революція в Іспанії
- •87. Сша наприкінці 18 – на початку 19 ст.
- •88. «100 Днів». Крах імперії Наполеона
- •89. Віденський конгрес 1814-1815 рр.
- •90. Заключний акт віденського конгресу.
13. Релігійна Шмалькальденська війна в Німеччині.
У 1530 р. на рейхстазі у Аугсбурзі відбулася невдала спроба досягти згоди між католиками і протестантами шляхом переговорів. Головним представником від протестантів був Філіп Меланхтон – найближчий соратник Лютера, автор основних засад реформованого християнства, тобто лютеранства. Лютеранська церква визнавала тільки два таїнства – хрещення і причастя. Церковні богослужіння спростилися і проводились німецькою мовою. Церква відмовилася від зайвих пишнот, стала «дешевою». Однак католицька більшість рейхстагу не зрозуміла і не прийняла «Аугсбурське віросповідання». В очікуванні неминучої війни з католиками протестанти уклали в 1531 р. у місті Шмалькальдені військо-політичний оборонний союз. Становище Карла 5 стало критичним, бо протестантське віросповідання прийняло троє із семи курфюрстів. У 1546 р. розпочалася Шмалькальденська війна проти протестантських князів. У 1547 р. Шмалькальденська війна між католиками і протестантами завершилася перемогою прибічників Риму. 19 травня 1547 р. було підписано Віттенберзьку капітуляцію, яка зафіксувала перемогу католицького угруповання у Шмалькальденській війні. Проте і в цей критичний час, коли більшість прибічників Лютера залишила Віттенберг через можливі репресії. На початку 50-х рр. XVI ст. позиції протестантів у Німеччині зміцнилися. Моріц Саксонський знову приєднався до євангелічної коаліції, і після запеклих боїв війська Карла V вимушені були відступити з деяких захоплених територій. Незабаром прибічники лютеранства змогли відновити свої позиції в ряді територій Німеччини.
Після тривалої боротьби в 1555 р. було укладено Аугсбурський релігійний мир, який визнав рівноправність лютеранства і католицизму. Він закріпив за князями право самостійно визначати офіційну релігію своїх підданих. Утверджувався принцип: «Чия влада – того віра». Незгодні могли емігрувати. Аугсбурський мир поховав надії на об’єднання Німеччини. Влада німецьких князів посилилась.
14. Кальвінізм та його поширення
Поступово реформація почала поширюватися по всій Європі. Одним із її центрів стала Швейцарія. Великий реформаційний рух тут розгорнувся під впливом ідей Мартіна Лютера. Країна розкололася на католиків і протестантів. Одним із центрів реформації стало м. Женева. Місцеві бюргери прагнули реформи церкви, а тому доброзичливо приймали протестантських проповідників з інших країн. Серед них був і француз Жан Кальвін, якому довелося залишити Францію через звинувачення в лютеранській єресі. У Женеві він започаткував течію в протестантизмі – кальвінізм. Її основні положення він сформулював у праці «Настанови в християнській вірі» (1536 р.) Згідно з його переконаннями, над у усім у цьому світі панує Божа воля. Доля кожної людини визначена Богом наперед: одні обрані для вічного спасіння, іні – прокляті на вічні муки. Але християнин має вірити, що є обраним для спасіння. Показником обраності християнина є успіх у його справі. Це спонукає людино до сумлінної праці й покори перед владою, яка також дається від Бога. Основу кальвіністської церкви становила община віруючих, які самі обирали своїх старшин – пресвітерів і проповідників. Орган, який керував духовними та світськими справами общини, називався консисторія. Головна увага в церковній службі приділялась проповіді й виконанню псалмів. Засуджувалося поклоніння святим мощам та іконам, заохочувалися доноси на тих, хто не виконував ці приписи.
Завдяки великому розповсюдженню праць Кальвіна, його особистому впливові, вчення поширилося у інших країнах Європи, а звідси розповсюдилося в Північній Америці і по всьому світу. Так, у Франції, протестантами якоми опікувався Кальвін, реформатори прийняли „Ларошельське сповідання”, підготоване Кальвіном. Протестанти тут почали називатися гугенотами за прізвищем одного зі своїх керівників – Безансона Гуга. Вчення Кальвіна лягло в основу віровчення Пресвітеріанської Церкви Шотландії, сповідувалось пуританами Англії, частково було прийняте в Англіканській Церкві, а також було прийняте в інших реформатських (кальвіністських) Церквах. У Нідерландах 1571 р. Національний собор в Едмоні прийняв пресвітеріанську кальвіністську систему церковного управління. Однак тут серед протестантів у кальвінізма з’явився богословський противник — армініанство.