2.Теорія порівняльної переваги

У 1817 р. Давид Рікардо розвинув ідеї А. Сміта і ще більше зміцнив аргументи на користь вільної торгівлі. На цифрових прикладах, точніше при дослідженні робочого часу, необхідного для виробництва заданої кількості вина і сукна в Англії і Португалії, він показав вигідність зовнішньої торгівлі для країни, якщо вона спеціалізується на виробництві тих продуктів, які може виробляти ефективніше, ніж інші країни, без урахування абсолютної переваги. Іншими словами, країна відмовляється від виробництва товарів, в яких вона має абсолютну перевагу, і спеціалізується на інших, ефективніших виробництвах, при цьому закуповує в інших країнах з меншими ресурсами ті товари, від виробництва яких вона відмовилася. На прикладі Португалії Д.Рікардо показав, що при абсолютній перевазі у виробництві обох товарів - вина та сукну - ця країна поступилася виробництвом сукна Англії, з тим щоб самій спеціалізуватися на виробництві вигіднішого для неї товару - провина. Теорія порівняльної переваги також може повністю пояснити характер двосторонніх обмінів продуктами міжнародного туризму як результат різниці цін між країнами. Туристські продукти дуже різноманітні, і порівнювати їх дуже складно. Більше того, туристський продукт є послугами, які не можуть повторюватися кожного разу за аналогічним сценарієм. На ціну туристського продукту впливають витрати на транспорт, проживання і супутні послуги. Перший елемент, у свою чергу, залежить від ціни пального, структури транспортних компаній, застосування нових технологій і державної економічної політики в цій сфері. Наступний елемент ціни, що має пряму дію на туристський продукт, - вартість проживання, яка також залежить від застосування нових технологій і державної економічної політики, особливо в області оподаткування. Наприклад, у Франції на початку 80-х років із-за збільшення податку на додану вартість готелю класу "люкс" вимушені були підвищити ціни або понизити категорію, що привело до скорочення числа іноземних клієнтів, що зупинялися в готелях саме цієї категорії. За допомогою нових технологій країни, що розвиваються, намагаються понизити ціну праці і відповідно ціну проживання, щоб таким чином отримати порівняльну перевагу перед іншими країнами з низькою ціною праці. Для підтримки купівельної спроможності туристського продукту ціна проживання може бути понижена, з тим щоб компенсувати надмірно великі транспортні витрати в кризові періоди різкого подорожчання нафти. Витрати на супутні послуги мають дуже великий розкид для різних країн і сильно залежать від рівня розвитку індустрії розваг. Проте вивчення порівняльних цін не замикається тільки на аналізі вищезгаданих складових цін; при цьому слід враховувати також якість обслуговування. Для збереження конкурентоспроможності і завоювання порівняльної переваги окремим державам необхідно підтримувати високий рівень обслуговування, як це роблять такі передові туристські країни, як Великобританія, Німеччина, Швейцарія, Австрія, де ціни відносно високі.