11. Література України др..Половини хiv- першої половини хvіі ст.

Піднесення визвольної боротьби проти гніту шляхетської Польщі, боротьби проти католицизму й унії, становлення української мови, злет усної народної творчості, початок книгодрукування, активізація освітньої діяльності, зростання національної свідомості українського народу — все це спричинилося й до інтенсивного розвитку української літератури.

Розвивалася оригінальна і поширювалася перекладна література. Як і раніше, з'являлися твори ораторсько-проповідницької (проповіді, повчання, учительські євангелія), житійної, паломницької літератури, історичні твори — літописи. Одночасно з традиційними жанрами в літературі виникали і нові жанри — посвяти, передмови й післямови до друкованих книжок і різноманітного типу вірші — епіграми, емблеми, панегірики, декламації, інтермедії, полемічні, історичні, морально-дидактичні вірші та ін. У віршах прославлялася боротьба проти ворогів, оспівувалася вірність вітчизні.

12. Полемічна література України. Іван Вишенський, Стефан Зизаній.

Ця література виникла у вигляді літературної полеміки між католиками і православними. Полеміку розпочав польський єзуїт, письменник, лідер католицизму Петро Скарга своїм твором “Про єдність церкви Божої під єдиним пастирем і про грецьке від тієї єдності відступлення”.

Найболючіше питання взаємовідносин католиків з православними українцями Петро Скарга зачепив у підрозділі про слов’янську мову, намагаючись довести, що теологія, філософія та всі інші науки можуть розвиватися тільки на грецькій або латинській мові, а слов’янська мова або слов’янсько-руська зовсім непридатна до будь-якої науки, бо це мова посполитих, тобто мужиків; Приводом для розгортання літературної полеміки, крім виступу Скарги, стала ще й спроба запровадити в Україні новий григоріанський календар..Ця боротьба перейшла в полемічну літературу.

Першим з гострими полемічними творами виступив вихованець Острозької школи, потім її ректор Герасим Смотрицький. Найбільш відомим твором Г.Смотрицького є його книга “Ключ царства небесного” (1587).

Визначне місце в історії української полемічної літератури першої половини XVI ст. належить Стефану Зизанію, що походив з родини мельника з села Тустановичі біля Дрогобича. Тому його ще звали Зизаній Тустановський.

Культурна діяльність Стефана Зизанія також спочатку була зв’язана зі Львовом. У 1586 р. він був дидаскалом школи Львівського братсва, а згодом її ректором. На цій посаді він був до 1593 р.

Полемічно-літературна діяльність Стефана Зизанія тісно зв’язана з ораторським мистецтвом. Тут, у Львові, Зизаній вів боротьбу з прихильниками католицизму  українськими церковними владиками, яких очолював львівський єпископ Гедеон Балабан. Через складні обставини боротьби Зизаній у 1593 р. залишив Львів і переїхав у Вільно і тут розгорнув свою діяльність у віленському Троїцькому православному братстві.

Всупереч єзуїтській догматичній літературі, він у 1595 р. видав у Вільно свій “Катехизис” як підручник для навчання у православних школах. “Катехизис” Зизанія був спрямований проти догматичних основ католицької церкви. Літературна творчість Стефана Зизанія відіграла велику роль у боротьбі проти Берестейської унії (1596 р.), яка більше поглибила релігійні суперечки між українцями православними і католиками, призвела до розколу православ’я та утворення уніатської церкви.

Українські полемісти були здебільшого вихідцями з народу. Це були освідченні люди, переважно з міських ремісників, про яких львівський єпископ Потій писав, що вони, “покинувши своє ремесло (дратву, ножиці і шило), а присвоївши собі звання пастирське, письмом Божим створили ширму, зводять все нінащо, все вивертають і по-блюзнірському фальшують і спотворюють, пастирів своїх ганьблять і безчестять”.

Найвищого піднесення полемічна творчість Стефана Зизанія досягла в його творі “Казанье святого Кирилла, патріархи ієрусалимського, о антихристе”, що був виданий у Вільно в 1596 р. Антихрист, на думку християн,  це найлютіший ворог усього людства.

Вишенський піддав критиці польських, литовських експлуататорів. Критика Вишенського соціальної несправедливості, національного гноблення в умовах української дійсності другої половини XVI - початку XVIII ст.ст. мала велике прогресивне значення.

В “Краткословному отвєте Феодула” Вишенський змальовує картину гноблення українського і білоруського народів шляхтою, а також боротьбу українського народу проти українських магнатів, польської шляхти і унії.

Критикуючи панів і земних владик, Вишенський зумів піднятися до критики суспільних відносин. В зв’язку з цим великий інтерес має сатиричне зображення ним існуючих відносин в Речі Посполитій. Вишенський виступив на захист слов’янської мови