- •2. Філософія і світогляд
 - •3. Філософський світогляд. Основні теми філософських роздумів : світ і людина , буття і свідомість.
 - •4.Історичні типи світогляду та їх характеристика.
 - •5. Специфіка міфологічного та релегійного світогляду
 - •6.Гносеологічна функція філософії. Філософія і наука.
 - •7,8 Основні функції філософії:
 - •9. Основне питання філософії
 - •10. Основі філософські школи стародавньої Індії otto Філософія Стародавньої Індії
 - •11. Зародження філософії у стародавньому Китаї. Otto
 - •12.Антична філософія Греції, її характер та основні етапи розвитку.
 - •13.Основні риси філософії Середньовіччя. Схоластика, етапи її розвитку. Номіналізм та реалізм.
 - •14. Характерні риси епохи Відродження та відображення їх у філософії того часу. Гуманізм, пантеізм, геліоцентризм.
 - •15.Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
 - •16.Проблемма людини у філософії просвітництва (Вольтер, ж-ж.Руссо)
 - •17. Класична німецька філософія
 - •18.І.Кант родоначальник німецької класичної філософії. Його вчення про пізнання та єтичні погляди.
 - •19.Філософське вчення Гегеля. Протиріччя між методом і системою у його філософії.
 - •20. Антропологічний матеріалізм Феєрбаха.
 - •21. Про марксизм
 - •22.Позитивізм та його історичні форми.
 - •23. „Філософія життя” – формування нової філософської парадигми.
 - •25. Герменевтика, як метод філософії.
 - •26. Філософія екзистенціалізму (е) – історія та проблеми.
 - •27. Релігійна філософія. Неотомізм.
 - •28. Класичний психоаналіз та неофрейдизм: загальна характеристика
 - •29.Києво-Могилянська аадемія і її вплив на розвиток філософської думки українського та інших словянських народів.
 - •30, Категорії буття та її філософський зміст. Основні форми буття.
 - •31. Поняття матерії. Місце матеріалізму в історії філософії.
 - •33.Рух як спосіб існування матерії, його форми.
 - •34.Проблема свідомості у філософії
 - •35,36Структура свідомості, її рівні, функції
 - •37. Матеріальне та ідеальне. Свідомасть і мова.
 - •39.Філософський зміст поняття «закон»
 - •40. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
 - •41.Сутність закону єдності та боротьби протилежностей.
 - •42. Спрямованість розвитку. Закон заперечення заперечення. Корінна відмінність діалектичного та метафізичного розуміння заперечення.
 - •43. Категорії діалектики як універсальні форми мислення
 - •45.Проблемма пізнаваності світу. Сутність агностицизму.
 - •46. Суб»єкт і об»єкт пізнання, особливості їх взаємодії
 - •47.Структура пізнавального процессу. Діалектика чуттєвого і раціонального в процессі пізнання.
 - •48,49.Філософське вчення про істину. Абсолютне та відносне в істині.
 - •50. Проблема критеріїв істини
 - •51.Поняття практики, її форми та роль в пізнанні
 - •52.Основні методи нанкового пізнання.
 - •53 Наукове пізнання, його специфіка, рівні та форми організації
 - •54.Поняття методу та методології.
 - •55.Специфіка соціального пізнання
 - •56. Поняття суспільства. Розвиток суспільства як природно-історичний процес.
 - •57. Природа як передумова розвитку людини і суспільства.
 - •58. Поняття «географічне середовище»
 - •59. Сутність історчичного процесу.
 - •60.Проблема сенсу історії та її цінностей
 - •61. Народонаселення як передумова і суб’єкт історичного процесу.
 - •62. Екологічні проблеми сучасності та шляхи їх розв’язання.
 - •63.Соціальна структура суспільства.
 - •64. Соціальні спільності людей.
 - •65. Нація як соціальний феномен.
 - •66.Концепція соц.Стратифікації і соц. Мобільності
 - •67. Формаційний, цивілізаційний, стадійний та інші підходи до аналізу суспільного розвитку.
 - •69.Рушійні сили і суб»єкти історичного процесу.
 - •71. Проблема періодизації соціальної історії: «формаційний» і «цивілізаційний» підходи.
 - •72. Особистість як продукт сусп. Розвитку
 - •73. Спосіб виробництва матеріальних благ та його структура
 - •74. Продуктивні сили і виробничі відносини, їх сутність та структура
 - •75. Науково-технічна революція: сутність, закономірності та соціальні наслідки
 - •76. Політика як явище суспільного життя.
 - •77. Політична система суспільства, її структура і функції.
 - •78. Держава її походження і сутність.
 - •79. «Правова держава» і «громадянське суспільтво»філософський зміст
 - •80. Поняття ідеології, її роль в суспільстві.
 - •81.Співвідношення соціальної психології і ідеології.
 - •82,85. Сутність духовного життя суспільства
 - •83,84.Форми суспільної свідомості.
 - •87. Поняття культури. Структура і функції культури.
 - •88.Основні концепції походження культури
 - •89. Культура і цивілізація.
 - •90. Культура та Антикульткра.
 
81.Співвідношення соціальної психології і ідеології.
Важливими елементами структури суспільної свідомості виступають суспільна психологія та ідеологія.
Суспільна психологія являє собою сукупність поглядів, почуттів, емоцій, настроїв, звичок, традицій, звичаїв, що виникають у людей під впливом безпосередніх умов їхньої життєдіяльності через призму їхніх повсякденних інтересів. Суспільна психологія виступає як безпосередня реакція на умови життя людини, є першим ступенем чуттєвого сприйняття всієї багатогранності суспільного буття. Вона — важлива умова становлення духовної культури людини, а ідеологія перетворюється в рушійну силу, лише проникаючи в сферу психології. Тому важливою особливістю загального процесу формування суспільної свідомості є цілеспрямований розвиток соціально-психологічних стереотипів, мислення та діяльності, оскільки соціально-психологічний компонент, емоційно-вольова сторона духовного світу людини має неабияке значення в становленні цілісної особистості, гармонійних людських стосунків. Як первинна сфера суспільної творчості, специфічний її пласт, психологія відображає об'єктивну дійсність, як правило, суперечливо. Тому часто вона виступає як стихійна, консервативна основа збереження і закріплення пережитків, негативних стереотипів минулого в свідомості людей. Однак, хоча в суспільній психології досить вагомий елемент стихійності, зводити її винятково до сфери стихійного регулювання невиправдано.
Діалектика розвитку суспільної свідомості полягає в суперечливому переході суспільної психології в ідеологію, спонукаючи тим самим до якісних змін у ній (суспільній свідомості). Якщо суспільна психологія постає як чуттєва сторона духовних цінностей людини, суспільної свідомості, безпосередньо відображає буття людей, як правило, в стихійній, несистематизованій формі, не фіксуючи глибинних, а лише зовнішні сторони людської діяльності, то ідеологія являє собою сукупність ідей, поглядів, що у систематизованій, логічно стрункій формі відображає соціально-економічні умови життя людей. Ідеологія виступає як вищий науково-теоретичний рівень духовних цінностей.
У роки духовного, ідеологічного диктату, панування ідеологічних постулатів та догм у нашій країні з ідеології було значною мірою вихолощено її творчо-гуманістичний плюралістичний зміст, загальнолюдську, демократичну, духовно-моральну основу. Вона, будучи частиною офіційної ідеології, виступала як ідеологія панування. Тому життя рано чи пізно неминуче мало спростувати певні догми нашої колишньої ідеології, багато положень якої не відповідали дійсності.
У сучасних умовах докорінних змін, що відбуваються в світі, зокрема в сфері духовних процесів, важливим є переосмислення змісту і ролі ідеології в духовному житті суспільства. Нова якість сучасного розуміння ідеології полягає в тому, що ми маємо пам'ятати: ніяка ідеологія не повинна набувати характеру державної, офіційної, примусової, носити монополістичний характер, утопізуватися, а виходити з ідеологічного -плюралізму, суперництва різних ідеологій. Старий зміст ідеологічних принципів багато в чому був пов'язаний з ідеологічним диктатом, духовним насиллям над особистістю, маніпулюванням її свідомістю, мало залишав місця для своєрідності індивідуальних проявів людей. А тому найважливіше завдання нової ідеології полягає в утвердженні духу суверенності та незалежності ідейних, ідеологічних орієнтацій особистості, свободи визначення світоглядних ідеалів, що заперечує нав'язування будь-яких поглядів. Конструктивна ідеологія має адекватно відбивати буття, грунтуючись не на ідеологемах, а на ідеалах гуманізму, вільної ідейної орієнтації та плюралізму, суспільної свідомості, не допускаючи ідеоло-ізації суспільного життя.
При всіх відмінностях між соціальною психологією та ідеологією їхнє Нормування має здійснюватись в органічній єдності, оскільки межа між іими дуже відносна і передбачає взаємопроникнення їх одна в одну. А юму в розвитку суспільної свідомості конче необхідним є врахування )собливостей функціонування як психологічних, так і ідеологічних мо-лентів, оскільки прорахунки в цій сфері здатні привести до незворотних іегативних процесів у становленні в людей духовної культури.
Важливе місце в структурі суспільної свідомості належить масовій відомості. Сучасне суспільство породжує новий тип масової свідомості. В умовах пізнання людиною багатогранності світу вона поступово набу-зає певною мірою рис науково-практичного відображення дійсності, що ;получає і побутове, й ідейно-теоретичне. Масовій свідомості, на відміну від побутової, все більше властиве засвоєння елементів узагальнено-тео-ретичних уявлень про дійсність. Масова свідомість інтегрує в собі духовно-ідеологічне і побутово-психологічне відображення об'єктивної дійсності, здатна поступово піднятися до рівня глибокого розуміння відповідальності особистості, усвідомлення її ролі в утвердженні прогресу, свободи суспільства. Однак процес відображення відбувається складно, неоднозначно і суперечливо.
Таким чином, масова свідомість являє собою ідеологічно-психологічний феномен, сукупність поглядів, уявлень, думок, настроїв, оцінок, норм, почуттів певної соціальної групи, етнічної спільності, вироблених у процесі їхньої діяльності. Масова свідомість включає в себе найріз-нобічніші духовні утворення — елементи теоретичної та побутової свідомості, ідеології та психології, логічного, раціонального, послідовного та внутрішньо суперечливого відображення об'єктивної дійсності, своїх специфічних інтересів у системі суспільних відносин. Такий специфічний характер масової свідомості, її особливу тонкість і делікатність, суперечливість та неоднозначність становлення і функціонування особливо важливо враховувати в процесі формування духовної культури особистості. Відзначаючи якісні зміни, що відбуваються в розвитку масової свідомості, разом з тим не варто перебільшувати її роль у формуванні духовим культури людей. При всіх прогресивних змінах, що відбуваються і Ній, їй властива обмеженість, яка не дає змоги глибоко відображати об єктивну дійсність, брати активну участь у формуванні в особистост наукового бачення світу. Це під силу тільки науково-теоретичному рівнк відображення дійсності. Процеси суспільного буття, випереджають рівені масової свідомості. Передові ідеї, пов'язані з усвідомленням необхід-°сті підвищення соціальної активності людей на шляху до прискореная прогресу суспільства, його свободи, гармонізації суспільних відно ™н. Ще не оволоділи повною мірою масовою свідомістю, не знайшли і їй достатнього відображення. В цьому полягає суперечливий характеї 'тку як масової свідомості, так і суспільної свідомості в цілому.
