- •2. Філософія і світогляд
- •3. Філософський світогляд. Основні теми філософських роздумів : світ і людина , буття і свідомість.
- •4.Історичні типи світогляду та їх характеристика.
- •5. Специфіка міфологічного та релегійного світогляду
- •6.Гносеологічна функція філософії. Філософія і наука.
- •7,8 Основні функції філософії:
- •9. Основне питання філософії
- •10. Основі філософські школи стародавньої Індії otto Філософія Стародавньої Індії
- •11. Зародження філософії у стародавньому Китаї. Otto
- •12.Антична філософія Греції, її характер та основні етапи розвитку.
- •13.Основні риси філософії Середньовіччя. Схоластика, етапи її розвитку. Номіналізм та реалізм.
- •14. Характерні риси епохи Відродження та відображення їх у філософії того часу. Гуманізм, пантеізм, геліоцентризм.
- •15.Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
- •16.Проблемма людини у філософії просвітництва (Вольтер, ж-ж.Руссо)
- •17. Класична німецька філософія
- •18.І.Кант родоначальник німецької класичної філософії. Його вчення про пізнання та єтичні погляди.
- •19.Філософське вчення Гегеля. Протиріччя між методом і системою у його філософії.
- •20. Антропологічний матеріалізм Феєрбаха.
- •21. Про марксизм
- •22.Позитивізм та його історичні форми.
- •23. „Філософія життя” – формування нової філософської парадигми.
- •25. Герменевтика, як метод філософії.
- •26. Філософія екзистенціалізму (е) – історія та проблеми.
- •27. Релігійна філософія. Неотомізм.
- •28. Класичний психоаналіз та неофрейдизм: загальна характеристика
- •29.Києво-Могилянська аадемія і її вплив на розвиток філософської думки українського та інших словянських народів.
- •30, Категорії буття та її філософський зміст. Основні форми буття.
- •31. Поняття матерії. Місце матеріалізму в історії філософії.
- •33.Рух як спосіб існування матерії, його форми.
- •34.Проблема свідомості у філософії
- •35,36Структура свідомості, її рівні, функції
- •37. Матеріальне та ідеальне. Свідомасть і мова.
- •39.Філософський зміст поняття «закон»
- •40. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
- •41.Сутність закону єдності та боротьби протилежностей.
- •42. Спрямованість розвитку. Закон заперечення заперечення. Корінна відмінність діалектичного та метафізичного розуміння заперечення.
- •43. Категорії діалектики як універсальні форми мислення
- •45.Проблемма пізнаваності світу. Сутність агностицизму.
- •46. Суб»єкт і об»єкт пізнання, особливості їх взаємодії
- •47.Структура пізнавального процессу. Діалектика чуттєвого і раціонального в процессі пізнання.
- •48,49.Філософське вчення про істину. Абсолютне та відносне в істині.
- •50. Проблема критеріїв істини
- •51.Поняття практики, її форми та роль в пізнанні
- •52.Основні методи нанкового пізнання.
- •53 Наукове пізнання, його специфіка, рівні та форми організації
- •54.Поняття методу та методології.
- •55.Специфіка соціального пізнання
- •56. Поняття суспільства. Розвиток суспільства як природно-історичний процес.
- •57. Природа як передумова розвитку людини і суспільства.
- •58. Поняття «географічне середовище»
- •59. Сутність історчичного процесу.
- •60.Проблема сенсу історії та її цінностей
- •61. Народонаселення як передумова і суб’єкт історичного процесу.
- •62. Екологічні проблеми сучасності та шляхи їх розв’язання.
- •63.Соціальна структура суспільства.
- •64. Соціальні спільності людей.
- •65. Нація як соціальний феномен.
- •66.Концепція соц.Стратифікації і соц. Мобільності
- •67. Формаційний, цивілізаційний, стадійний та інші підходи до аналізу суспільного розвитку.
- •69.Рушійні сили і суб»єкти історичного процесу.
- •71. Проблема періодизації соціальної історії: «формаційний» і «цивілізаційний» підходи.
- •72. Особистість як продукт сусп. Розвитку
- •73. Спосіб виробництва матеріальних благ та його структура
- •74. Продуктивні сили і виробничі відносини, їх сутність та структура
- •75. Науково-технічна революція: сутність, закономірності та соціальні наслідки
- •76. Політика як явище суспільного життя.
- •77. Політична система суспільства, її структура і функції.
- •78. Держава її походження і сутність.
- •79. «Правова держава» і «громадянське суспільтво»філософський зміст
- •80. Поняття ідеології, її роль в суспільстві.
- •81.Співвідношення соціальної психології і ідеології.
- •82,85. Сутність духовного життя суспільства
- •83,84.Форми суспільної свідомості.
- •87. Поняття культури. Структура і функції культури.
- •88.Основні концепції походження культури
- •89. Культура і цивілізація.
- •90. Культура та Антикульткра.
46. Суб»єкт і об»єкт пізнання, особливості їх взаємодії
Процес пізнання, будучи процесом активного творчого відтворення дійсності у свідомості людини в результаті її діяльного предметно-практичного відношення до світу, можливий лише при взаємодії людини з явищами дійсності. Цей процес у гносеології осмислюється через категорії "суб'єкт" та "об'єкт". Суб'єкт пізнання, згідно з сучасною філософією, — це реальна людина, суспільна істота, наділена свідомістю, насамперед у таких її проявах, як мислення, чуття, розум, воля, яка засвоїла історично вироблені людством форми та методи пізнавальної діяльності і тим самим розвинула свої пізнавальні здібності і оволоділа історично конкретними здатностями до цілеспрямованої пізнавальної діяльності.
Суб'єкт пізнання визначається і як суспільство в цілому. Проте слід мати на увазі, що суспільство не має надлюдських, надіндивідуальних органів пізнання. Суспільство виступає суб'єктом пізнання опосередковано, через пізнавальну діяльність окремих людей. Суб'єктом пізнання є людина не як біологічна істота, а як продукт суспільно-історичної практики. Кожна людина реалізує себе в пізнанні як суспільна істота.
Об'єкт пізнання — це те, на що спрямовується пізнавальна діяльність суб'єкта. Об'єктом пізнання може бути в принципі вся дійсність, але лише в тій мірі, в якій вона увійшла в сферу діяльності суб'єкта. Поняття "об'єкт" та "об'єктивна реальність" пов'язані між собою, але не тотожні за своїм змістом. Об'єктом є не вся об'єктивна реальність, а лише та її частина, що вже введена в практику людства і становить коло його пізнавальних інтересів. Об'єктом пізнання виступають не лише явища природи, а й суспільства, і сама людина, і відносини між людьми, їхні взаємини, а також свідомість, пам'ять, воля, почуття, духовна діяльність взагалі, в усій поліфонії її проявів.
Пізнання може бути спрямованим на дослідження не лише об'єктивного світу й ідеальних об'єктів, наприклад, числа, площини, абсолютно чорного тіла, ідеального газу, рівномірно-прямолінійного руху і т.д. Ідеальні об'єкти — це ідеальні образи об'єктивно існуючих предметів та явищ, які одержуються суб'єктом у результаті абстрагування та ідеалізації і які виступають замінниками реальних предметно-чуттєвих об'єктів. Необхідність виділення ідеальних об'єктів зумовлена прогресуючим розвитком науки, все глибшим її проникненням в сутність дійсності. Об'єкт пізнання, таким чином, — це частина об'єктивної і частина суб'єктивної реальності, на яку спрямована пізнавальна діяльність суб'єкта. Об'єкт не є чимось раз і назавжди рівним собі, він постійно змінюється під впливом практики та пізнання, розширюючись та поглиблюючись.
Сучасна матеріалістична гносеологія розглядає суб'єкт та об'єкт у діалектичному взаємозв'язку, взаємодії, єдності, де активною стороною є суб'єкт пізнання. Проте активність суб'єкта у пізнанні слід розуміти не в значенні творення об'єктивного світу та законів його розвитку, а в значенні творчого характеру їх відкриття та виразу мовою науки, в формуванні та розвитку форм, засобів та методів пізнавальної діяльності.
Процес пізнання можливий лише при наявності взаємодії суб'єкта та об'єкта, в якій суб'єкт є носієм діяльності, а об'єкт — предметом, на який вона спрямована. Результатом процесу пізнання є пізнавальний образ (суб'єктивний образ) дійсності, який є діалектичною єдністю суб'єктивного та об'єктивного. Пізнавальний образ завжди належить суб'єкту