63. Конституція сша 1787 р. Та Білль про права.

В травні 1787 у Філадельфії відкрилось засідання Конституційного Конвенту, скликаного для перегляду «Статей конфедерації» 1781р. і вироблення нової конституції. Соціальний склад конвенту (всього 55 осіб) – 20 плантатори, 23 банкіри, купці, промисловці, 10 адвокати, 2 лікар і вчитель, і не було жодного фермера, ремісника чи робітника.

За конституцією ств. Союзна або федеральна держава, хоч у штатах зберігалось широке самоврядування. Законодавча влада надавалась конгресові, який склд. З палати представників і сенату. Завдання сенату – впливати на законодавство палати представників у консервативному дусі. Виконавча влада передавалась президентові, якого обирали двоступеневими виборами. Призедент мав призначати міністрів, які мали відповідати тільки перед ним, мав право ВЕТО. За конституцією ств. Верховний суд США із довічно призначеними суддями. Він міг скасувати закони якщо визначав, що вони суперечать конституції.Ця конституція закріплювала вигідні положення для рабовласників і буржуазії. Рабство негрів було узаконене. Рабів утікачів належало повертати господарям. Конс титуція не надала жодних прав жінкамЗ конституцією не погоджувались фермери, міська дрібна буржуазія, дрібні плантатори Виразником їх прагнень стали анти федералісти на чолі з Томасом Джеферсоном. Вони пропонували ввести до конституції поправки.

У 1789 було обрано конгрес, 1-им президентом став Вашінгтон. Конгрес змушений був у 1792р. включити до конституції 10 поправок, в яких проголошувалась свобода слова, друку, право зборів і петицій, недоторканість особи, житла. Ці поправки – «Біль про права»

64. Брабантська революція.

Брабантськая революція 1789-1790, буржуазна революція, що почалася в Брабанті; стала спробою звільнення бельгійських провінцій, які входили з 1714 до складу Австрійської імперії. На початку 1787 за широкої участі міської бідноти і селянства в бельгійських провінціях утворився антиавстрійські національний фронт, на чолі якого стали представники буржуазних партій - консервативної, що захищала інтереси католицької церкви, великих землевласників і цехових корпорацій («ноотісти»), і ліберальної, що об'єднувала частина середньої і дрібної міської буржуазії («вонкісти»). Під впливом Великої французької революції антиавстрійський рух посилився; в місті Бреда у вересні 1789 був створений Революційний комітет з представників «ноотистів» і «вонкістів». У жовтні 1789 бельгійська волонтерська армія, перейшовши бельгійсько-голландський кордон, почала військові дії проти австрійських військ на території Брабанта. Народні повстання, що почалися в Брюсселі та інших бельгійських містах, дозволили повстанцям на початку грудня завершити звільнення майже всієї території Бельгії. 7 січня 1790 за ініціативою лідерів «ноотістів» Г. ван дер Ноот і Г. Ейпена в Брюсселі був скликаний Національний конгрес звільнених провінцій, який оголосив про позбавлення влади австрійського імператора Йосифа II і 11 січня 1790 проголосив незалежність Сполучених Штатів Бельгії. Конституція, прийнята Національним конгресом, носила буржуазно-аристократичний характер. Вимоги селянства про скасування ще залишалися феодальних повинностей не були задоволені. Внаслідок цього значна частина селян відійшла від участі в революції. Незабаром «ноотісти» виступили проти «вонкістов», які зажадали розширення виборчих прав, і в ніч з 15 на 16 березня 1790 розгромили їх. Скориставшись важким внутрішньополітичним становищем сполучених штатів Бельгії, Австрія в грудні 1790 знову підпорядкувала собі цю територію.

Брабанська рев завершилась поразкою для бельг пров, але мало вел значення – Бельгія яе федеративна і незалежна держ існувала 10 місяців.