42.Економічна рента та її види.

Рента(з лат.повертаю,сплачую)- є результатом(формою)реалізації власності чи влади.

Рента-особливий вид стабільного нетрудового доходу(тобто непов’язаного з витрачанням екон.рес.)отриманого від капіталу,землі,майна,цінних паперів тощо,непов’язаного з під-кою д-тю.

Екон.рента- форма екон.реалізації власності на окр.фактори в-ва,яку привласнює під-ць внаслідок зменш.витрат на 1 продукції порівняно з ін.товаровиробниками.

Поняття екон.ренти обґрунтував Альфред Маршалл,назвавши її «квазірентою». Вона виникає також як впровадження передових форм орг-ції в-ва,підвищ.ефективності управл-ня працею,оптимального розміщ.підпр-в щодо ринків сировини та збуту тощо.

Можна виокремити такі види рентних доходів на підпр-ві:

1)внутр.рента-базується на надлишку та незбалансованості влади в самому під-ві і пов’язана з поведінкою агентів під-ва відносно його активів. Напр.,осн.джерелом доходів як власника,так і менеджера може бути не прибуток під-ва,а доходи комерц.фірм, фін. та товарні потоки яких контролює дане під-во.

Внутр.рента може створ.у таких формах:

-отр.винагороди за створ.привілейованих умов для продажу продукції свого під-ва за зниженими цінами та купівлі рес.для її вир-ва за завищеними цінами;

-отр.винагороди за купівлю чи продаж активів контрольованих під-в;

-отр.індивід.винагороди від надання в оренду нерухомості,що належ.даному під-ву;

-отр.доходу від контролю за фін.потоками під-ва;

-безконтрольне встановлення розмірів власної з/п;

-викорис.активів під-ва для в-ва продукції,що не обліковується;

-отр.доходів від ново створ.власних фірм,пов’язаних з постачанням та реалізацією продукції даного під-ва;

-неповернення коштів від продажу прод.даного під-ва;

-отр.винагороди від підпр.осіб внаслідок укладання договорів щодо викон.певних видів робіт із завищенням розцінок;

-отр.держ.субсидій та пільгових кредитів,викорис.яких спрямоване на особисте збагачення.

2)зовн.рента-доходи,які отр-є під-во за рахунок своїх споживачів і які значно перевищують результати його д-ті для сусп-ва в цілому.

Джерелами зовн.ренти є:

-монопольне становище на ринку;

-отр.держ.субсидій,пільг,преференцій;

-несплата податків;

-неповернення кредитів;

-економія на екозбереженні;

-заниження купівельних цін на виробн.ресурси,завищивши ціни на продукцію.

43.Регулювання підприємницької діяльності.

Важливим елементом сучасної економічної системи є оптимальне поєднання державного регулювання економіки з ринковими важелями саморегулювання. Вирішальна роль при цьому належить державному управлінню та регулюванню. Для виконання підприємством його економічної та соціальної ролі необхідна державна політика підтримки підприємництва ( сукупність пріоритетних народногосподарських підходів і рішень, які визначають основні напрями і форми правового, економічного та організаційного сприяння розвитку підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб’єктів господарювання). Дієвою політика стає тоді, коли ґрунтується на об’єктивно діючій системі економічних законів з урахування різних інтересів суспільства і передбачає багатоваріантність і свободу вибору.

Функції держ. регулювання: підтримка пропорційності виробництва та споживання, антициклічне регулювання; підтримка та розвиток конкуренції, антимонопольні заходи;перерозподіл доходів та соціальний захист підприємців і споживачів. Методи д. рег.: податково-бюджетна(фіскальна)система; цінове регулювання; кредитно-грошове регулювання; зовнішньоекономічне регулювання (митні збори, ліцензії, квоти). Органи д. рег. : центральні й місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які реалізують державну політику щодо регулювання, підтримки та розвитку підприємництва.

Основне завдання держ. рег. - створення оптимальних умов для ефективного функціонування підприємницького сектору та розвитку, на цій основі, національної економіки. Існують два підходи до регуляторної реформи: революційний (шляхом швидкої адміністративної реформи, реформування цілими блокам через заміну законів, кодексів та ін.) і поступове регулювання шляхом заміни адміністративних процедур, збільшенням контролю за виконанням рішень, запровадження критерію ефективності у перегляді регулювань тощо.

Податкове регулювання підприємницької дія-ті здійснюється шляхом надання державою пільгових інвестиційних кредитів, податкових пільг при здійсненні капіталовкладень у розвиток нової техніки та технології, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, при освоєнні відсталих регіонів, а також з метою стимулювання дрібного підприємництва та ін. Фінансово-кредитна підтримка – надання цільових субсидій, прямих і гарантованих позик, дотацій. Інформаційне забезпечення державою підприємницької діяльності - заснування регіональних інформаційних центрів, створення широкої мережі консультативних пунктів з різних напрямів діяльності малих підприємств, інкубаторських центрів розвитку малого бізнесу (як різновиду центрів малого бізнесу). Підтримка державою інноваційної діяльності здійснюється шляхом фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, закупівлі передових техніки та технології .

44.Міжнародна підприємницька діяльність.Міжнар. підприємництво – економ. діяльність, спрямована на одержання прибутку, в якій беруть участь суб’єкти з різних країн. Передумови міжнар. підпр.: поглиблення міжнародного поділу праці та створенням світо­вого ринку; розвиток міжнародного кредиту; Розвиток транснаціональних компанії (ТНК). Міжнар підпр існує в таких формах:

- спільне підприємство-діяльність, яка ґрунтується на співробітництві з іноземними підприємствами, організаціями або підприємцями; на спільному розподілі прибутку і ризиків від її здійснення. Його передумови формуються у процесі інтернаціоналізації господарського життя внаслідок розвитку експортно- імпортної діяльності. Види: ліцензування, підрядне виробництво, управління за контрактом, спільне підприємствоб, офшорний бізнес.

- вільні економічні зони(ВЕЗ)- це частина суверенної території країни, що має вільний режим вкладання іноземного капіталу, для чого тут створюються пільгові економічні умови. ВЕЗ є формою прискореного розвитку окремих економічних регіонів та організації господарської діяльності на певній частині території країни, в межах якої встановлюються особливі правила економічної діяльності. У ВЕЗ використовуються такі стимули: пільги для підприємниць­кої діяльності як іноземного, так і національного капіталу, податкові знижки, низькі (або нульові) митні ставки,особливий валютний режим . ВЕЗ — це важлива ланка в здійсненні принципів відкритої економіки, лібералізації і активізації зовнішньоекономічної діяльності. Типи ВЕЗ: вільні торговельні зони, експортні промислові зони, імпортні промислові зони, банківські та страхові зони, технологічні зони, технополіси, технологічні парки, комплексні зони, технополіси.