2.2. Доходна, зовнішньоекономічна, створення нових робочих місць, вирівнююча.

Туризм - категорія економічна, тому що держава, приймаючи туриста, продає йому місцеві послуги, створює робочі місця для своїх громадян, отримує величезні прибутки від ввезення валюти. У багатьох країнах туризм є найбільш прибутковим видом економічної діяльності і істотним джерелом вступів від експорту і зростання національної економіки. Так, доля прибутків від туризму в загальній сумі прибутків від експорту товарів і послуг в Іспанії, Австрії і Греції досягає 25-30%, а на Кіпрі і в Панамі - майже 50%.

Туризм, проте, може зробити і негативна дія на економіку. Так, виробництво туристської продукції і послуг вимагає перекидання ресурсів з інших сфер економіки, де потреба в них також висока. Тому для складання повної картини потрібно оцінити, наскільки доцільне залучення в туризм рідкісних для нього ресурсів замість використання їх в інших сферах.

Серед витрат, які несе приймаюча сторона, є, наприклад, такі, які торкаються товарів, звичних для іноземного туриста, але не вироблюваних або не споживаних в країні перебування. Крім того, доводиться розширювати і облаштовувати аеропорти, вокзали, морські і річкові порти, готелі, дороги і так далі. Спровокована розвитком туризму інфляція може привести до скорочення кількості вживаних місцевим населенням товарів (наприклад, продуктів). Цей інфляційний ризик особливо великий в країнах, що розвиваються, із-за нееластичності пропозиції і неможливості імпортувати деякі товари (зокрема, якісні продукти) унаслідок низького курсу місцевої валюти. Інфляцію можна припинити, скоротивши попит з боку іноземних і місцевих споживачів і збільшивши імпорт за рахунок фінансових коштів, що отримуються від тих же іноземних гостей і так далі

У сучасній світовій практиці як основні показники економічного ефекту туристської індустрії для народного господарства тієї або іншої країни використовують наступні змінні:

- вклад туризму в створення національного доходу;

- долю прибутків від туризму в експорті країни;

- долю витрат на туризм в імпорті країни;

- кількість робочих місць в туризмі;

- вплив туристської індустрії на регіональний розвиток.

Таким чином, можна виділити наступні основні економічні функції міжнародного туризму: прибуткову, зовнішньоекономічну (баланс прибутків від туризму і витрат на нього), створення робочих місць, вирівнюючу. Коротко розглянемо кожну з них.

Прибуткова (доля туризму у ввп країни).

Макроекономічні показники характеризують стан економіки країни в цілому. Центральним і найважливішим макроекономічним показником є валовий внутрішній продукт (ВВП). Він розглядається як самий загальний індикатор рівня економічного розвитку та добробуту країни, а також служить основою для розрахунку інших показників.

ВВП є вартістю кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні за певний період, звичайно за рік. Для визначення об'єму ВВП використовують два основні способи: за сумою доходів і за сумою витрат. У складових частинах ВВП можна виділити туристські складові  доходи, отримані від міжнародного туризму, непрямі податки на турбізнес (податки на майно, ліцензійні платежі, митні збори), заробітна платня працівників індустрії туризму, рентні платежі (періодично підіймається питання про те, щоб ввести так звану туристську ренту) і, нарешті, відсотка і доходів від власності та прибутків фірм.

ВВП використовується при рішенні цілого ряду економіко-статистичних задач. До числа найважливіших із них відноситься вимірювання темпів економічного зростання. Економічне зростання характеризує зміни об'єму вироблюваних у країні товарів і послуг і вимірюється динамікою реального ВВП звичайно за рік або зміною ВВП на душу населення. Економічне зростання залежить від зміни темпів (див. табл. 1).

Таблиця 1