особливі.

Головним координатором діяльності держав та національних туристських адміністрацій в області туризму і міжнародних подорожей є ООН. У рамках ООН діє ряд регіональних комісій, пов'язаних з міжнародним туризмом – Економічна комісія для Латинської Америки і Карибського району (ЕКЛАК), Економічна комісія для Західної Азії (ЕКЗА), Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО), Економічна комісія для Африки (ЕКА).

Важливий внесок у гармонійний розвиток туризму вносить діяльність численних міжурядових і неурядових організацій, таких як Міжнародна організація Праці (МОТ), Всесвітня Організація Охорони здоров'я (ВОЗ), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародна морська організація (ММО), Міжнародна Організація Цивільної Авіації (МКАО) та ін.

2. Найвідомішою світовою туристичною організацією загального характеру в системі ООН є Всесвітня туристська організація (ВТО). Важливими напрямами діяльності ВТО є спрощення туристського обміну і формальностей; визначення і узгодження законодавчого порядку регулювання туризму, в т.ч. при виникненні надзвичайних обставин (епідемій, стихійних лих та ін.); допомога в розробці державної політики в області встановлення раціональної взаємодії між сторонами, що беруть участь в туризмі. Робочими органами ВТО є Генеральна Асамблея; Виконавча Рада; Секретаріат.

Серед провідних світових організацій загального характеру відмітимо також Всесвітню раду з подорожей та туризму (ВТТС) та Міжнародну асоціацію світового туризму (МТ). В області туристичного бізнесу та підприємництва діють такі організації, як Всесвітня організація туристичних агентств (ВАТА) та Всесвітня федерація асоціацій туристських агентств (ФУААВ).

3. До світових туристичних організацій галузевого характеру відносяться: Міжнародна організація цивільної авіації (ICAO), Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA), Міжнародну організацію агентів авіакомпаній (IATAN), Міжнародна асоціація морських пасажирських перевізників (ИПСА), Міжнародна готельна асоціація (МГА), Міжнародний союз національних асоціацій готелів, ресторанів та кафе (Хо-ре-Ка), Міжнародна асоціація конгрес них центрів (АИПК) та ін.

4. Найбільш відомі регіональні туристичні організації загального характеру – Європейську комісію подорожей, Азіатсько-тихоокеанська туристська асоціація (PATA), Північноамериканське об'єднання підприємств туристської індустрії є (ASTA), Національна туристична асоціація Великобританії (АВТА), Національна туристична асоціація Німеччини (DRV), Установа туристичних агентів Туреччини (TURSAV), Асоціація туристичних агентів Японії (JATA), Арабський туристичний союз (ЮАТ), Карибська асоціація з туризму (КТА) та ін.

5. Із регіональних туристичних організацій галузевого характеру необхідно виділити такі: Азіатсько-Австралійська готельна та ресторанна асоціація (ААХРА), Асоціація азіатських авіакомпаній (ОАА), Міжамериканська готельна асоціація (ИАХА), Арабський готельний союз (ЮАХ), Асоціація африканських авіакомпаній (АФРАА), Асоціація європейських авіакомпаній (АЕА) та ін.

6. В групу спеціалізованих міжнародний туристичних організацій входять організації з різних видів туризму соціальному, молодіжному, діловому, конгресному і ін. До їх числа відносяться, зокрема, Міжнародне бюро по соціальному туризму (БИТС), Міжнародна федерація соціального туризму (ФИТС), Федерація міжнародних молодіжних туристських організацій (ФИЮТО), Міжнародна асоціація ділового туризму (ИБТА), Асоціація фахівців з організації корпоративних поїздок (ACTE), Міжнародна асоціація конгресних і гостьових бюро (ИАКВБ), Асоціація з організації спеціалізованих конференцій (ПКМА).

7. До групи особливих організацій туристської сфери різного профілю відносять Міжнародну федерацію журналістів і письменників, що освітлює питання туризму (ФИЖЕТ), Міжнародну асоціацію з документації та інформації в області культури та туризму (АДИКТ), Всесвітню асоціацію з професійного навчання в області туризму (АМФОРТ), Асоціацію з досліджень в області туризму та подорожей (ТТРА), Міжнародний клуб гідів (ИГК) і Міжнародний союз охорони природи та ресурсів (ИЮКН).

8. Міжнародно-правове регулювання туризму і туристичних послуг ґрунтується на міжнародних договорах і актах спеціалізованих міжнародних організацій. За час діяльності міжнародних організацій були прийняті ряд найважливіших документів з питань туризму; основні з них: Загальна резолюція римської конференції ООН по міжнародному туризму і подорожам, 1963 р.; Завершальний акт Ради безпеки і співпраці в Європі, 1975 р.; Манільська декларація по світовому туризму, 1980 р.; Документ Акапулько Всесвітнього Радого з туризму 1982 р.; Хартія туризму і її розділ "Кодекс туризму" 1985 р.; Гаагська декларація по туризму, 1989 р.; Осакська декларація по туризму, 1994 р.; Глобальний етичний кодекс туризму, 1999 р.; Осакська декларація тисячоліття, 2001 р.

Розділ 1.4. Тема: "Статистика міжнародного туризму"

Зміст

1. Історія появи та розвитку статистичного обліку у міжнародному туризмі.

2. Показники, що характеризують туристичні потоки.

3. Статистика туристичних доходів та витрат.

4. Вплив міжнародного туризму на платіжні баланси країн світу.

5. Методи статистичного обліку в туризмі.

Ключові слова: статистичний облік, туристичний баланс країни, методи туристичних спостережень, спеціальні туристичні спостереження.

Цілі та завдання розділу:

• мати уяву про основні етапи розвитку статистичного обліку у міжнародному туризмі;

• актуалізувати знання щодо показників, що характеризують туристичні потоки;

• дізнатися про вартісні оцінки туризму, необхідні для вивчення його впливу на національну економіку;

• ознайомитися рівнями впливу міжнародного туризму на платіжні баланси країн світу;

• дізнатися про існуючі методи статистичного обліку в туризмі.

Методичні рекомендації по вивченню Розділу 1.4.

• при вивченні розділу 1.4. ви розглянете еволюцію поглядів на місце і роль туризму в національному господарстві і спроби оцінити його економічний вклад;

• вивчаючи пункт 1 спробуйте відповісти на питання: "під впливом яких процесів відбувся розвиток статистичного обліку у міжнародному туризмі";

• вивчаючи пункт 2 спробуйте відповісти на питання: "який показник є більш важливим для статистики країни кількість прибуттів (відбуттів) чи тривалість перебування";

• опановуючи пункт 3 зверніть увагу склад туристських витрат;

• вивчаючи пункт 4 зверніть увагу на класифікацію країн за положенням туризму в їх платіжному балансі С.А.Щєрбаковою;

• опановуючи пункт 5 детально проаналізуйте різні форми збору інформації, що використовує статистика міжнародного туризму.

Завдання до навчальних матеріалів:

13. Прочитати матеріали до розділу.

14. Скласти тезисний план.

15. Законспектувати основні теоретичні положення (пункт 1 законспектуйте у виді хронологічної таблиці).

16. Скласти блок-схему взаємозв’язку ключових понять розділу.

1. Історія появи та розвитку статистичного обліку у міжнародному туризмі.

Проблеми статистичного обліку є центральними в дослідженнях туризму. Тому в дистанційному курсі питання статистики туризму, хоча ним і присвячений спеціальний розділ, піднімаються також в інших розділах. Вони є складовими, зокрема, при визначенні туристської індустрії. Такий розподіл навчального матеріалу певною мірою відбиває еволюцію поглядів на місце і роль туризму в національному господарстві і спроби оцінити його економічний вклад.

Дослідження міжнародного туризму вимагає кількісних показників, в основі яких лежать статистичні дані. Почало систематичному обліку туристських потоків належало в першій половині XX ст. В 1929 р. Австрію відвідали близько 2 млн. чоловік, Швейцарія - 1,5 млн., Італію - понад 1 млн. На хвилі туристського руху у ряді європейських країн складається статистика подорожей. Проте тоді вона ще не мала самостійного значення. Збір і обробка відомостей здійснювалися в інтересах національної безпеки, контролю за міграційними процесами і дотримання законодавства про оподаткування. Власне туристські цілі відходили на задній план. Туристи враховувалися разом з іншими подорожуючими особами, тобто не виділялися як особлива категорія.

Новий етап в розвитку статистики міжнародного туризму наступив у кінці 40-х - початку 50-х років. Після війни європейські країни зіткнулися з багатьма господарськими проблемами: розрухою, хаосом в управлінні, розвалом товарної і фінансової систем. Стабілізація ситуації вимагала цілого комплексу скоординованих дій. У цих умовах уряди звернулися до міжнародного туризму, покладаючи на нього великі надії. З ним зв'язували активізацію платіжного балансу, досягнення фінансової рівноваги і, зрештою, довгостроковий економічний підйом.

У 60-і роки увага урядів індустріальних країн Заходу і міжнародних організацій була сфокусована на положенні країн, що розвиваються. Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам (1960 р.) і оголосила поточне десятиліття "Декадою розвитку". Для країн Третього світу консультанти розробили програми подолання економічної відсталості, в яких туризму відводилося істотне місце.

Із зростанням об'єму і економічного значення туризму йшов розвиток статистики. Поступово прості облікові операції ускладнювалися і стали включати елементи аналізу туристської міграції. Нині статистика туризму, охоплюючи великий круг питань, ведеться в цілях оцінки вкладу міжнародного туризму в економіку країни, зокрема, його впливу на платіжний баланс; виявлення основних напрямів і тенденцій розвитку туризму для планування його матеріально-технічної бази; проведення маркетингових досліджень і просування туристського продукту до потенційних споживачів.

За кожним з перерахованих напрямів статистичних спостережень стоїть конкретний користувач інформацією. Це - уряди, національні туристські адміністрації і підприємства-виробники туристських товарів і послуг. В процесі роботи усі вони потребують новітньої інформації про туризм і визначають її зміст, об'єм, форми і періодичність представлення.

2. Показники, що характеризують туристичні потоки.

Статистика міжнародного туризму включає два основні розділи: статистику туристських потоків і статистику туристських прибутків і витрат. Для кожного з них ВТО розробила перелік основних показників, інформативних і відносно легко вимірюваних.

Найважливішими показниками туристських потоків є кількість прибуттів (відбуттів) і тривалість перебування.

Під кількістю прибуттів (відбуттів) розуміється число зареєстрованих туристів, що прибули до тієї або іншої країни (вибули з неї) за певний період часу, зазвичай календарний рік.

Оскільки турист може відвідати декілька країн впродовж року і навіть в ході однієї поїздки побувати в різних державах, фактична чисельність туристів менше кількості прибуттів.

Статистика прибуттів (відбуттів) містить кількісний опис туристських потоків у світі. До кінця 90-х років XX ст. число міжнародних туристських поїздок перевищило 650 млн. Незважаючи на короткочасні коливання і спади в окремі роки, в розвитку туризму простежується стійка тенденція до підвищення. Середні щорічні темпи приросту туристських прибуттів за період з 1950 по 1999 р. складають 7%.

Статистичні дані про прибуття групуються по цілях подорожі, видах використовуваного транспорту, місяцях заїздів, регіонах і країнах походження туристів.

Проаналізуємо динаміку в’їзного туризму за період з 1980 року до 2009 років в розрізі п’яти туристичних макрорегіонів. Кількість міжнародних туристичних прибуттів в динаміці наведені в таблиці 1 та зображені на діаграмі (див. рис. 1). З таблиці видно, що починаючи з 1980 року, міжнародний туризм набуває значного розвитку, з кожним роком підвищуючи темпи свого зростання. Така позитивна тенденція спостерігалась до 2008 року. 2008 рік був досить суперечливим з точки зору зниження темпів розвитку міжнародного туризму. Дослідники ВТО виділили 3 головні причини таких негативних тенденцій:

– глобальна фінансова криза;

• зростання цін на споживчі товари та паливо;

різкі коливання валютних курсів.

Таблиця 1

Динаміка в’їзного туризму за період з 1980 р. до 2009 р. за макрорегіонами

Примітка. Складено на основі даних ВТО

Рис. 1. Міжнародні туристичні прибуття в динаміці за субрегіонами

Так у 2009 році міжнародні туристичні прибуття скоротились на 4 % в порівнянні з 2008 роком до 880 млн., що перевищило їх зниження у 2008 році в порівнянні із 2007 роком, яке становило 1 % на той час. Але зважаючи на динаміку в розвитку міжнародного туризму до дії вищенаведених трьох причин, можна переконливо стверджувати, що спад викликаний не внутрішніми факторами його розвитку, а зовнішніми. І саме подолання глобальної фінансової кризи дасть змогу вивести галузь туризму на зростаючі темпи його розвитку.

Регіональний розподіл міжнародних туристських потоків в головних рисах склався давно. З початку масових туристських обмінів по теперішній час на світовому ринку туризму помітно виділяється Європа (386 млн. прибуттів в 1999 р.). Цей регіон користується великою популярністю у самих європейців, а також жителів США і Канади. Другу позицію довгі роки міцно утримує Америка (127 млн. прибуттів в 1999 р.). Європа і Америка, передусім Північна, є ключовими туристськими регіонами. На них доводиться 4/5 усіх прибуттів у світі.

Динаміка міжнародного туризму по регіонах світу в останні 45 років виявляє істотні відмінності. При загальному 20-кратному збільшенні туристських потоків на планеті в Європі і Америці вони росли темпами, близькими до середньосвітових (6,6 і 5,9% в рік відповідно). Молоді туристські регіони - Азіатсько-тихоокеанський, Ближній - Східний і Африканський - розвиваються швидше. У окремі роки темпи приросту туристських прибуттів в них виражаються двозначними цифрами. Проте вони менш стійкі до дії, часто негативної, політичних і економічних чинників. Періоди прискореного зростання туризму в них змінюються стагнацією і спадами.

За минулі десятиліття найбільш динамічним був Азіатсько-тихоокеанський регіон (АТР), в якому середні багаторічні темпи зростання числа прибуттів в 9 разів випереджали середньосвітові. Деяке скорочення туристської активності в країнах АТР в 1997-1998 рр. було пов'язане зі світовою фінансовою кризою. Але вже в 1999 р. регіон здолав його наслідки, поставивши новий рекорд з туристських прибуттів - 94 млн. поїздок.

Африканський континент і Близький Схід, відвідуваність яких збільшується порівняно швидко, при низьких абсолютних значеннях показника прибуттів чинять слабкий вплив на світову динаміку туризму.

Нерівномірність темпів зростання міжнародного туризму в територіальному розрізі привела до зміни його регіональної структури в 90-х роках в порівнянні з 1950-1970 рр. Доля Європи і Америки знизилася при одночасному підвищенні питомої ваги Азіатсько-тихоокеанського регіону і деякої стабілізації положення інших регіонів світу.

У XXI ст. територіальна структура міжнародного туризму продовжуватиме мінятися при збереженні колишніх тенденцій розвитку.

За прогнозами ВТО на 2020 р., Європа утримає домінуючі, хоча дуже ослабілі, позиції на ринку туризму (717 млн. прибуттів). Азіатсько-тихоокеанський регіон вийде на друге місце (438 млн. прибуттів). Америка, перемістившись на ступінь нижче, замикатиме трійку лідерів (284 млн. прибуттів).

Кількість прибуттів (відбуттів) служить основним показником, що характеризує туристський рух. Прибуття (від'їзду) враховуються в абсолютному вираженні у вигляді числа поїздок за той або інший відрізок часу. Проте абсолютні показники туристських потоків не дозволяють судити про рівень туристської активності, оскільки вони залежать від загальної чисельності населення. Тому для оцінки інтенсивності туристських обмінів кількість прибуттів (відбуттів) розраховується на 100 чоловік населення, тобто виражається у вигляді відносної величини.

За даними ВТО, на 100 чоловік доводиться в середньому 10 поїздок. По окремих регіонах і субрегіонах значення показника істотно відхиляються від середньосвітового рівня. Якщо в Центральній Африці і Південній Азії в 1995 р. реєструвалося 0,5 прибуттів на 100 чоловік населення, то в Карибському басейні і Океанії не менше 40.

Найвища туристська активність відзначається в Європі. У усіх субрегіонах - Західній, Північній, Південній, Центральній і Східній Європі - кількість прибуттів, а також поїздок за кордон з розрахунку на 100 чоловік більше середньосвітового рівня. Для прибуттів максимальних значень показник набуває в Південній і Західній Європі - понад 60 прибуттів на 100 чоловік, для поїздок за кордон в Північній і Західній Європі - більше 70 відбуттів на 100 чоловік.

Разом з кількістю прибуттів (відбуттів) в статистиці туристських потоків використовується інший показник - тривалість перебування. Вона вимірюється в годинах для одноденних поїздок і ночівлях для відвідувань-перебувань.

Під ночівлею розуміється одна доба, проведена одним туристом у цій країні (місці призначення).

Тривалість перебування усіх туристів в країні протягом певного тимчасового періоду, тобто загальна кількість ночівель, розраховується як произведение числа туристських прибуттів на середню тривалість перебування одного туриста в країні.

Облік ночівель лише на перший погляд здається простою і легкою справою. Між тим можна навести немало прикладів з життя, що ставлять в безвихідь навіть найдосвідченіших фахівців. Чи здійснює ночівлю автомобіліст, що здійснює подорож і що зупиняється в мотелі на декілька годин, щоб прийняти душ, відпочити і того ж дня знову відправитися в дорогу? А що можна сказати про людину, яка відвідує родичів (за межами свого звичайного середовища) і повертається додому після півночі? Для відповіді на ці і інші аналогічні питання ВТО рекомендує керуватися двома критеріями: дати прибуття в місце призначення і вибуття з нього повинні розрізнятися, а подорожуюча особа фактично ночувати під час відсутності на постійному місці проживання.

Залежно від тривалості перебування (числа ночівель) виділяють декілька сегментів ринку подорожей (див. табл. 2). Короткострокові поїздки (1-3 ночівлі) робляться для відпочинку і розваг у вихідні і святкові дні, а також з діловими цілями. До другої групи (4-7 ночівель) входять поїздки з різними мотивами, здійснювані переважно під час додаткової відпустки. Цей сегмент ринку розвивається випереджаючими темпами. Середньострокові поїздки (8-28 ночівель) відвідувачі здійснюють, знаходячись в тривалій відпустці, головним чином для відпочинку. Нарешті, поїздки тривалістю 29-91 і 92-365 ночівель відносяться до довгострокового туризму. Частина осіб, передусім економічно неактивних, роблять їх для відпочинку, розваг і лікування, інша - з діловими і професійними цілями (монтаж устаткування і ін.).

Таблиця 2.

Шкала тривалості перебування

За даними ВТО, загальна кількість туристських ночівель у світі в 1994 р. склала 8,2 млрд. Основна їх доля - близько 70% - доводиться на внутрішній туризм. Статистичні дані про ночівлі групуються по календарних місяцях, типі і категорії засобів розміщення, а також територіальній ознаці. Тривалість перебування туристів неоднакова по країнах (див. табл. 3). Ці відмінності обумовлені туристською спеціалізацією приймаючої країни (діловий туризм або подорожі заради розваги і відпочинку), рівнем цін на її внутрішньому ринку, характером туристських потоків (транзитні або кінцеві), віддаленістю від основних ринків виїзного туризму і деякими іншими чинниками. Залежно від їх поєднання середня тривалість перебування, наприклад, в країнах (територіях) Азіатсько-тихоокеанського регіону міняється від трьох ночівель в Сінгапурі до 24 в Австралії.

Таблиця 3.

Середня тривалість перебування міжнародних туристів в країнах (територіях) Азіатсько-тихоокеанського регіону

На відміну від статистики прибуттів, що дає загальне уявлення про об'єм туристських потоків, статистика тривалості перебувань містить характеристику туристських подорожей. Зібрана нею інформація про транзитні і кінцеві поїздки використовується при вивченні попиту різних груп туристів на послуги з розміщення.

Розглянуті вище показники туристських потоків застосовуються не лише при статистичному обліку іноземних туристів, але і відносно місцевого населення, що відбуває за кордон або подорожує в межах своєї країни. Тим самим забезпечується порівнянність баз даних в'їзного, виїзного і внутрішнього туризму.

3. Статистика туристичних доходів та витрат

Статистика туризму, разом із статистикою туристських потоків, включає другий, не менш важливий розділ - статистику туристських прибутків і витрат. Він містить вартісні оцінки туризму, необхідні при вивченні його впливу на національну економіку, зокрема платіжний баланс країни, а також для характеристики секторів самої індустрії туризму.

Концепція туристських витрат. Ключовим поняттям другого розділу статистики туризму є туристські витрати. Вони прямо ув'язуються з кінцевим споживанням товарів і послуг і відбиваються в системі національних рахунків.

Туристські витрати - це загальна сума споживчих витрат, які несе відвідувач або від його імені будь-яка інша особа при підготовці і в ході поїздки, а також під час перебування в пункті призначення.

У основу концепції туристських витрат покладений ряд принципів. Згідно з рекомендаціями ВТО обліку підлягають тільки ті витрати відвідувачів, туристів і екскурсантів, які є економічно значущими. Їх може нести сам відвідувач або від його імені будь-яка інша фізична або юридична особа. Наприклад, в подорожі голова сім'ї, що розпоряджається бюджетом, оплачує товари і послуги від імені усіх її членів. Витрати під час перебування у родичів і знайомих нерідко бере на себе приймаюча сторона. Поїздки фінансуються також юридичними особами: підприємствами, коли йдеться про службові відрядження або заохочувальні тури за підсумками роботи; добродійними установами організуючими поїздки для дітей, літніх людей і деяких соціально ущемлених груп населення; державою. У ряді випадків воно субсидує туризм із спортивними, лікувальними і освітніми цілями.

Витрати відвідувача визначаються вартістю товарів і послуг, що придбавалися їм для задоволення потреб. Як і самі запити, вони надзвичайно різноманітні: від послуг з перевезення, розміщення і харчування до невеликих предметів тривалого користування, товарів поточного туристського споживання і сувенірів. Усі вони споживаються особисто відвідувачем, за винятком подарунків. Проте і в цьому випадку, незважаючи на те що їх володарем стає інше, не подорожуюча особа, понесені витрати відносяться до туристських.

Об'єм туристських витрат рекомендується встановлювати за фактичними витратами на товари і послуги з урахуванням діючих знижок і націнок, чайових і ін., незалежно від форми їх оплати - готівкою, дорожніми чеками, за кредитними картками і іншим способом.

Склад туристських витрат. Одна з головних і найбільш помилкових проблем статистики туризму залишається впорядкування складу туристських витрат. Він обумовлений часом, коли відвідувач несе витрати (при підготовці, в ході або по закінченню поїздки), а також типом туризму. Відповідно виділяються внутрішні туристські витрати, пов'язані з подорожами резидентів по своїй країні, і міжнародні. Важливе значення для розуміння економічної природи останніх має направлення руху відвідувача з країни походження в країну призначення. Виїзний туристський потік співвідноситься з категорією міжнародних туристських витрат, а в'їзний - зі вступами від міжнародного туризму.

У матеріалах ВТО міжнародні туристські витрати визначаються через витрати постійних жителів якої-небудь країни під час їх подорожі за кордоном. У числі іншого вони включають оплату послуг іноземних транспортних компаній по міжнародних перевезеннях, а також передоплату товарів і послуг, що придбавалися за кордоном. У балансі поточних розрахунків як парне їм використовується показник вступів від міжнародного туризму. Він розраховується як сума усіх витрат іноземних відвідувачів в країні призначення. Обидва показники будуються за єдиною методикою і відбивають тільки ті витрати, які пов'язані з трансграничним рухом грошових коштів (див. табл. 4).

Таблиця 4.

Склад туристських витрат

В цілях уніфікації положення і забезпечення порівнянності туристських витрат ВТО рекомендує наступне їх угрупування: 1) комплексні тури, що є набором послуг і що реалізовуються за єдиною ціною без розбиття на складові елементи; 2) розміщення; 3) харчування; 4) транспорт; 5) рекреаційних, культурних і спортивних товарів і послуги, включаючи вхідну плату до установ культури, відпочинку і розваг, витрати на купівлю, ремонт і експлуатацію спортивного інвентарю під час поїздки, оплату навчання окремим видам спорту, нетривалих екскурсій, а також послуг гідів; 6) магазинних покупок; 7) інших статей - страхові платежі, комісійні збори, вартість роздрукування фотографій і так далі.

Величина і структура витрат туристів під час відпустки залежать від ряду обставин. Фахівці Міжнародного центру досліджень з економіки туризму при Венеціанському університеті Ка'Фоскарі (Італія) виділили п'ять чинників:

• країна походження туриста. Її соціокультурний вигляд здійснює сильний вплив на купівельну поведінку туристів. Крім того, з країною походження туриста пов'язаний так званий "ефект обміну валюти". Він часто визначає вибір тій або інший дестинації (країни відвідування), а якщо вибір вже зроблений, - об'єм планованих туристом витрат. Це відноситься передусім до країн, що входять в зону долара або німецької марки, а з недавнього часу і до Японії;

• район і місце відпочинку. Проведені в Італії дослідження показали, що поїздки по містах мистецтв обходяться туристам дорожче, ніж відпочинок на морі, в горах або на озерах. Величина витрат також розрізняється по туристських центрах. У Венеції вони, як правило, вище, ніж в Падуї і Вероне;

• тип розміщення. Об'єм витрат залежить від виду розміщення (готель, кемпінг, туристське село і так далі) і його категорії;

• тривалість відпочинку. Вона впливає на вибір виду транспорту для проїзду на курорт, типу розміщення, а також розмір покупок товарів і послуг, що здійснюються туристом на відпочинку, тобто відбивається на головних статтях туристських витрат;

• час відпочинку (сезон, несезон, міжсезоння). Величина туристських витрат міняється услід за сезонними коливаннями цін на проїзд і проживання на курорті.

Кожна поїздка відрізняється певним співвідношенням цих п'яти характеристик, туристом тих або інших товарів і послуг, що впливає на вибір, і, отже, розмір і структуру витрат.

У 2010 р. міжнародні туристські витрати (без урахування транспортних перевезень) склали близько 919 млрд. ам. дол. Велика частина їх (близько 406.2 млрд. ам. дол.) доводиться на Європу, яка генерує понад половину усіх туристських потоків у світі. На другому місці знаходиться Азіатсько-тихоокеанський регіон - 248.7 млрд. ам. дол., на третьому – Америка – 182.2, четверту та п’яту позицію займають Близькосхідний та Африканський макрорегіони з показниками 50.3 та 31.6 відповідно.

Основні витрати на міжнародний туризм, за даними ВТО, несе населення індустріально розвинених країн, головним чином Німеччини та США (див. табл. 5). На долю цих двох країн доводиться біля 17% усіх витрат. Окрім них, помітну роль у формуванні міжнародних туристських витрат, їх величини і структури, грають Китай та члени "великої вісімки" – Великобританія, Франція, Канада, Японія, Італія та Росія.

Таблиця 5.

Країни-лідери за витратами на міжнародний туризм у 2010 р.

Попередньо розглянута тенденція спостерігається і в даному випадку, оскільки показники нерозривно пов’язані один з одним. Стрімке зростання надходжень до 2008 року переконує у всебільшому збільшенні питомої ваги туристичних послуг в загальній структурі світового ринку послуг (див. табл. 6).

Таблиця 6

Динаміка міжнародних туристичних грошових надходжень за період з 1980 р. До 2009 р. За макрорегіонами

Примітка. Складено на основі даних ВТО

Доходи від міжнародного туризму концентруються в групі розвинених країн Північної Америки (США) і Західної Європи (Великобританія, Німеччина), середземноморських (Італія, Франція, Іспанія, Туреччина) і АТР (Австралія, Японія, Китай, Гонконг (Китай)) країнах. На їх частку в 1998 р. доводилася половина усіх доходів.

Список 10 самих прибуткових туристських дестинацій очолюють США. Вони лідирують з великим відривом, який останніми роками збільшується. За даними ВТО, в 2010 р. доходи від міжнародного туризму в США в 2 рази перевищували їх об'єм в Іспанії, що займає друге місце. У 1980 р. розрив між ними був менш істотним - 1,2 разу (10,1 і 8,2 млрд. ам. дол. відповідно). У провідну десятку увійшов також Китай, який пересунувся з 7-го місця в 1998 р. на 4-е місце (див. табл. 7). Жодна держава Центральної і Східної Європи не змогла здолати 7-мільярдний рубіж.

Таблиця 7.

Десять країн-світові лідерів за прибутками від міжнародного туризму в 2009-2010 рр.

4. Вплив міжнародного туризму на платіжні баланси країн світу

Однією із традиційних статистичних форм даних про економічний розвиток країни та його фінансове положення є платіжний баланс. Платіжний баланс  це систематизований запис всіх економічних операцій між резидентами даної країни та рештою світу протягом певного періоду часу, як правило, року. Платіжний баланс відображає не індивідуальні, а сукупні операції між даною країною та іншими державами.

Платіжний баланс, що відображає стан міжнародних економічних відносин даної країни з рештою світу, виступає найважливішим орієнтиром при розробці макроекономічної політики (бюджетно-податкової, кредитно-грошової, зовнішньоторговельної, валютної і т.п.).

Рахунки платіжного балансу відображають реальні потоки (товарів, послуг, дарів і т.п.) і фінансові потоки (отримання і надання позик в різних формах) між резидентами даної країни і рештою світу. Платіжний баланс складається за принципом подвійного рахунку, тобто є двостороннім записом всіх економічних операцій.

До кредиту відносяться ті операції, в результаті яких відбувається відтік цінностей і приток валюти в країну (вони записуються із знаком «плюс»). До дебету відносяться ті операції, в результаті яких країна витрачає валюту в обмін на цінності, що придбалися (вони записуються із знаком «мінус»).

Платіжний баланс, згідно стандартної класифікації, розробленої МВФ, включає два основні рахунки: рахунок поточних операцій; рахунок капіталу і фінансових операцій.

У рахунку (балансі) поточних операцій відображаються всі надходження від продажу товарів і послуг нерезидентам і всі витрати резидентів на товари і послуги, що надаються іноземцями, а також чисті доходи від інвестицій і чисті поточні трансферти. Різниця між товарним експортом і товарним імпортом утворює торговий баланс. Проаналізувавши торгові баланси окремих країн, можна отримати дані про сукупний об'єм міжнародної торгівлі.

Товарний експорт враховується із знаком «плюс» і виступає як кредит, тому що створює запаси іноземної валюти в національних банках. Навпаки, товарний імпорт враховується в графі «дебет» із знаком «мінус», тому що він скорочує запаси іноземної валюти в країні.

Проте подібна оцінка стану торгового балансу не завжди справедлива. Причиною дефіциту торгового балансу може бути сприятливий інвестиційний клімат в країні (будівництво залізниць, заводів, шахт і т.п.), унаслідок чого виникає необхідність в додаткових закупівлях нового імпортного устаткування. В даному випадку дефіцит торгового балансу не означає, що економічна ситуація в країні несприятлива.

Якщо доходи країни від експорту товарів та послуг і поточні трансферти з-за кордону перевищують її витрати на імпорт товарів і послуг, то вона має позитивне сальдо з балансу поточних операцій. Якщо країна витрачає на товари та послуги з-за кордону й на поточні трансферти за кордон більше, ніж одержує у виді доходів від продажу товарів і послуг за кордон, то вона має дефіцит балансу поточних операцій.

Вплив міжнародного туризму на національний платіжний баланс цікавив вітчизняних дослідників вже з кінця 40-х  початку 50-х рр. XX ст.  В. І. Азара, М. В. Ананьєва, Я. Гезгала, І. І. Пиріжника, Г. А. Папіряна, B. C. Сеніна, С. А. Щербакову та ін.

Економічне значення міжнародного туризму визначається, перш за все, надходженнями іноземної валюти в країну, що веде до активізації платіжного балансу країни. Стосовно індустрії туризму існують такі поняття, як «видима» і «невидима» торгівля, «видимий» і «невидимий» експорт і імпорт. Видима торгівля має справу з експортом і імпортом матеріальної продукції  такий, як товари і сировина. Невидима торгівля має відношення до імпорту і експорту сфери послуг. Велика частина доходу від невидимого експорту туристських послуг поступає від іноземних туристів, що прибувають, а також від продажу їм квитків на вітчизняний транспорт і інші послуги в країні перебування. Невидимий імпорт країни складають гроші, витрачені її громадянами під час зарубіжних поїздок, оплата ними транспортних витрат і інших послуг в країнах перебування, а також оплата дивідендів іноземним інвесторам індустрії туризму.

Експорт продукції, товарів і послуг (включаючи споживання продукції, товарів і послуг в країні перебування іноземними туристами) забезпечує дохід країни. Витрата країни полягає в оплаті імпорту продукції, товарів і послуг з інших країн (включаючи споживання продукції, товарів і послуг громадянами країни під час їх перебування закордоном).

Різниця між повним доходом країни від експорту (видимого і невидимого) і повною вартістю імпорту (явного і неявного) називається платіжним балансом. Платіжний баланс може бути негативним (дефіцит) і позитивним. У разі великого дефіциту відбувається витік грошових ресурсів країни, тому не тільки малі країни, але і такі промислово розвинуті держави, як США, Великобританія і Німеччина, прагнуть збільшення доходів від туризму і роблять серйозні зусилля для залучення в країну іноземних туристів.

Проте не всі гроші, витрачені іноземними туристами в країні перебування, можуть автоматично поліпшити її платіжний баланс. Світовій практиці відомий ряд витрат, які несе приймаюча туристів сторона. В першу чергу це  предмети і товари, звичні для іноземного туриста, що витрачаються, але не виробляються або не споживаються в країні перебування, починаючи від будівельних і обробних матеріалів готелів, готельного і ресторанного устаткування, меблів, спортивного інвентарю й закінчуючи харчовими продуктами, напоями та сувенірами. Збільшення прийому іноземних туристів створює додаткове навантаження на місцеву інфраструктуру: водо- і електропостачання, каналізацію, прибирання сміття, дорогі, транспорт, зв'язок, службу безпеки.

Виявляється необхідність розширення і розвитку аеропортів, вокзалів, морських або річкових портів, готелів, доріг і т.д., для чого необхідно інвестувати величезні кошти. В країнах, що розвивають індустрію туризму, це робиться, як правило, за рахунок іноземних інвесторів.

Залучення ж зарубіжних інвесторів приводить до необхідності повернення частини отриманих ними доходів в країну інвестора. У ряді країн розвиток туризму призводить до необхідності залучення іноземних сезонних робітників, що також викликає додаткові валютні витрати і навантаження на місцеву сферу обслуговування. Для держави важливо так збалансувати доходи, які вона одержує від в'їзного туризму, з витратами на нього (включаючи повернення валюти країні-інвестору, довгострокові витрати на будівництво і впорядкування готелів, дорогий, аеропортів, засобів зв'язку, підготовку персоналу для створення комфортних умов перебування іноземним туристам), щоб з рештою забезпечити стійкий позитивний платіжний баланс країни за статтею «Туризм».

Конференцією ООН з туризму і подорожей (з урахуванням рекомендацій ВТО) була розроблена та прийнята Методика обліку доходів і витрат країни з міжнародного туризму. Згідно рекомендаціям Міжнародного валютного фонду в актив платіжного балансу за статтею «Туризм» включаються наступні доходи: від продажу товарів і туристських послуг в'їзним і внутрішнім туристам; експорту товарів туристського попиту і устаткування для туристських підприємств; продажі інших послуг (підготовка кадрів, надання послуг фахівцями країни зарубіжним партнерам); транспортних витрат в'їзних туристів на внутрішній і міжнародний транспорт в країні перебування; інвестицій іноземного капіталу в індустрію вітчизняного туризму; кредитів, які надані іншим країнам (відсотки та відшкодування капіталу) для розвитку туризму.

В пасив платіжного балансу за статтею «Туризм» включають наступні витрати: на придбання туристських послуг і товарів виїзними туристами в країні перебування; імпорт товарів, необхідних для обслуговування в'їзних туристів, у тому числі на прямий і непрямий імпорт; придбання інших послуг (підготовка кадрів за рубежем, оплата праці іноземних робітників і фахівців, зайнятих у сфері туризму); перевезення виїзних туристів зарубіжними транспортними компаніями; зарубіжні інвестиції на розвиток туризму в інших країнах; довгострокові кредити (відсотки і відшкодування капіталу), вкладені в розвиток вітчизняного туризму.

Елементами туристського платіжного балансу є надходження іноземної валюти та витрати на міжнародний туризм. Для економіки більшості країн стан туристського платіжного балансу має дуже велике значення, тому держави прагнуть добитися позитивного сальдо. Позитивне сальдо туристського балансу (з переважанням доходів від туризму над витратами) і негативне сальдо туристського балансу (з переважанням витрат від туризму над доходами) не є однозначним свідоцтвом розвинутої або відсталої економіки країни. Причини того або іншого стану платіжного туристського балансу можна розкрити тільки при конкретному аналізі сукупності ряду чинників. Активний туристський платіжний баланс формується під впливом наступних чинників: наявність природних передумов, розвинута туристська інфраструктура, політична стабільність та ін.

ВТО провела класифікацію країн за положенням туризму в їх платіжному балансі, тобто за надходженнями від міжнародного туризму та платежами резидентів країни для здійснення подорожей. Надходження та витрати, пов'язані з потоком капіталів, витрати на імпорт товарів і послуг, призначених для споживання туристами, і платежі від інвестицій і роботи за кордоном були виключені з балансу (див. табл. 8). Баланс поточного туристського рахунку відображає економічну ситуацію країни і може характеризувати її як з позитивним, так і з негативним балансом.

Таблиця 8.

Туристський платіжний баланс окремих країн світу (млн долл.)

Поточний туристський баланс, як правило, позитивний в країнах Середземномор'я  Франції, Італії, Іспанії, Кіпрі, Греції, Туреччині, а також Китаї, Таїланді, Португалії. З країн, що розвиваються, до них можна віднести, наприклад, Туніс, Таїланд, Мексику та ін.

Пасивний туристський платіжний баланс свідчить, як правило, про високий рівень розвитку національної промисловості, позитивне сальдо торгового балансу країни і високий рівень доходів на душу населення. Низка країн, наприклад Німеччина, Японія, Великобританія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Бельгія, Швеція і нафтовидобувні країни Персидської затоки уділяючи першорядне значення експорту товарів, може дозволити чималий дефіцит платіжного балансу за туристськими операціями. Проте вони здатні трансформувати внесок туризму в платіжний баланс країни через контроль над туристськими компаніями, авіакомпаніями, міжнародними ланцюгами готелів і одержувати прибуток через страхування і банківські послуги, які підтримують індустрію туризму.

У більшості країн, що розвиваються, ситуація майже безнадійна. Ці країни мають негативний туристський баланс через те, що вони не володіють необхідною інфраструктурою для залучення туристів з інших країн і часто зобов'язані імпортувати багато продуктів, споживацькі товари і устаткування для інфраструктури. Крім того, вони платять з валютних доходів від туризму відсотки за узяті за кордоном кредити, а також заробітну платню іноземному персоналу, який допомагає управляти фірмами. Частина грошей йде у вигляді прибутку, що репатріюється транснаціональним корпораціям і ін. Виняток становлять ті з них, які розташовані в безпосередній близькості до високорозвинутих країн  генераторам туристських потоків.

Надходження від міжнародного туризму мають важливе значення для країн, що розвиваються. Але більшість цих країн не може стати країнами масового туризму і тим самим активізувати свій туристський платіжний баланс. Це визначається не тільки труднощами розвитку самого сектора туризму в цих країнах, але і загальними соціально-економічними, політичними проблемами їх розвитку (бідністю і т.д.).

Третю групу країн складають країни з урівноваженим сальдо туристського балансу (приблизно рівними активами і пасивами)  США, Швейцарія, Індонезія, Ірландія, Філіппіни, Чилі, Бразилія.

Дія міжнародного туризму на платіжний баланс країни залежить від решти складових платіжного балансу, тобто від поточного платіжного балансу і балансу руху капіталів. В результаті різних комбінацій цих складових сумарний баланс може бути як позитивним, так і негативним. У свою чергу туризм може зробити вплив на рух капіталів, і, отже, останні також повинні ретельно аналізуватися для точного визначення дії туризму на платіжний баланс, та і на всю економіку.

С. А. Щербаковою було проведено угрупування 126 країн світу з урахуванням динаміки міжнародного туристського обороту за десятилітній період (з 1990 по 2000 р.). Саме цей період був недостатньо освітлений в спеціальній літературі, хоча представляє особливий науковий інтерес. В новій геополітичній ситуації, пов'язаній з розпадом СРСР і Югославії, з появою нового типу країн з перехідною економікою, а також, зокрема, у зв'язку із зростанням загрози міжнародного тероризму відбулися істотні зміни в розвитку міжнародного туризму.

До першої групи входять країни з позитивним сальдо туристського та торгового балансів, при яких формується позитивне сальдо платіжного балансу. Міжнародний туризм збільшує позитивне сальдо торгового балансу, активізуючи платіжний баланс країни. Група таких країн нечисленна. Стабільні позиції в ній займають країни Азіатсько-тихоокеанського регіону. Починаючи з 1990 р. в її склад спочатку входили дві країни цього регіону  Китай і Індонезія, а з 1995 р. до них приєдналися ще декілька країн  Малайзія, Республіка Корея, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни.

Другу групу утворюють країни з негативним сальдо туристського балансу, яке в абсолютному вираженні менше позитивного сальдо торгового балансу, що зменшує позитивне сальдо торгового балансу, але залишає загальний платіжний баланс позитивним. До цієї групи входять деякі розвинуті країни (Німеччина, Японія, Канада), більшість країн Північної Європи й деякі країни, що розвиваються і характеризуються значними доходами від експорту сировини.

До цієї групи входить і Росія, що є нафто-імпортером послуг. Більше 80% імпорту в Росії доводиться на три статті: туризм, транспортні послуги, будівельні послуги, «з чого складається негативне сальдо платіжного балансу за статтею «Туризм». Для вирівнювання туристського платіжного балансу Росії необхідно вживати заходів з розвитку в'їзного туризму.

Третя група країн характеризується негативним сальдо торгового балансу та позитивним сальдо туристського балансу, яке в абсолютному виразі більше негативного сальдо торгового балансу. Це ситуація, за якої надходження від міжнародного туризму не тільки компенсують негативне сальдо торгового балансу, але й створюють позитивне сальдо загального платіжного балансу, що рідко зустрічається. Вона не може довго зберігатися без іноземної допомоги та свідчить не тільки про відсутність контролю з боку держави, але й про елітарність туристського руху.

До четвертої групи відносяться країни з негативним сальдо торгового балансу та позитивним сальдо туристського балансу, сальдо поточних розрахунків платіжного балансу країни залишається негативним через великий об'єм імпорту. Це найчисленніша група. До її складу входять основні туристські країни  США, Іспанія, Франція, Австрія, а також Греція, Туреччина, острівні країни Карибського регіону, де туристський сектор складає основу економіки, а також деякі країни Африки, Азії та Америки.

П'яту групу складають країни з негативним сальдо як туристського, так і торгового та платіжного балансів. Міжнародний туризм збільшує негативне сальдо торгового балансу, усугубляючи пасивність платіжного балансу. Склад цієї групи малочисельний і непостійний.

Шосту групу утворюють країни, де негативне сальдо туристського балансу за абсолютними розмірами перевищує позитивне сальдо торгового балансу. Міжнародний туризм «поглинає» позитивне сальдо торгового балансу, формуючи негативне сальдо платіжного балансу. До цієї групи входять одиничні країни, що характеризуються високими витратами на міжнародний туризм.

Не дивлячись на деякі зміни положень окремих країн у групах, виділених за характером впливу доходів і витрат від міжнародного туризму на загальний торговий і платіжний баланси, відзначаються країни із стійкими позиціями.

5. Методи статистичного обліку в туризмі

Статистика міжнародного туризму використовує різні форми збору інформації. Статистичне спостереження може здійснюватися через звітність або за допомогою обстежень, що спеціально проводяться.

Статистичні спостереження через звітність. В даному випадку статистичні відомості отримують від підприємств, установ, організацій і тому подібне по встановлених формах в певні терміни. На основі даних оперативного і бухгалтерського обліку вони заповнюють звітність і передають її в органи статистики. Саме звітність містить основну масу відомостей про туризм.

У статистиці туристських потоків інформація про кількість прибуттів і тривалість перебування також може бути отримана із звітності імміграційних служб або засобів розміщення. Нині близько 60 країн світу реєструють туристів на кордоні і 40 в засобах розміщення.

Облік на кордоні ведеться за допомогою імміграційного контролю при в'їзді до країни і виїзді з неї. Він здійснюється на контрольно-перепускних пунктах, в аеропортах, в морських портах і так далі. Основними джерелами інформації про подорожуючих осіб служать спеціальні реєстраційні форми - в'їзні (виїзні) картки, а також закордонні паспорти і візи. Вони містять відомості про вік і поле туриста, країну його постійного проживання (громадянстві) і країну призначення, мету, термінах поїздки і ін. Збір цих даних прийнятніше здійснювати при виїзді відвідувачів. По дорозі назад туристи можуть повідомити точнішу інформацію, ніж при в'їзді, коли вони виходять зі своїх намірів. Терміни і маршрут подорожі часто коригуються в ході поїздки за різними обставинами (зміна погодних умов, погіршення стану здоров'я, додаткова інформація про нові цікаві пам'ятки і ін.).

Метод обліку на кордоні застосовується в багатьох країнах. Деякі з них налагодили тісну двосторонню співпрацю в області пограничної статистики. Наприклад, Канада збирає відомості про своїх громадян, що повертаються з поїздок по США, і надає цю інформацію національної туристської адміністрації Сполучених Штатів. Окрім США і Канади, погранична статистика прибуттів ведеться у Великобританії, Ірландії, Іспанії, на Кіпрі, в Португалії, Австралії, Сінгапурі, Туреччині, державах Центральної і Східної Європи (Польща, Угорщина, Болгарія) та ін. Оскільки форми в'їзних (виїзних) карток розрізняються по країнах, ВТО розробила типовий зразок, який рекомендує використовувати усім своїм членам (див. табл. 9).

Таблиця 9

Типовий зразок в'їзної (виїзний) картки

В'їзні (виїзні) картки не містять інформації про місця відвідувань туристами, тривалості перебування (кількість ночівель), розміщенні. Тому, окрім обліку на кордоні, застосовується інший метод статистичного спостереження - реєстрація прибуттів у засобах розміщення. Він вдало доповнює пограничну статистику, а в окремих країнах заміщає її. Дані, що збираються в ході статистичних спостережень в готелях і інших засобах розміщення, дозволяють судити про розподіл прибуттів по районах країни, виявити переваги міжнародних і внутрішніх туристів при виборі типу розміщення, а також контролювати завантаження готельної бази. Цей метод порівняно простий, але вимагає від працівників рецепції, що виконують первинні облікові операції, підвищеної уважності, акуратності і дисциплінованості.

При поселенні туристам видаються спеціальні формуляри - гостьові картки. Вони заповнюються кожним відвідувачем окремо або, що нерідко допускається на заході, тільки главами сімей з вказівкою числа супроводжуючих їх осіб. Окрім заповнення вказаних в картці граф, у ряді готелів ділових туристів просять також назвати адресу місцезнаходження компанії і вид оплати готельних послуг (готівкою, за допомогою кредитної картки або по переселенню). У реєстраційній формі можуть бути вказані основні правила користування готелем і внутрішнього розпорядку в нім, зокрема вимоги протипожежної безпеки. Підпис клієнта підтверджує достовірність відомостей, що повідомляються ним, свідчить про те, що він ознайомлений з Правилами проживання, які зобов'язався дотримувати, а також Діючими розцінками на послуги розміщення і робить замовлення на обслуговування.

Форми гостьових карток розрізняються по країнах. Для уніфікації положення і порівнянності інформації по підприємствах розміщення на міжнародному рівні ВТО склала типовий зразок формуляру (див. табл. 10).

Таблиця 10

Типовий зразок реєстраційної форми для засобу розміщення

Початкові відомості з гостьової картки переносяться в книгу реєстрації прибуттів і дублюються в книзі завантаження номерного фонду. У першій робляться запису про заїзди і вибуття гостей, русі відвідувачів. У другій показуються пропускна спроможність засобу розміщення, склад номерного фонду і його використання. Накопичувана в книгах інформація дозволяє визначити кількість прибуттів, середню тривалість перебувань, а також завантаження номерів. У великих готелях, оснащених комп'ютерними системами, використовуються спеціальні програми для виконання первинних облікових операцій і наступної обробки матеріалу. Для повноти і достовірності картини статистичне спостереження повинне вестися круглий рік, не обмежуючись високим туристським сезоном, і охоплювати усіх гостей, що зупиняються в готелі або іншому засобі розміщення, у тому числі на тривалий термін.

Книги реєстрації прибуттів і завантаження номерів служать основою для заповнення відповідної форми статистичної звітності. Вона є таблицею, в якій міститься характеристика самого засобу розміщення (тип, категорія, кількість місць, число зайнятих працівників і так далі), відбиваються щоденні прибуття і вибуття клієнтів в розрізі країн постійного їх проживання, а в підсумковій частині завантаження номерів і кількість заїздів за місяць. На зворотному боці форми дані детальна інструкція по її заповненню і гарантії органу статистики про конфіденційність інформації. Стандартна форма звітності, проект якої розроблений ВТО.

Діючі форми звітності заповнюються підприємствами розміщення і щомісячно у встановлені терміни представляються в національні туристські адміністрації або органи статистики. Тут отриманий статистичний матеріал про туристські прибуття і ночівлі, середній тривалості перебування, кількості номерів і місць розміщення, чисельності зайнятих, завантаженню номерного фонду зводиться по країні в цілому і групується по календарних місяцях, країнах постійного проживання туристів, типах і категоріях засобів розміщення, їх місцезнаходженні.

Успіх такої великої облікової роботи залежить від наявності відомостей від усіх засобів розміщення, гостей, що здійснюють реєстрацію. Але деякі з цих підприємств не повертають заповнені форми, побоюючись того, що інформація, що повідомляється ними, притягне увагу податкової служби і обернеться серйозними прикростями. При складанні звідних таблиць і виконанні узагальнювальних розрахунків, коли надзвичайно важливе повне охоплення явища, що вивчається, відносно них використовуються дані за попередній період. Це не може спотворити підсумкову картину, оскільки такі засоби розміщення зазвичай мають невеликий розмір і оборот.

Реєстрація прибуттів в засобах розміщення ведеться в Німеччині, Швейцарії, Іспанії, Марокко, Тунісі, Нігері, Сенегалі, Танзанії і інших країнах.

Даний метод статистичного спостереження набув широкого поширення, між тим він не позбавлений ряду недоліків. По-перше, із статистичного дослідження випадають одноденні відвідувачі, а власне туристи реєструються разом з іншими гостями і часто не виділяються в самостійну категорію. Наприклад, на заході гостями готелів нерідко стають місцеві жителі. Втомлені від монотонності життя, вони прагнуть змінити повсякденність, що оточує їх, і тимчасово переселяються з квартир в найближчі готелі, де, як і туристи, підлягають реєстрації.

По-друге, далеко не усі засоби розміщення зобов'язані надавати відповідну статистичну звітність. У багатьох країнах реєстрація прибуттів не ведеться в пансіонатах, мебльованих кімнатах, на приватних квартирах і так далі, туристи, що зупиняються в них, недообліковують.

Нарешті, при цьому методі не можна уникнути подвійного рахунку туристів, що міняють засоби розміщення під час подорожі.

Відомості про прибуття, отримані в засобах розміщення, можуть сильно відрізнятися від даних пограничної статистики. Наприклад, в Чехії, по матеріалах Статистичної служби, в 1998 р. на межі було зареєстровано 102,8 млн. прибуттів, а в засобах розміщення 5,5 млн.

Туристські прибутки і витрати, як і фізичні туристські потоки, враховуються різними способами. Вартісні показники міжнародного туризму можуть бути отримані з відповідних форм звітності підприємств індустрії туризму або банківської звітності. Банківський метод полягає в зборі інформації про валютні операції, що здійснюються міжнародними туристами. Центральний (національний) банк здійснює облік туристських витрат через комерційні банки і пункти обміну валюти, які надають відомості про продаж і купівлю іноземних банкнотів по лінії туризму. Банківський метод використовується у Франції і інших державах. Його широке застосування обумовлене рядом переваг. Він не вимагає додаткової інформації від туристів і не ускладнює пограничні формальності, як і роботу статистичних органів. Обробку даних виконує центральний (національний) банк при складанні платіжного балансу. Регулярно і матеріал, що оперативно систематизується, дозволяє вести аналіз туристських витрат в динаміці і відстежувати їх зміни. При добре поставленому обліку і суворому контролі за валютно-фінансовим ринком банківський метод дає відносно надійні вартісні оцінки міжнародного туризму. Проте і в цьому випадку не вдається повністю виключити погрішності. Справжній розмір туристських витрат може спотворюватися з багатьох причин:

• із-за наявності паралельних ринків валюти і фінансових зловживань. У тих країнах, де існує "чорний ринок", частина валютних потоків мине банківські канали. Але і проведення валютних операцій за участю банківських структур ще не гарантує їх реєстрації. Дрібні обмінні пункти нерідко приховують факти купівлі-продажу іноземних банкнотів, прагнучи полегшити податковий тягар, і тим самим занижують розмір туристських витрат;

• внаслідок відмови фізичних і юридичних осіб використовувати готівкову валюту як платіжний засіб. У роботі туристських підприємств і організацій широко застосовується кліринг, тобто система взаємозаліків-компенсацій при обміні туристами. Ці операції, а також оплата туристських товарів і послуг відвідувачами за кредитними картками не враховуються при банківському методі;

• у разі реєстрації міжнародних валютних операцій особливо великих розмірах. У деяких країнах встановлений високий пороговий рівень для транснаціональних операцій, що підлягають реєстрації. Середні туристські витрати, як правило, не перевищують цієї величини і не відбиваються в статистичній звітності;

• за наявності у іноземних туристів місцевої валюти без обміну в країні тимчасового перебування. Об'єм міжнародних туристських витрат вимірюється сумою національної валюти, обміненої банками на іноземну. Та частина місцевої валюти, яку туристи обміняли на батьківщині і привезли з собою або позичили у родичів і знайомих за кордоном з наступною компенсацією під час візитів у відповідь, не підпадає під статистичний облік банківським методом.

Нарешті, банківський метод не дає правильного уявлення про туристські витрати в територіальному розрізі. Облік ведеться по країнах походження грошових одиниць. Деякі з них мають дуже широку зону ходіння і пред'являються до обміну туристами з різних держав. У такій ситуації розподілити валютні операції по цих країнах виявляється не лише скрутно, але і неможливо.

За оцінками фахівців Міжнародного центру досліджень по економіці туризму при Венеціанському університеті Ка'Фоскари, недооблік вступів від міжнародного туризму в Італії банківським методом складав 20%. Помилку вдалося виявити і виправити завдяки спеціальним статистичним спостереженням.

Організація спеціальний спостережень в туризмі. Точність обліку туристських потоків і витрат зростає при поєднанні головних методів статистики туризму - реєстрації прибуттів на кордоні та в засобах розміщення, а також банківського методу - із спеціально організовуваними спостереженнями. Звітність, що надається імміграційною службою, підприємствами по прийому туристів, банками і пунктами обміну валюти, служить основним джерелом статистичної інформації, але вона не в змозі охопити усі сторони туризму як складного суспільно-економічного явища. Тому частину даних про нього отримують за допомогою спеціальних статистичних спостережень. Вони зазвичай організовуються у вигляді обстежень. Інформація, що поступає в ході їх проведення потім систематизується та обробляється, доповнює звітність і дозволяє детально вивчити окремі аспекти туристської діяльності.

Проведення обстежень - дуже складна справа, що вимагає великої підготовчої роботи. Вона повинна забезпечити повноту отримуваних відомостей, їх достовірність, одноманітність, своєчасність і порівнянність. Збір даних здійснюється по заздалегідь розробленому плану, в якому знаходять віддзеркалення методологічні, методичні і організаційні питання спостереження. У нім ставиться мета, виділяються об'єкт і одиниці спостереження, міститься програма обстеження.

При плануванні будь-якого статистичного спостереження передусім точно формулюється його мета. Саме вона, що конкретизується в переліку завдань, визначає ті відомості, які мають бути отримані в процесі статистичного обстеження. Найбільш поширеною метою туристських обстежень є встановлення числа прибуттів (вибуттів для виїзного потоку) по окремих країнах, визначення складу відвідувачів за статтю, віком, сімейним станом, громадянством, рівнем освіти і так далі. Особлива увага приділяється характеристикам самої поїздки : місцю призначення, покритій відстані, виду транспорту, тривалості перебування, типу розміщення і ін.

Мета обстежень відвідувачів, регулярно раз на три місяці організовуваних на о. Аруба (архіпелаг Малі Антильські острови, Вест-Індія), полягає в тому, щоб виявити склад туристів; країни, що генерують основні туристські потоки на острів; причини вибору відвідувачами Аруби як туристського напряму; величину витрат відвідувачів під час їх перебування на Арубі та міру задоволеності запропонованим туристським продуктом. Ця інформація потрібна для розробки і реалізації маркетингових стратегій, удосконалення пропонованих або створення нових туристських продуктів.

Одночасно з вибором мети виділяється об'єкт спостереження, тобто та сукупність одиниць, відомості про яких мають бути отримані. При визначенні об'єкту спостереження вимагається точно провести межі статистичної сукупності, що вивчається, вирішити, хто має бути обстежений в процесі спостереження. У одних випадках це особи, що здійснюють поїздки з діловими цілями, в інших - подорожуючі на особистих автомобілях, в третіх - обстежуються тільки ті туристи, які прибувають з Європи або якого-небудь іншого регіону (країни).

Об'єктом спостереження може виступати уся сукупність відвідувачів. Такі обстеження регулярно проводяться у Франції. Спеціальні анкети дозволяють отримати деталізовану інформацію про перебування іноземних туристів в країні. Результати першого анкетування у Франції в 1975-1976 рр. показали, що тільки половина іноземних туристів, що відвідували країну, враховувалася при старій системі реєстрації прибуттів на межі.

Об'єкт спостереження складається з елементів, або одиниць. Вони підлягають статистичній характеристиці, що дозволяє вивчити об'єкт в цілому. Відносно цих одиниць, наділених поруч відмінних рис, ведеться реєстрація відомостей (ознак), що цікавлять. Значення цієї ознаки у кожної одиниці по-різному, тому статистика прагне передусім визначити загальну для усієї сукупності величину ознаки або підсумок по сукупності.

Одиницею спостереження в туризмі служить окремо взятий відвідувач або глава подорожуючої групи (сім'ї), що надає інформацію про усіх супроводжуючих її осіб. Наприклад, в США при вивченні туристських витрат перевага віддається опитуванню глав подорожуючих груп. При цьому обов'язково уточнюються розмір і склад групи. Іноді зведення про одиницю спостереження отримують не від неї самої, а від організаційного осередку (підприємства, установи і так далі). Так, дані про тривалість перебування туристів в країні можна зібрати в засобах розміщення.

Для того, щоб скласти уявлення про об'єкт спостереження, зовсім не обов'язково опитувати усі одиниці, що входять в нього. Це подовжило б терміни обстеження, зажадало значних фінансових витрат, відвернуло увагу великого числа активу, та і само обстеження виявилося б дуже громіздким. Тому пригнічуюча частина статистичних спостережень є не суцільною, а вибірковою. За відомими правилами відбирається певна кількість людей для участі в обстеженні як респонденти.

Розмір вибірки встановлюється виходячи з мети і завдань спостереження. Якщо вони обмежуються загальною характеристикою туристського потоку, досить опитати 1,5-2 тис. відвідувачів. Для вирішення складніших завдань, наприклад, при вивченні особливостей поведінки туристів різних вікових груп або країн, буде потрібно більшу вибірку. Від того, наскільки правильно зроблена вибірка, у величезній мірі залежить якість і достовірність статистичної інформації.

Сінгапур - одна з держав, де національна туристська адміністрація регулярно проводить вибіркові обстеження іноземних відвідувачів : Почало практиці туристських спостережень належало в 1971 р., коли уперше в цій країні організовується збір інформації про величину і склад туристських витрат. З 1974 р. опитування іноземних відвідувачів, що відбувають з міжнародного аеропорту Сінгапуру "Чанги", проходять щорічно. Спостереження 1996 р. було 24-м по рахунку. Перед ним стояли широкі мета і завдання, що включають дослідження моделей подорожей, мотивацій відвідувачів і їх оцінок стану туристської інфраструктури і якості обслуговування в Сінгапурі. Відповідно до плану обстеження була зроблена вибірка відвідувачів і опитано 110 тис. чоловік.

Після визначення об'єкту і одиниці спостереження розробляється програма статистичного спостереження, тобто перелік тих питань, на які мають бути отримані відповіді. При складанні програми необхідно вирішити, які питання слід ставити респонденту, в яку форму їх вдягатися і в якій послідовності ставити.

На перший погляд, немає нічого легшого і простішого, ніж вигадати запитальник. Кожна людина в повсякденному житті постійно ставить питання оточенням. Проте в прикладній соціології і статистиці питання виконує функцію дослідницького інструменту, тому до його формулювання пред'являються особливі вимоги. Вона має бути ясною, короткою, зрозумілою і не допускати різночитань.

Інша небезпека, що підстерігає розробника програми, статистичного спостереження, полягає в занадто довгому переліку питань. Очевидно, що простим збільшенням їх числа не можна підвищити точність результатів спостережень. Проте дуже важко встояти перед спокусою включити в програму додатково питання, на багато з яких, як стає ясно пізніше, не варто відповідати. В результаті програма розбухає, а зібрана інформація часто вказується неякісній. Тому, перш ніж поставити питання респонденту, потрібно зважити, чи допомагає відповідь на нього досягти мети спостереження або ні. У останньому випадку його краще опустити.

Питання, що містяться в анкеті, розрізняються за змістом (питання про факти свідомості, про факти поведінки і про особу респондента), по функції (основні і неосновні), за формою (відкриті і закриті). Розглянемо їх детальніше. Питання про факти свідомості людей спрямовані на виявлення думок, побажань, очікувань, планів на майбутнє і тому подібне. У туристських обстеженнях вони зазвичай торкаються якості обслуговування відвідувачів. Питання про факти поведінки виявляють вчинки, дії відвідувачів і їх результати. Питання про особу респондента входять в усі анкети. Вони утворюють "паспортичку", або соціально-демографічний блок питань про поле, вік, сімейний стан, професію, освіту і так далі

По функції питання діляться на основні і неосновні. Основні питання анкети спрямовані на збір інформації про зміст досліджуваного явища. Неосновні - на вичленення адресата основного питання (питання-фільтри), перевірку щирості відповідей (контрольні питання).

Необхідність в питаннях-фільтрах виникає тоді, коли дослідникові треба отримати дані, що характеризують не усю сукупність опитуваних, а тільки деяку її частину. Для того, щоб відокремити групу респондентів, що цікавить, від інших, він задає питання-фільтр. Коли, скажімо, опитування відвідувачів для більшої повноти охоплення сукупності проводиться одночасно в засобах розміщення і у туристських пам'яток, змістовний блок анкети, поширюваної в самих відвідуваних туристами місцях, починається з питання-фільтру: чи "Зупинилися ви в якому-небудь засобі розміщення"? Це питання дозволяє уникнути подвійного рахунку: відсікти відвідувачів (туристів), що ночують, опитуваних в засобах розміщення, і сконцентрувати зусилля на відвідувачах (екскурсантах), що не ночують.

До контрольних питань дослідники удаються, якщо вимагається перевірити достовірність відповідей. Їх використовують головним чином в розділі анкети про туристські витрати, який заповнюється респондентами особливо неохоче, іноді із спотворенням інформації. Вони можуть стояти як перед, так і після основних питань. Наприклад, основне питання сформульоване таким чином: "Яка величина ваших витрат на розміщення"? Контрольне питання йде за ним: "Ви подорожуєте один або в групі"? Необхідність в нім виникає в даному випадку тому, що турист може подорожувати в групі (сім'ї) і вказати загальні, а не індивідуальні витрати.

За формою питання бувають закриті і відкриті. До закритого питання в анкеті додається повний перелік варіантів відповіді. Наприклад: "Обслуговування на борту літаків авіакомпанії "Аерофлот - Російські Авіалінії" можна визнати

відмінним посереднім

хорошим незадовільним".

Завдання респондента полягає в тому, щоб вибрати один або декілька варіантів відповіді, співпадаючих з його думкою. Така форма питання істотно економить час при заповненні анкети і її наступній обробці.

На відміну від закритих, відкриті питання (наприклад: "Що ви думаєте про авіакомпанію "Аерофлот - Російські Авіалінії""?) не містять підказок і не "нав'язують" респонденту варіант відповіді. Вони дозволяють виразити свою точку зору в усій повноті і найдрібніших подробицях. Тому за допомогою відкритих питань можна зібрати багатшу за змістом інформацію. Відкриті питання прийнятніше формулювати за відсутності заздалегідь відомого і однакового переліку можливих варіантів відповіді.

Окрім формулювання, важливе значення має порядок розташування питань. У анкеті їм передує короткий вступ (звернення до респондента), де викладаються тема, мета, завдання опитування і називається організація, що його проводить, а також пояснюється техніка заповнення анкети. Потім поміщаються питання найбільш прості, нейтральні по сенсу. Вони виконують не лише свою пряму пізнавальну функцію, але забезпечують "зав'язку" бесіди, формують психологічну установку на співпрацю. Вони повинні зацікавити співрозмовника, ввести в курс обговорюваних проблем.

Складніші питання, що вимагають аналізу, роздумів, активізації пам'яті, розміщуються в середині анкети. До кінця роботи з анкетою питання стають менш важкими. У завершальну її частину зазвичай виносять "паспортичку", за допомогою якої отримують дані про особу опитуваного.

Як приклад приведемо форму анкети, розроблену фахівцями Міжнародного центру досліджень з економіки туризму при Венеціанському університеті Ка'Фоскари (Італія) і використану при проведенні статистичного обстеження відвідувачів в області Венеція (див. табл. 11).

Таблиця 11

Форма 1 Характеристика подорожі

Мета - отримати дані, що характеризують подорож

а. Ви вперше відвідуєте країну Х?

Так 1

Ні 2 (див. а.1)

а. 1. Скільки разів ви вже були в країні Х? _________

а. 2. Коли ви останній раз відвідували країну Х? Вкажіть дату _________

1. (дир. С. 1.1.3) Коли ви прибули до країни Х? ____ _____ ____ рік, місяць, число

b. Яка основна мета вашого перебування в країні Х? (відмітьте тільки один варіант відповіді)

- відпустка

відпочинок 1

відвідування родичів і знайомих 2

лікування 3

паломництво 4

інше _________________________________________ 5

- ділова

участь в конгресі, ярмарку, зустрічі і так далі 6

с. Який пункт відвідування є для вас найважливішим? ____ _______ код назва

2. (Дир. С. 1.2.1) Скільки ночей ви провели в країні х?

від 1 до 3 1

від 4 до 7 2

від 8 до 14 3

від 15 до 28 4

від 29 до 91 5

від 92 до 365 6

3. (Дир. С. 1.2.2) Як ви організували свою поїздку?

за допомогою прямого бронювання 1

користувалися послугами туроператора або турагенства 2 (см 3.1)

3.1. Ви придбали пекідж-тур?

Так 1

Ні 2

4. (дир. С. 1.2.3) Яким головним видом транспорту ви користувалися, щоб приїхати в країну Х? (відмітьте тільки один варіант відповіді)

повітряний 1

морський 2

наземний

залізничний 3

автобус (регулярний, туристський) 4

автомобіль (особистий або узятий напрокат) 5

інший ______________________________________________ 6

вкажіть який

d. Як називався перевізник, послугами якого ви скористалися, щоб приїхати в країну Х?

______________ _______________________ назва національна приналежність

e. Яким головним видом транспорту ви користувалися, переміщаючись по країні Х? (відмітьте тільки один варіант відповіді)

повітряний 1

морський 2

наземний

залізничний 3

автобус (регулярний, туристський) 4

автомобіль (особистий або узятий напрокат) 5

інший ______________________________________________ 6

вкажіть який

5. (Дир. С. 1.2.4) у якому типі засобів розміщення ви зупинилися?

готелі і аналогічні засоби розміщення 1 (див. f)

будинки відпочинку 2

інші колективні засоби розміщення 3

житла, що орендуються 4

житла родичів і знайомих 5

інші індивідуальні засоби розміщення 6

f. Яку категорію готелів ви вибрали?

п'ять зірок 1

чотири зірки 2

три зірки 3

дві зірки 4

одна зірка 5

f. 1 Який вид обслуговування ви вибрали?

тільки кімнату 1

"ліжко і сніданок" 2

напівпансіон 3

повний пансіон 4

g. Ви подорожуєте один або з іншими особами, які несуть витрати разом з вами?

один 1

ще з однією особою або більше 2 (див. g.1)

g.1. Як багато людей супроводжують вас в поїздці?

загальне число осіб, виключаючи вас __ __ __

g.2. До якої вікової групи вони відносяться?

Вік Число осіб

0-14 ____

15-24 ____

25-44 ____

45-64 ____

65 і більше років ____

Окрім форми 1, до програми статистичного спостереження увійшли ще три форми анкет. Усі вони були складені відповідно до директив ЄС (питання, узяті з директивних вказівок, виділені жирним шрифтом в анкетах). Форма 2 призначена для збору відомостей про туристські витрати. Думки про поїздку і враження від неї відбиваються у формі 3. Форма 4 є "паспортичкою". Інформація, що міститься в ній, надзвичайно важлива для розуміння споживчої поведінки відвідувачів.

Подібного роду обстеження вимагають крайній обережності в поводженні з респондентами.

Для більшої переконливості наведемо класичний приклад можливої необачності. Одна з авіакомпаній США, що проводила анкетування, допустила таку помилку. Вона оголосила знижку для супутниць пасажирів, що брали участь в її рекламному шоу. Після закінчення заходу авіакомпанія, упевнена в тому, що приймала на борту сімейні пари, розіслала дружинам анкети з питанням "Як вам сподобалося подорожувати на нашому літаку як супутниця чоловіка"?. Які ж були здивування і розгубленість керівництва компанії, що виявило серед відповідей гнівні відповіді, : "Яка подорож? Я нікуди не літала"! Фірма зіткнулася з погрозами залучення її до суду за втручання в сімейне життя.

Незважаючи на можливі невдачі результати більшості обстежень містять цінну інформацію.

У 1980-1981 рр. в США було організовано обстеження грецької діаспори як перспективного цільового туристського ринку. Відірвані від своєї історичної батьківщини, але підтримувальні стосунки з нею, американські греки прагнуть відвідати легендарну Елладу. Тим самим вони виступають потенційними споживачами туристських послуг. Обстеження проводилося в штаті Огайо серед іммігрантів з інших грецьких діаспор і Греції. Респонденти були старші 20 років, мали американське громадянство або постійно проживали в Америці. З 500 анкет, складених на грецькій і англійській мовах і поширених серед опитуваних осіб, 448 (89,6%) виявилися заповненими і придатними для подальшої обробки і аналізу.

В результаті обстеження були виявлені характеристики респондентів, що тісно пов'язані з поїздками і багато в чому визначають бажання зробити етнічний тур. До них відносяться місце народження (іммігранти в першому поколінні переживають сильніше почуття туги по батьківщині і частіше за інших відвідують її), вільне володіння грецькою мовою, регулярне листування з родичами і знайомими в Греції, участь в земляцтві, низький рівень освіти, підписка на грецькі газети і журнали, прослуховування грецьких радіопередач. Демографічні ж характеристики (вік, пів) і більшість соціально-економічних (розмір доходу, рід занять, а також участь в приходському житті місцевої грецької церкви та ін.), хоча деякі з них і є невід'ємною частиною субкультури американських греків, не виявили кореляційного зв'язку з ностальгічною туристською активністю.

Обстеження має велике практичне значення. Отримані в ході опитування матеріали можуть бути використані туристськими фірмами, зокрема, при стратегічному плануванні і виробленні маркетингової політики. Знання справжньої і помилкової кореляції між різними характеристиками потенційних клієнтів допомагає в пошуку ефективних шляхів просування туристського продукту на ринок. Так, організатори обстеження, проведеного в штаті Огайо, рекомендують туристським фірмам, що працюють на грецькому напрямі, ширше притягати в рекламних цілях грецькі газети і журнали, поширювані в США, і грецьке радіо, що віщає на Америку. Ці порівняно недорогі засоби реклами дозволяють вийти на адресата і цільовим чином довести до нього необхідну інформацію. Методика обстеження американських греків може бути поширена на іншу діаспору, етнічні меншини.

Відомості про американських греків збиралися шляхом опитування - найбільш популярним методом обстеження. Його особливість полягає в тому, що джерелом первинних даних виступає сама людина - безпосередній учасник соціальних процесів, що вивчаються, і явищ. Залежно від форми спілкування з респондентами, усної або письмової, розрізняють два види опитування : інтерв'ю і анкетні опитування. У ряді випадків обстеження спираються на змішану стратегію: за результатами анкетування у окремої групи респондентів береться інтерв'ю за поглибленою програмою.

При зборі первинних відомостей лічильник не завжди вступає в прямий контакт "віч-на-віч з респондентами. Іноді він може отримати необхідні дані опосередковано, наприклад за допомогою ЕОМ. Останнім часом комп'ютерне інтерв'ю все частіше застосовується на заході. При такій формі інтерв'ювання питання респонденту задаються з екрану монітора. Відповіді заносяться в пам'ять ЕОМ без попереднього кодування і редагування, що дозволяє заощадити час і знижує вірогідність помилки. Комп'ютери для опитувань часто встановлюються в холах готелів. До них забезпечується вільний доступ, і кожен гість може зробити відповідний запис, що відбиває його думку, побажання або пропозицію.

Опитування - широко поширений, але не універсальний метод спостережень. У статистичній і соціологічній практиці бувають ситуації, коли він недостатньо ефективний. У подібних випадках фахівці удаються до інших методів - аналізу документів, експертним оцінкам і ін. - або їх поєднанню з опитуванням.

У еміраті Дубай (Об'єднані Арабські Емірати) при обстеженні іноземних відвідувачів в 1995-1996 рр. було узято 160 інтерв'ю "лицем до лиця" і 250 інтерв'ю по телефону у різних категорій відвідувачів, отримано 150 інтерв'ю у управлінського персоналу підприємств туристської індустрії, за підсумками роботи організовано інтерв'ювання лічильників, задіяних в обстеженні. Опитування було доповнене аналізом інформації, що міститься в статистичній звітності готелів і аеропортів про прибуття відвідувачів і матеріалах імміграційної служби. Картина туристських прибуттів в Дубай, отримана в ході обстеження, виглядає таким чином. У 1995 р. емірат прийняв близько 1,8 млн. іноземних відвідувачів, з них 1,1 млн. з діловими цілями, близько 570 тис. з рекреаційними і 160 тис. з метою шопінгу, в основному з республік колишнього СРСР.

При зборі статистичних даних про туристські витрати також використовуються різні методи. Один з них - щоденниковий. З його допомогою визначають середні витрати одного відвідувача в добу. Загальну суму вступів отримують розрахунковим шляхом як твір кількості туристських прибуттів на середні витрати одного відвідувача в добу і середню тривалість перебування одного відвідувача в країні.

На початку поїздки відвідувачам роздають спеціальні бланки (щоденники) з проханням заповнити їх під час подорожі і повернути після закінчення поїздки. У них заносяться витрати з вказівкою загальної суми і її розбиттям по статтях витрат і днях, відзначаються мета відвідування, головне місце призначення, райони перебування і кількість ночівель (див. табл. 12). При більше поглиблених обстеженнях в щоденники вводяться додаткові розділи, що містять характеристику відвідувача (вік, пів), виду транспорту і місць, де були вироблені витрати.

Таблиця 12

Формула щоденника після обліку туристських витрат

Щоденниковий метод має як сильні, так і слабкі сторони. Він дозволяє отримати детальні відомості про туристські витрати. До достоїнств методу відноситься і те, що усі платіжні операції фіксуються в щоденнику відразу після їх здійснення, коли відвідувач ще пам'ятає про них і може повідомити точну інформацію.

В той же час щоденниковому методу властиві деякі недоліки. Найважливіший з них - невисокий коефіцієнт заповнення щоденникових форм і неповне їх повернення, що само по собі знижує надійність збираної інформації. На перший погляд, цей недолік легко усувний: досить лише збільшити кількість щоденників. Проте таке рішення вірне тільки у тому випадку, коли причиною неповних заповнень і неповернень щоденників є випадкові обставини. Результати ж спеціальних досліджень показують, що вони обумовлені дією систематичних чинників. Найменш активно беруть участь в обстеженнях ділові туристи, які несуть вищі витрати з розрахунку на поїздку. Тому сукупність осіб, що заповнили і здали щоденники, по своїй структурі завжди відрізняється від генеральної сукупності відвідувачів. Очевидно, збільшенням числа щоденників вказане відхилення не ліквідовувати.

Одне з центральних методико-організаційних завдань, що стоять при плануванні і проведенні спостереження щоденниковим методом, - стимулювання повернення заповнених бланків. 70 - 75 - процентне повернення забезпечує досить високу надійність результатів. Існують реальні способи досягнення цього рівня. Усі вони спрямовані на створення у респондентів позитивної установки на участь в обстеженні. У комплексі заходів - складання коротких і легко таких, що розуміються щоденникових форм, гарантія анонімності відповідей, розробка чітких правил повернення заповнених бланків, звернення анкетера до респондента з особистим проханням вести щоденник, роз'яснення потенційної користі від результатів обстеження для респондента, використання матеріальних і інших заохочень за відповіді.

У 1996 р. Національна туристська організація Японії провела обстеження іноземних відвідувачів на предмет їх витрат під час перебування в країні. В середньому кожен відвідувач в добу витрачав 20,5 тис. йен (189 ам. дол.). Залежно від мотивації подорожі величина витрат більшою чи меншою мірою відрізнялася від середнього значення. Якщо поїздки на відпочинок і з діловими цілями обходилися подорожуючій особі дещо дорожче (23,3 і 23,0 тис. йен на людину в добу), то учасники конференцій і туристи, які відвідують родичів і друзів, могли дещо заощадити (в середньому 15,7 і 11 тис. йен на людину в добу). Результати опитування ще раз підтвердили, що туристам властиві різні моделі поведінки і витрачання засобів. Найбільш щедрими серед іноземних відвідувачів Японії, що забезпечують основні вступи в казну по лінії міжнародного туризму, виявилися жителі Сянгана (Гонконгу), а також Сінгапуру, Німеччини і Тайваню.

Якість зібраної інформації і достовірність результатів статистичного спостереження в рівній мірі залежать від вирішення науково-теоретичних, методичних і організаційних питань. Дійсно, неграмотно складений бланк опитування веде до грубих помилок в дослідженні, непідготовленість анкетерів обертається неорганізованістю збору первинних відомостей, а надмірна розтягнутість в часі того або іншого етапу роботи загрожує втратою актуальності спостереження. Щоб уникнути різного роду огріхів програмно-методологічна частина плану спостереження має бути доповнена описом організаційно-технічних процедур і операцій. У відповідному розділі визначаються суб'єкт спостереження, місце і час обстеження.

При плануванні статистичного спостереження вирішується питання про суб'єкта спостереження, тобто про той, хто здійснюватиме збір первинних даних. У одних випадках - це органи статистики зі своїми кадровими працівниками, в інших - широкий круг громадськості, який може бути задіяний разом з фахівцями-статистиками. До обстеження може також притягуватися населення, якщо воно самостійно заповнює анкети. Наприклад, в США для опитувань туристів інтерв’юери набираються з числа комунікабельних, високоосвічених людей з хорошим знанням іноземної мови. Ними зазвичай стають викладачі бізнес-шкіл і університетів.

Анкетер чинить помітний вплив на результати обстеження. Цей вплив, часто неусвідомлений, дістав назву ефекту інтерв’юера і проявляється не лише в розмовному спілкуванні, але і в різноманітних непрямих, прихованих формах: в загальному емоційному настрої бесіди, поведінці її учасників, міміці і так далі. Помічено, що респонденти нерідко прагнуть дати таку відповідь, яка б сподобалася інтерв’юерові. Анкетери же, ґрунтуючись на стереотипному образі певної групи подорожуючих осіб, що склався у них, іноді відбивають не стільки думку респондентів, скільки свої очікування з приводу того, якими відповіді мають бути. Тому правильний відбір і навчання анкетерів - одне з ключових завдань, що вимагають свого дозволу на підготовчій стадії спостереження. Перед початком польового етапу вони проходять інструктаж по техніці опитування : знайомляться з метою, завданнями і особливостями майбутнього обстеження, вимогами, що пред'являються, і порядком роботи, правилами заповнення статистичного формуляру.

Разом з суб'єктом спостереження в плані обмовляються терміни і місце обстеження. Для спостереження за туристськими потоками, величина і структура яких міняються залежно від пори року, важливо правильно вибрати календарний період. ВТО рекомендує усі 12 місяців згрупувати по туристських сезонах (високий, низький, проміжний), потім з кожного сезону вибрати по одному місяцю для спостереження. Конкретні терміни збору відомостей про туристів встановлюються в плані виходячи з чисельного складу активу, програми і кількості одиниць обстеження. Вже згадуване опитування американських греків проводилося протягом п'яти місяців, з грудня 1980 р. по квітень 1981 р. Деякі статистичні спостереження тривають ще довше. Опитування осіб, що прибувають в США з Канади і Мексики на автомобілі, ведеться цілорічно.

Визначення місця спостереження зводиться до вирішення питання, де виробляти спостереження. Вибір цього місця залежить від багатьох чинників, головними з яких вважаються розмір території і міра її відкритості. Якщо територія є закритою, тобто має непрозорі адміністративні або природні межі (наприклад, країна або невеликий острів), обстеження проводяться в пунктах в'їзду (виїзду) і транспортних засобах (автобусах, літаках, круїзних судах і ін.). На відкритій території, в районі або місті, статистичні спостереження організовуються в засобах розміщення і об'єктах показу, відкритих для відвідування на платній основі. Усі можливі тут варіанти поєднань зведені в таблиці 13.

Таблиця 13

Вибір місця статистичного спостереження в туризмі

Для придорожніх обстежень питання про місце спостереження вирішується інакше. В ході їх враховується пасажирський автотранспорт, що проходить, по номерних знаках встановлюється його приналежність до країни і здійснюється анкетування мандрівників. Центральна проблема при цьому полягає в тому, щоб звести до мінімуму затримку в дорозі. Такого роду спостереження організовуються в місцях зупинок для відпочинку, на автозаправних станціях, в пунктах харчування автотуристів, в місцях скупчення машин (у мостів, в транспортних пробках і так далі).

У Нідерландах Національна програма за статистикою туризму передбачає обстеження іноземних відвідувачів. В ході спостереження накопичується інформація про об'єм і структуру туристських потоків, їх розподіл по географічних зонах, цілях подорожі і типах розміщення, а також про моделі туристських витрат і ін. Уперше воно було проведене в 1979 р. і повторно в 1984 р. Обстеження здійснювалося на межі під час виїзду туристів з країни.

З відміною державних кордонів у рамках ЄС, членом якого є Нідерланди, пограничні спостереження зіткнулися з множиною проблем. Особливо ускладнився облік автотуристів, що становлять основну частину туристського потоку в країну. Тому організатори чергового обстеження 1993-1994 рр. вимушені були відмовитися від колишньої системи збору відомостей і перейти до інтерв'ювання туристів в засобах розміщення у момент їх від'їзду. Обстеження проводилося в 400 об'єктах розміщення різного типу, розміру, категорії і місця розташування. Було узято понад 10 тис. інтерв'ю. Короткі (всього 5 мін), на рідному туристові мові, вони дали повну і точну картину в'їзного туризму. Отримані відомості оброблялися і заносилися в таблиці одна з них представлена нижче). Нідерланди притягають головним чином європейців, особливо західних німців. Вони віддають перевагу відпочинку на природі (прибережним районам, лісовій місцевості), тоді як англійці, ірландці, французи і скандинави зупиняються в містах.

В результаті статистичного спостереження утворюється купа сирого матеріалу, що потребує обробки, зведенні розрізнених даних воєдино. Зібрана статистична інформація систематизувалася, класифікується (групується). Підводяться групові і загальні підсумки, розраховуються похідні показники (середні, відносні величини). Науково організована обробка матеріалів дозволяє за даними, що відносяться до окремих одиниць спостереження, охарактеризувати сукупність в цілому. Оброблена інформація піддається потім аналізу. В ході його закладається міцний фундамент фактів, необхідний для формулювання виводів і розробки конкретних практичних пропозицій. Іноді статистичне дослідження доповнюється статистичним прогнозом.

Помилки статистичного спостереження і контроль над матеріалами спостереження. Ретельно розроблений план статистичного спостереження запорука успіху в отриманні достовірних даних про туризм. Але як би досконально не був він продуманий і як би скрупульозно не прагнули лічильники виконувати інструкції, при будь-якому статистичному спостереженні можуть виникнути помилки (погрішності). Вони з'являються з різних причин: в результаті обмовок, округлень, неправильного заповнення формуляру, забуття респондентами фактів і так далі.

У статистиці усі помилки підрозділяються на умисні і неумисні. Останні, у свою чергу, носять випадковий або систематичний характер. Випадкові погрішності виникають з вини як що відповідає, так і реєстраторів внаслідок описок, обмовок, незнання і ін. Вони не так серйозно позначаються на результатах спостереження, оскільки такі помилки однаково часто зустрічаються і у бік зменшення, і у бік перебільшення і при широкомасштабному спостереженні нейтралізуються.

Неумисні систематичні погрішності мають місце головним чином при опитуваннях за рахунок округлень кількісних показників (віку відвідувача, його доходу, числа ночівель і тому подібне). Помічено, що при реєстрації вік часто округляється навколо чисел, що закінчуються на 0 і 5, і виходить, наприклад, що 40-річних туристів по записах значно більше, чим 39 - і 41-річних. Це явище дістало в статистиці назву акумуляції віків. Такі погрішності виправляються вже при обробці зібраного статистичного матеріалу.

Умисні помилки, як говорить само назва, виникають через свідоме прагнення респондентів приховати істину. Ці помилки спотворюють відомості в одному напрямі, або занижуючи величину показника (наприклад, оборот туристської фірми), або завищуючи його значення. Умисні погрішності найбільш небезпечні для статистичного дослідження. Необхідно немало прикласти зусиль, щоб їх виявити і усунути.

Правильність інформації, що міститься в статистичних формулярах, перевіряється логічним і арифметичним шляхом. В ході логічного контролю визначається відповідність відповіді поставленому питанню або відповідність між відповідями на різні питання програми. Наприклад, якщо в графі "мета поїздки" значиться "американець", то ясно, що відповідь не відповідає питанню, а помилка викликана записом не в тій графі.

У кількісних відповідях, отриманих як сума, різниця, твір або частина інших показників (туристські витрати і їх розбиття по статтях, а також днях подорожі), логічний контроль доповнюється перевіркою правильності обчислень.

При несуцільних (вибіркових) обстеженнях через їх специфіку, окрім розглянутих вище помилок реєстрації, зустрічаються помилки репрезентативності (показності). Вони виникають при неправильному відборі одиниць спостереження.

Усі виявлені помилки по можливості мають бути виправлені. Для цього іноді доводиться виробляти контрольні опитування, робити запити поштою, по телефону. На думку експертів ВТО, погрішність при дорогих обстеженнях не повинна перевищувати 5%, а при пілотажних дослідженнях 13%.

Після звіряння зібрана інформація готується до подальшої обробки. Вона заноситься в таблиці, а потім використовується при розрахунку середніх величин і значень інших основних статистичних показників.

Питання для самоконтролю

14. Виділіть етапи розвитку статистичного обліку міжнародного туризму. Охарактеризуйте їх.

15. Які ви знаєте розділи статистики міжнародного туризму. Назвіть та охарактеризуйте їх найважливіші показники статистики туристських потоків.

16. Яким чином міжнародний туризм впливає на стан платіжного балансу країни?

17. Розкрийте сутність організації спеціальних статистичних спостережень в туризмі.

Висновки (стисле резюме)

• Історія статистичного обліку міжнародного туризму відбиває еволюцію поглядів на місце і роль туризму в національному господарстві. Статистика міжнародного туризму пройшла довги шлях розвитку з 2-х рр. ХХ ст. по сьогодення. Поступово прості облікові операції ускладнювалися і сьогодні включають елементи аналізу туристської міграції.

• Статистика міжнародного туризму включає два основні розділи: статистику туристських потоків і статистику туристських прибутків і витрат. Найважливішими показниками туристських потоків є кількість прибуттів (відбуттів) і тривалість перебування. Статистика туристських прибутків і витрат містить вартісні оцінки туризму, необхідні при вивченні його впливу на національну економіку, зокрема платіжний баланс країни, а також для характеристики секторів самої індустрії туризму.

• Економічне значення міжнародного туризму визначається, перш за все, надходженнями іноземної валюти в країну, що веде до активізації платіжного балансу країни. Різниця між повним доходом країни від експорту і повною вартістю імпорту називається платіжним балансом. Платіжний баланс може бути негативним, позитивним або урівноваженим. Поточний туристський баланс, як правило, позитивний в країнах Середземномор'я, Туреччині, Китаї, Таїланді, Португалії, Тунісі, Таїланді, Мексиці та ін. Пасивний туристський платіжний баланс характерний для Німеччини, Японії, Великобританії, Канади, Нідерландів, Норвегії, Бельгії, Швеції, нафтовидобувних країни Персидської затоки та більшості країн, що розвиваються. Урівноважене сальдо туристського балансу характерне для США, Швейцарії, Індонезії, Ірландії, Філіппін, Чилі, Бразилії.

• Статистика міжнародного туризму використовує різні форми збору інформації. Статистичне спостереження може здійснюватися через звітність або за допомогою обстежень, що спеціально проводяться. В першому випадку статистичні відомості отримують від підприємств, установ, організацій і тому подібне по встановлених формах в певні терміни. На основі даних оперативного і бухгалтерського обліку вони заповнюють звітність і передають її в органи статистики. Статистичне спостереження через звітність може бути декількох видів: облік на кордоні, реєстрація прибуттів у засобах розміщення, транспортна статистика, банківська статистика. Проте звітність не в змозі охопити усі сторони туризму як складного суспільно-економічного явища, тому частину даних про нього отримують за допомогою спеціальних статистичних спостережень. У них ставиться мета, виділяються об'єкт і одиниці спостереження, міститься програма обстеження.

Практичне заняття. 1. Тема: «Сучасні показники міжнародної туристичної статистики» Вправа 1

Спираючись на ці таблиці 1, визначите:

• частку ринку різних макрорегіонів і субрегіонів в міжнародних туристських прибуттів у 1990 і 2010 рр.;

• відсоток зміни частки ринку в 2009 р. порівняно з 2008 р., а також в 2010 порівняно з 2009 р.;

• середньорічний приріст міжнародний туристських прибуттів з 1990 по 2010 рр.

Отримані дані впишіть в таблицю.

Таблиця 1

Міжнародні туристські прибуття по макро і субрегіонам світу

Источник: UNWTO Tourism Highlights 2011 Edition //

Вправа 2

Спираючись на ці таблиці 2:

• розрахуйте по кожній країні відсоток зміни об'єму туристських прибуттів у 2010 р. порівняно з 1996 р., а також в 2010 порівняно з 2004 р.;

• вичисліть долю кожної країни від загальносвітового рівня в 1996, 2004 і 2010 рр. Проаналізуйте зміни долі країн вказаних в списку країн-лідерів.

• визначите позицію кожної з країн у світовому рейтингу в 2010 рр.

Таблиця 2

Десять світових країн-лідерів за міжнародними туристським прибуттями у 1996-2010 рр.

Вправа 3

Спираючись на ці таблиці. 3:

• розрахуйте долю внутрішньорегіональних і міжрегіональних потоків у загальному світовому виїзному потоці. Зробіть висновки про відмінність співвідношення внутрішньорегіонального і міжрегіонального туризму у світі.

• розрахуйте долю кожного регіону в загальному світовому виїзному потоці. Зробіть висновки про відмінність співвідношення частки ринку вказаних регіонів світу;

• розрахуйте зміни об'єму туристських прибуттів внутрішньорегіональних і міжрегіональних потоків в 2009 р. в порівнянні з 2008 р. і в 2010 р. в порівнянні з 2009 р. Яка простежується динаміка?

• розрахуйте зміни об'єму туристських прибуттів з кожного регіону в 2009 р. в порівнянні з 2008 р. і в 2010 р. в порівнянні з 2009 р. Яка простежується динаміка?

Таблиця 3

Розподіл виїзного туристського потоку за макрорегіонами

Вправа 4

Спираючись на ці таблиці. 4:

• розрахуйте частку ринку кожного з туристичних регіонів світу за туристськими прибуттями, а також долю внутрішньорегіональних і міжрегіональних прибуттів у 1995 і 2020 рр.;

• зробіть висновки про зміну частки ринку кожного з регіонів і співвідношення внутрішньорегіонального і міжрегіонального туризму у світі.

Таблиця 4

Прогнозований розподіл міжнародних туристських прибуттів за регіонами

Вправа 5

Спираючись на ці таблиці 5:

• розрахуйте частку ринку різних макрорегіонів і субрегіонів в загальносвітових доходах від міжнародного туризму в 2010 рр. Отримані дані впишіть в таблицю. Чим, по-вашому пояснюється нерівномірний розподіл частки ринку між марорегіонами?

• проаналізуйте ці таблиці по зміні об'єму туристських прибутків з 2008 по 2010 рр.

Таблиця 5

Регіональний розподіл міжнародних туристських доходів

Вправа 6

Спираючись на данні таблиці. 6:

• розрахуйте зміну об'єму туристських прибутків в десяти країнах 2010 р. порівняно з 2009 р. Проаналізуйте отримані данні.

Таблиця 6

Десять країн-світових лідерів за прибутками від міжнародного туризму в 2009-2010 рр.

Вправа 7

Спираючись на ці таблиці. 7:

• розрахуйте частку ринку кожної з країн-лідерів за витратами на міжнародний туризм в 2010 р.

• визначите витрату на душу населення у зв'язку з міжнародним туризмом для кожного з країн-лідерів. Проаналізуйте отримані результати.

Таблиця 7

Країни-лідери за витратами на міжнародний туризм в 2009, 2010 рр.

Вправа 8

На базі таблиці. 8:

• розрахуйте відсоток зміни прибуттів міжнародних туристів і доходів від туризму за 1950-1960, 1960-1970, 1970-1980, 1980-1990, 1990-2000, 2000-2005, 2005-2008, 2008-2009, 2009-2010, 2008-2010, 1950-2010 рр.; отримані результати запишіть у таблиці. 9 "Зміни міжнародних туристських прибуттів і доходів";

• проаналізуйте отримані дані.

Таблиця 8

Динаміка міжнародного туризму

Таблиця 9

Зміни міжнародних туристських прибуттів та доходів