54. Еволюція та сучасний зміст категорії капітал.

Капітал -– одна із найважливіших категорій економічної науки, обов’язковий елемент ринкового господарства.

Історичні формами торговий, грошовий.

Досліджували: Арістотель(«хремастики» - нагромадження багатства), А.Сміт (праця “Дослідження про природу та причини багатства народів”) Д.Рікардо і Дж.Мілль (капітал складається з благ) Фосет що капітал – це гроші. К.Маркс. Г-Т- Г', де Г'=Г+ Δ Г,

Найважливішими особливостями розвитку капіталізму після 1930-х років є: домінування в економіці колективних форм капіталістичної власності, а отже і колективних економічних інтересів; їх потужний і динамічний вплив на розвиток продуктивних сил і такої їх складової як людина праці; формування потужного державного сектору в економіці та в механізмі її регулювання, виникнення змішаних форм власності; формування та розвиток нових видів капіталу - людського капіталу, інтелектуального, тощо. Саме в цьому історичному періоді було подолано гострі класові суперечності між капіталістами і найманою робочою силою. Відбувався своєрідний процес спаду цих суперечностей, заміна їх різними формами співробітництва (участь у капіталі, розподілі прибутку, укладення колективних договорів тощо). Здійснено значне подолання відчуження найманих працівників від засобів виробництва, а праці – від власності, але не індивідуальної, а колективної. Вона знаходить своє відображення насамперед у подоланні техніко–економічного відчуження праці, яке було характерним у розвинутих країнах аж до кінця 50-х років ХХ ст. Це означає, що у розвинутих капіталістичних країнах, таких як США, Англія, Франція, Німеччина, Японія та ін. відбула

я соціалізація капіталу.

55. Функції капіталу. Для більш глибокого розуміння сутності капіталу, його ролі в суспільному житті та його еволюції велике значення має аналіз його функцій, які в основному є спільними як для класичного капіталізму, так і для капіталізму зі змішаною (сучасною) економікою. Вони такі:

1. виробництво доданої вартості в поєднані з живою працею;

2. забезпечення максимальної ліквідності (здатність безпосередньо конвертуватись в гроші);

3. використання у виробничому процесі найманої праці ;

4. нагромадження капіталу і його розширене відтворення;

5. реалізація сутності капіталу та його еволюції у правах власності та в системі економічних класів;

6. вкладення капіталу у відтворення та розвиток людського фактора виробництва.

56. Капітал і наймана праця

Основними факторами виробництва, як зазначалось, є безпосередній працівник і засоби виробництва, тобто людський і речовий фактори. Спосіб їх поєднання може бути різним. Це зумовлено перш за все існуючою формою власності на засоби і результати виробництва. Таке поєднання в межах підприємства здійснюється шляхом відповідного способу включення індивідуальної робочої сили до складу трудового колективу.

Техніко-економічний спосіб поєднання працівників із засобами виробництва (використання працівником наявних засобів і предметів праці)

Соціально–економічний визначається формою власності.

Ситуація докорінно відмінна, коли засоби праці належать капіталістам і виступають як їх капітал

За капіталізму наймана праця – основа існування різних типів і форм капіталістичної власності. Формою реалізації найманої праці для найманих працівників є отримання заробітної плати, а для капіталу результатом такої праці є отримання прибутку.

Наймана праця – специфічна, а не всезагальна економічна категорія, тобто існує не в усіх економічних системах.

Капіталізм поступово сформував клас юридично вільних робітників, позбавлених власності на засоби виробництва. Виникла система економічного, а не юридичного (кріпацького) примусу до праці. Під найманою працею також слід розуміти несамостійну, залежну працю працівника, що не включений у відносини власності з підприємством, установою, організацією, що, як правило, позбавлений права на розподіл прибутків та участі в управлінні, який продає свою робочу силу (здатність до праці) і зазнає експлуатації з боку власника засобів виробництва.