4. Предмет і завдання курсу «Історія української культури»

курсу є вивчення зародження та розвитку в українських землях всіх форм культури. Від найдавніших часів до сьогодення та прогнозування їх на майбутнє. Розвиток культури України має певні закономірності, етапи, а основне наша культура є самобутньою європейською культурою однією із найдавніших серед світових культур. Одночасно культура України це не тільки культура українців. На наших землях проживало і проживають на сьогоднішній день багато інших народів, які внесли і вносять важливий вклад у розвиток української культури. Тобто, культура України складається із культур різних народів. Одночасно необхідно пам’ятати, що культура України розвивалась в тісному зв’язку як з європейською культурою так і з світовою, впливаючи на цей розвиток і одночасно вбираючи в себе все краще із цих культур.

5. «Історія української культури» в наукових дослідженнях

Видатні діячі культури високо цінували українську культуру .Українські думи, що через століття передавалися українськими кобзарями, характерні розмахом козацької відваги та філософською вдумливістю. Її творці-професіонали : Г.Сковорода, І.Котляревський, Т.Шевченко. Настільними книгами повинні стати твори П.Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, Є.Грибінки та інших, котрі викривали суть національного та соціального гноблення.Надзвичайно глибокого розвою українська культура, а особливо наша мова, набули у творчості А. Метлинського, М.Костомарова, П.Куліша, М.Шашкевича, Л.Глібова, М.Вовчок, С.Руданського, І.Нечуя-Левицького та інших.

Ще в княжу добу видатні державні та релігійні діячі, не усвідомлюючи феномену культури, як цілісного явища, уже глибоко розуміли значення для розбудови держави. Про це свідчать діяльність князів Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Ярослава Осмомисла та ін..Належний вклад у розробку феномена культури зробила українська культурологічна думка ХVІ ст. (Юрій Дрогобич,Павло Русин, Станіслав Оріховський). У козацьких літописах було висунуто теорію розвитку культури, яка ґрунтувалася на виділенні характерних рис українців (героїзм, волелюбність, товариськість, лицарська вірність, почуття гідності).

У науковому відношенні більш вираженою була культурологічна концепція Кирило-Мефодіївського братства, яка висунула ідею звільнення слов’янських народів від гнобителів і створення федеративного Союзу слов’янських республік.

У працях І.Франка вперше зроблено філософсько-світоглядне опрацювання цілісної концепції історії української культури від найдавніших часів й до кінця ХІХ ст.

Із проголошенням незалежної Української держави проблеми вивчення нашої культури активно розробляються вітчизняними істориками. Зокрема, над ними працюють М.Жулинській, І.Драч, М.Попович, С.Кульчицький, Я.Ісаєвич тощо. Культура України, як соціальне явище, закономірності її розвитку стали об’єктом дослідження для фахівців різних галузей.

6. Походження культури. Нерозривність культуро- та антропогенезу. Генеза знарядь праці

Культура – винятково різноманітне поняття. Цей науковий термін з'явився в Древньому Римі, де слово "cultura" позначало оброблення землі, виховання, утворення. Ввійшовши в повсякденну людську мову, у ході частого вживання це слово утратило свій первісний зміст і стало позначати самі різні сторони людського поводження, а також видів діяльності. Так, ми говоримо, що людина культурна, якщо вона володіє іноземними мовами, ввічлива у звертанні з іншими чиправильно користується ножем і вилкою. Але відомо, що представники примітивних племен найчастіше їдять з ножа, говорять, уживаючи не більш чотирьох десятків слів, і проте мають свою культуру, наприклад звичаї, традиції і навіть примітивне мистецтво. Дуже часто в повсякденному, загальноприйнятому значенні культура розуміється як духовна і піднесена сторона життєдіяльності людей, куди включають насамперед мистецтво й утворення. Усім знайоме міністерство культури, усі зіштовхувалися з установами культури.